Мій корабель поплив у майбуття , На ньому все , моє життя. Там радощі, печаль та смуток, Та мій затьмарений розсудок. Пливе усе, що було, що буде, Та тільки знаю я одне, Що Мрії – в житті головне. Закінчила школу , вступила до ВУЗу, Тільки на науки буде спокуса. На […]
Як мало твоїх рук було на моєму тілі І мало поцілунків згорало на губах. Ти не здійснив усі мої безмежні мрії А я довіку хотіла залишитися в твоїх руках. Ти доторкавсь знов за плечі – роздягалась Душа моя чекала зустрічі з тобою. А ти ішов, я зоставалась… Огорнута твоїм […]
Ми ті, котрі не вміють цінувати Усе, що маємо в житті. Ми ті, хто любить жартувати Любити й дорожити лиш тоді… Тоді, коли ми все втрачаємо, Або ж вимолюємо в Бога. Ми ті, що віримо і чекаємо Та лиш тоді, коли знемога.
Вужика не зачіпайте, відпочить не заважайте, тихо мимо собі йдіть, фотку, хочете, зробіть, отоді і та зміюка – не така страшна тварюка, а простий собі плазун, довгохвостий вужик-в’юн. Недалеко ще один, може був то вужик-син? Він зовсім іще маленький і лежав собі тихенько на купині з рогозами, що торік лиш […]
Дзвонив Зевес ураз до німфа, але не наш – із іншого Олімпу, де статуя Гекати красна посеред острова стоїть. Ще факел у руці тримає і шлях вперед весь осява, а хто ту статую впізнає, то упізнає Зевеса. Усіх приїзджих зустрічає, хто прилітав, чи в місто плив, не просто так дзвонив, […]
Одесский дворик, вид из окон, гуляет кошка, кот знаком, но смотрят строго из окна: а куда кошечка пошла? Тельняшку сушат и носки, в цветочек розовый – трусы и путешествовал в коляске мыш, прекрасный вид: как будто с крыш. Бельё там сушат также мыши, с соседкой сплетничают выше и […]
Тихі небеса як у раю, у двох світів тут на краю земної і небесної межі, в ній хмари як небесні ліхтарі. Неначе ліхтарі вони висять, їм білосніжно з неба засіять, слід літака неначе нитка, а на ній хмари як намисто. Може стада небесних хмар Чугайстер в небі випасав, […]
Квітоліто усміхалось, зелом-травами гойдалось і ростило рясні квіти, доглядались наче діти. Густі травоньки косили, у стіжки їх приносили, тепер сонцю в них ховатись, аромату розвіватись. А по горам, а по долам – корівоньки круторогі, на схилах пасуть травичку і йдуть пити до потічку. Вітер хмари приганяє, небо […]
Де був ти стільки часу? Довгих днів, В які чекала на твою появу… Мені не байдуже, аж зовсім – вже повір, Прийшов в реальність прямо крізь уяву. Я вигадала все – то був лиш сон, Солодко-гіркий з присмаком омани, Сприймала Всесвіт із твоїх долонь – Натруджених і міцних, в тонких […]
Ти тихо спиш – я поруч, Вартую пильно сон, Мій янгол, що власноруч Склав крила за столом. Вгамую швидко втому, Від болю захищу, Так добре, що ти вдома – Нехай і я без сну. Прокинься від цілунка, Зачався новий день – Немає більш дарунка, Коли у нім ти Є…
Ці зорі вгорі – над нами, Немов космічне цунамі… Спалахують сонмом вібрацій, Холодних одвічних прострацій. Ці зорі – німі й балакучі, Кубляться у вихорах скупчень, Родяться, світять, зникають, У сховок йдуть небокраю. Зорі – величні й прозорі, Пливуть в нічному просторі, І тужать, радіють, співають, В тумані у піддавки грають. […]
“Таких, как я, увы, не любят…” С. Єсенін Таких людей, пробачте, не кохають, Таких людей не люблять і не ждуть Таких людей роками не чекають, А, втративши, не плачуть і не ждуть. Таких людей, пробачте, не шукають Між перехожих поглядом щодня, Їх іменем не називають ранок, Таких людей не люблять […]
Цей сон мені, мабуть, уже не сниться… Ніщо не сталось – сталося життя… Я теж колись любила усім серцем, Але, напевно, та любов пройшла… Ти не пішов, ти досі залишився Чи в спогадах моїх, чи у думках… Я перестала проклинати весни… Ніщо не сталось – сталося життя… Я вже тепер […]
Вже не зіграть той білий вальс І тих пісень не заспівати… Напевно, вилікував час… А, може, я змирилась з часом. Тепер вернути б почуття, Усю ту щирість і чекання… Але, на жаль, нестримний час… Як жаль, та я вже не кохаю. Мабуть, це правда, що весна Один лиш раз цвіте […]
Я згадую тебе осіннім днем, Як чути шурхіт листя під ногами, Як в сірім небі журавлиний клин Ключем скрипковим літо замикає. Приспів: Бажаю тобі радості й краси, Нехай тебе недоля оминає. Не зраджуй у душі своїй весни, Пробач мене, що я тебе кохаю. Нехай дорога стелиться у даль, А поруч […]
Не обривайте білі крила мрій І не чорніть від болю всього світу. Учіться вірити, надіятись, любити, Безболісно сприймати будень свій. Можливо, це одне з випробувань, Бо кожне лихо треба пережити, Та варто пам’ятати щастя миті, А не лише фрагменти цих страждань… Живіть… І мрійте. Сонечком з-під вій Всміхайтеся незгодам і […]
Ми ще на «Ви», І цього справді досить – Десь за півкроку чи на півмежі…. Можливо, це всього лиш тепла осінь Торкнулась кожної холодної душі. Ми ще на «Ви» – На відстані півкроку. А що до того, що в очах печаль? – Життя напише свій літопис років І понесе у […]
Неправда, що Жінці потрібне плече – Світи на своїх підіймає. Неправда, що Жінці в душі не пече – Ще й як! Та вона це сховає… І біль триєдино сприймає Вона: Як Жінка, Дружина, як Мати. Із серця й любові зітче полотна І стане весь світ прикрашати. У неї палітра своя […]