Я в землю вріс, маленький пагінець Людського нестаріючого дуба, Зубами смерть скрегоче білочуба І хитро мружить очі Праотець. Збігають сни з небесної гори, Течуть неквапно судження і соки, Свої навперегін рахують кроки Непосидючі дні та вечори. А я гадаю, може є мета У тому, що встромляю в небо віти? Чи […]
-Загадку можете рішить (Кума кум питає): Летить…Ще й кричить… І кігтями махає?.. …-Добряче я отут подумав (Зійшло сім потів!);- То,либонь…електрик,куме, Падає з дротів(!!!)…
Сонце вже давно зійшло за обрієм. Його сонячне проміння пробивалося в мою кімнату. Воно падало спочатку на ліжко , Потім на шафу з книгами. Промінчики були таки красивими . Вони немов виблискували. Я милувалась цим дивом. Сиділа в своїй кімнаті і не могла відірвати своїх очей. Я відчувала радість.
Глава 8 “Андрій” Рівно о шостій вечора я стояла біля входу в готель в очікуванні таксі. Коли задзвонив мобільний, я очікувала побачити невідомий номер і почути голос Андрія. Натомість, я побачила, що телефонує мій чоловік і як завжди невчасно. – Привіт, в тебе щось термінове? – запитала я, вже […]
-Куме,подумайте тільки (Спитав Філю Ваня), На світі буває скільки Систем виховання? Й пролунало від Фільки: -Ох,торкнулись ми тем… Батьків існує скільки- Стільки й…систем(!)…
Дуже затишно в храмі сільському, Пахне ладаном, свічі горять, Забуваємо тут і про втому, Відчуваєм таку благодать! І на серці так легко й спокійно, Десь відходить гріховне, мирське. Лиш на Господа в нас вся надія, Тільки Бог допоможе, спасе. Поруч Він у тривожні хвилини, Коли рве на шматки душу біль, […]
Ти моє шалене кохання, Всі мої недоспані ночі, Ти мої невимовні бажання Та щоранку заплакані очі. Вітер з листям у танку кружляє, Обіймаюючи чарами осінь. Пісня смутку у серці лунає- То кохання у серці – назовсім. Невимовна туга, біль та мрії Осінь плаче струмками на склі. А у серці жевріє […]
Ми мрієм про щасливе майбуття, Але туди не можем зазирнути, Бо так людське влаштоване життя, Подумавши, доводеться зітхнути. Загадка нерозгадана ніким, Зате минуле в нас вже за спиною. І кожен знає, що було й яким, Була щаслива доля, чи гіркою. Одне пройшло – не повернуть ніколи, А друге – не […]
Я знаю, чому пишуться віршІ. Це-діти серця, що летять на волю. Їх неможливо стримати в душі, Єство їх завжди прагне щастя й болю. Я знаю, кому пишуться віршІ. Тому, хто напоїв тебе журбою, Хто струни серця ніжно зворушив І трунком долі оп’янів з тобою. Я знаю, коли пишуться […]
. . ПРО КОРОНАВІРУС . .З”явився у нас КОРОНАВІРУС? . .Чи сам прийшов, чи ми із вами . .Накликали вчинками своїми, . .А ще нещирими думками. . .Біда оця сама і не ходить, . .Чіпляється за всі хвороби . .Супутні, які давно ми […]
Був у мене друг Хікмет.* Знав він тисячу прикмет. * * * На рибалку зранку йшов. Й півдороги не пройшов- Біля дядькового стогу… Стрів корову я безрогу. -Погана то прикмета.- Згадав слова Хікмета. Спересердя мат загнув Та й додому повернув. На […]
Я снігу взяв маленьку грудку, Блукали хмари кочові, Бадьорий півень грав побудку У ще зачиненім хліві. На сході бавилось червоне, Гуляв слабенький морозець, Якась замріяна ворона Молилась на черствий хлібець. В думках ішли до немовляти Непосидючі мудреці, А я продовжував стояти, І грудка танула в руці.
Місяць – жовтою короною, Ходить ніч – чорнява дівонька, Абоненти – по-за зоною (от приємна несподіванка!) Почуваюсь не людиною, А чиїмось відображенням, Попрощавсь давно із дниною, Розвантажуються враження. Перехожий! Хочеш споминів? Поділюсь лише хорошими, Про блакить небесних променів, Танці білих хмар над площами. Не тікай від мене мишею, Дай натішити […]
Під самовдоволений регіт іронії, Під скрегіт загострених люттю мечей, Я наче пливу, бо я чую симфонії Розсипаних поспіхом днів і ночей. І сам розкидаю і зойки, і враження, Дратую примар ненароджених книг, І ходить землею моє відображення, Та прихистку просить у душах чужих.