Пахне чебрецями далина І дороги стеляться далекі. На старій тополі край села | Звили раз гніздо собі лелеки. | (2) В них крилата доленька була, До небес злітали попід хмари, На старій тополі край села | Оселилась раз лелеча пара. | (2) До небес злітали над селом І немов стояли […]
Де роси спадають на трави, Хатина стоїть край села. Старенька, натруджена Мама Все сина й дочку вигляда. Роки відлітають у вирій, Неначе лелеки у даль. Над річкою верби схилились, У серці в матусі печаль. Приспів: Мій батьківський край ясеновий, Дитинства мого сторона. Гаї солов’їні, шляхи тополині І мама єдина-одна. За […]
Не хочу чорної землі Їдкого диму смерті крові Не хочу я руїн в смолі Не хочу я такої волі І прапор цей страшний І мир і спокій не несе І я не вірю що такий Нас об’єднає і спасе Отож візьму свою палітру Змішаю всі тут кольори І нанесу на […]
A вірші йшли Й лягали на папір І ти уже мені повір Не мала змоги їх тримати І тиха ніч І стихло все Що серце полум’ям несе В повітрі стиха так бринить І що на серці так лежить Усе лягає на папір І ти повір, мені повір Не можу більше […]
Стучали на стене часы И ветер ветку за окном пинал Я вижу ветер встречной полосы Что будет дальше, ты уж знал Меня пронзает снова пустота Ну вот, тебе пора идти Поцеловал детей и, темнота Я пожелаю доброго пути Осколки льда сжимают мое сердце Осколки льда, но нет пути назад В […]
Мое дыхание с твоим соприкасается И наши чувства вновь переплетаются Да вместе мы. И никого пусть не касается И лишь твоя рука опять моей касается Ты только мой, один неповторимый Ты только мой единый неделимый Ты мой и сердце к сердцу прикоснется Ты мой, дуэтом в рай небесный унесется Чужие […]
Ведь ситуации разные бывают: Иногда нужно простить, иногда забыть, Иногда перешагнуть, иногда его вернуть. Нельзя сказать наверняка Но это лишь пока…
Мне больно за тебя, Мне больно, почему? Не знаю я тебя, А ты нужна ему? А ты нужна себе? Не нужно кануть в омут Не доверяй беде Не доверяй чужому Не доверяй чужому Который стал своим Не доверяй другому Что б он не говорил Сберечь себя сумей […]
“Запахло серпнем” Запахло серпнем вялою травою І осінь, стала ближчою на крок А я хворію досі, ще тобою Мов одинокий в полі колосок Запахла мята, ранки у тумані Дрімотно грають крапельки роси А ми з тобою від любові п’яні Щось ніжно так шептали наші голоси Запахло осінню, і пустота […]
Розляглись тумани нивами-полями, спочивають тихо у солодких снах. Відлітає літо, росами умите, відлітає літо – легкокрилий птах… Там, за небокраєм, хтось його чекає. Пригадав минуле – і спалив мости. Вересень блукає, він, напевно, знає- як воно – писати в нікудИ листи. Не питай- не скаже… Хто його відважить? Вересневим ранком […]
Серпень відгострив свої серпи, Гордо поглядає на комори.. Ледве чутно тужать ізгори Журавлів замислені мінори. Сонце цідить лагідну теплінь, кутається в обважнілі хмари. І дзвенить спроквола далечінь, Розгубивши в піднебессі чари…
Вмостився серпень на краєчок осені, Примружив очі сонечку й хмаркам І в буйноцвітті багатоголосому Готує стежку в теплий край пташкам. Враз запишались яблуні зі сливами, Дарують щедро сонячні плоди. Медами пахне і – все більше – зливами, Провісниками смутку і сльоти… Холодні ранки, мов хустина, кутають По самі плечі села […]
Ще ластівки складали літні гами, Торкаючи небесну синю гладь, – Котилось літо щедрими возами У тихий вересень, осінню благодать… Вже ранки супились холодними дощами, З’являлись вогники золочених багать, А сонце рухалось незнаними шляхами У тихий вересень, осінню благодать… І виринають раптом із роками Ті почуття, що мріють і тремтять – […]
Пушистые кроны на солнышке сияли, светлые и красные листы вырастали, кого там ожидают Мавка и Лукаш? Спросить – не отвечают, им деревянными стоять. Большая черепаха плавала в пруду, змеиная головка и панцирь ещё тут, сниматься не желает, может не тот наряд? И быстро вниз ныряет, подальше уплывать. Лишь […]
Звучали вдалині трембіти, це так вони вітали літо, що полонинським назоветься і квітолітом усміхнеться. Вівчарів на полонину проведуть а восени додому ждуть, на полонині літувати, овечок допоможуть доглядати. Чугайстер та ще мавки лісові, хоча стосунки у них нелегкі, та якщо спільна є в усіх мета, сваритися не слід ні раз, […]
Промінь душі крізь роки і віки, Усесвіту вікно… крізь долю Твоїх очей міжзоряні світи Відкриють серця щирість мою
Це було так давно і так недавно… А може, цього зовсім не було… Тепер вже тільки спогади зостались Від того, що тривожило давно. Минає все, усе колись проходить І ми тепер уже зовсім не ті… Тепер вже тільки спогади зостались, Як свідчення – світлини і листи. Вже не ввійти удруге […]
Руйнуючи всесвіт, курити останню, дим-у віконні рами. Тіло ламає,на дворі 30, мозок мало що тямить. Інколи хочеться не прокидатись або ж навпаки-не спати. Нерви,натягнуті наче струни, передаються у спадок. Не покидаючи свою кімнату, вростаю коріннями в землю. Колись казав ти,що жити хочеться більше,коли все зелено. Не вийти в вікно лиш […]