Є люди різні: хмари і вітри, Є сонячні і теплі, є холодні. Одні дарують світу кольори, Є підлі, ниці, чисті, благородні… Бувають навіть люди їжаки, Такі до себе близько не пускають, Та гірші певне ж ті хто слимаки, Бо неприємний слід в душі лишають… Лінивці люди, і мурашки є, […]
Ти уяви, що не твоя вона… Світанки зовсім з іншим зустрічає. І з іншим ніч шалена вже без сна. Обличчя іншого цілунками вкриває. Йому повідає, як день пройшов її, З ним радість, щастя, сум вона розділить.. Він знов розрадить очі ті сумні, Вона вже іншому безмежно вірить, Вогонь і […]
Буває, так туга за нею здолає. Лиш очі закрию і бачу її. І наче прожитих тих років немає, Бабуся жива і обід на столі. Всміхнеться і скаже: « Поїж же онучко. Ось борщик з сметаною і пиріжки». А я підведуся з стільця свого рвучко, Її обніму, припаду до руки. […]
Про волю для свого народу мріяв, Був чесним ти, лукавити не вмів. Вкраїни доля так тобі боліла! Влучало слово стрілами в царків. Всевишній дав чи дар, чи тяжку ношу. Ти на Голгофу вперто ніс її. Тепер я навіть уявить не можу, І звідки сили бралися в тобі? Ти жив […]
Знов мені наснились сонячні стежини. Дім батьківський, двір наш і стара верба. На черешні стиглі ягоди -рубіни. Я мале дівчисько, мама молода. За вікном ялинка зовсім ще маленька. Тато ремонтує мій велосипед. Губиться у росах стежечка тоненька. Роки мчать так швидко, все вперед – вперед. Серце щемно б’ється, як […]
Спустилася на землю тиха ніч, В молитві я за тебе любий сину. Іде війна… І лиш у тому річ, Що випало тобі моя дитино Як діду боронити рідний край, Від ворога, що землю роздирає, Я серцем поряд, завжди пам’ятай, Бронею хай молитва захищає. Тривога серце хижим птахом рве, І […]
Болить мені …. Ти знаєш як болить? Болить біда, що зараз в Україні. Ця рана серце втомлене ятрить, І сліз не можу втримати я нині… Війна… Неоголошена ніким, Вбиває і калічить українців. І це наш брат? Та і чи був він ним? Щоб убивати нас прислав чужинців. Цей маразматик […]
На білий лист рядочками лягають, Мої думки і спогади, і мрії. Мене дивачка люди називають, А я кажу їм про свої надії. Співає знов окрилена душа! А потім болем плаче на папері. І хоч сиджу буває без гроша, Завжди для друзів відкриваю двері. Той, хто кидає мені в спину […]
Тобі писать не можна, а так кортить чомусь, Життя мене тривожить, згубило свою суть) Я пишу на папері нечитані слова Для свого порятунку. А врешті-все дарма…. І пам’ять повертає весь час мене туди, Де ми удвох з тобою, де знов цвітуть сади, Баранчики із хвилі на морі лопотять І […]
Цей літній день облизаний емаллю Пам’яті, Пустим сервізом, де пустими Чашками, Я випив день упавши в ночі Креденса, Заплутавшись в його чотирикутниках. Шукаючи по закамарках Ніжності, В простелених газетних Просторах, Намацував шрифти в тілесних Літерах, І літери складалися в слова, Що в літній день облизаний емаллю Одним ковтком я спорожнив […]
. .ВЕСНА ІДЕ, ІДЕ… . .І знов Весна іде, красу несе, . .І Квітень гарні барви розкидає. . .А тій красі радіє знову все, . .І я повітря вранішнє вдихаю. . .Цієї дивовижної пори, . .Здається, й сонце яскравіше сяє, . .Тепло й добро даруючи згори, . .Весна […]
Життя пливе… Куди пливе? А хто його питає. Пливе туди, куди несе. Куди несе — не знає… Нехай надія підбере, до пекла не відпустить. Печаль від серця відведе, хоч хтось любити мусить. Злий пам’ятає майже все, добра не пам’ятає. Кому потрібно над усе, любов тих оминає. Добродій плаче уночі, лихий […]
Велика настала Седмиця. Три дні в ній пройшло і тепер На Землю зійшов, як годиться, Великий чи Чистий Четвер. Очистимо душі й оселі: Засяє хай скрізь чистота Й до нас в дні святкові, веселі Воскреслий Ісус завіта Що землю очистить від скверни, Відкриє нам радість життя, Від злої […]
-Ядро(сказав Марії) Кумедно як штовхають. -Чому його до шиї Вони прикладають? -Дай подумать хвильку (Намастив повидло): Показують…настільки Воно їм…набридло!..
Андрійко ложку облизав, Назад на блюдечко поклав, Богданчик чай з горнятка пив, З тією ж ложкою зблудив. Який шкандаль, який конфуз! Із вуст в вуста, ні пари з вуст! Та йдуть плітки, що двоє ті, Уже й без ложечки близькі. Брехня! – сказав Андрійко злий, Але чому Богдан блідий?
Крутонувся атлет вправно Разів із…дванадцять(!) І послав диск преславно- Метрів на…сто двадцять!!! Що за чудасія У секторі сталась (Гнат та Люсія Довго сперечались)? Підвів Гнат риску: -Бач:руками плеще- Знать,на тому диску… Голос його тещі!..
И заснувши поздней зимой, Мы проснёмся раней весной, Улыбнёмся любя и зевая, Поздним утром светлей, На стене соловей, Нам с картины споёт понимая, Нет теплее страны, Одеяло и мы, И запутаны волосы снами, Целый мир утонул, Ну, а нам повезло, Наша спальня ковчег дорогая, Мы сегодня вдвоём, Проживём этот день, […]
Напевно, ти щасливий, я не знаю. Ідеш до Істини і Мудрість в тебе є. Як Пілігрім ти прагнеш Небокраю, А поруч завжди хтось тепло дає… Напевно, я щаслива, я не знаю. Не кожному вдається все простить. Та потайки я все ж тебе чекаю, Щоб задихнутися тобою хоч на мить… […]