Темна ніч.Все спить навколо.Та в цьому сні життя чути. * * * Цвітуть троянди (не описати!) біля пустої хати. *** …і чорним вусом тягнуться вгору дими. Підморозило… ** * Пора до хати- соловей не пускає. Співає для мене. * * * Притулились докупки яблука. Чують вже зиму… * * * […]
Я помню свет в твоих глазах И алые губы на своей коже. Погрязли мы опять в грехах, Таких, что пробивали нас до дрожи. Я помню твои прекрасные глаза И как они манили похотливым взглядом. От них в душе бушует ураган и гроза. Они пронзают душу жгучим ядом. Я помню вкус […]
Мама – професія універсальна, Скрізь вона треба: на кухні, і в спальні. Їсти готує, співає і шиє Ось – уже посуд складає і миє. Хто захворіє, не дай Боже в домі – В мами аптечка із ліками тонна. Мама спортсменка. Біжить з перешкодами: Іграшки, книги, вазони з комодами. Мама військова […]
Ожинове літо наших зірок впало мені до ніг. І, навіть мій кіт, що у зливу змок, На грудях твоїх приліг. Він на сьогодні – мов кардіолог, Наші серця відчува – Треться об тебе, ходить по колу, Щоб ти не пішов бува… Не залишав його господиню, Ожиновим літом прирік. Він помурчить […]
Прогоняя весельем усталость Улыбалась мечтам поутру… Но нежданная Путница – Старость Постучалась в мой дом (не к добру). На скамейку присев, у порога, Лист кленовый стряхнула с плеча. Угостившись печеньем, с дороги, Похлебала малиновый чай… Улыбнулась беззубой улыбкой, Подмигнула, пророча беду… Хрипло –(тембром расстроенной скрипки) Проскрипела: «Попозже зайду»
Не відкривайте душу поспіхом, І дум безмежну таїну, Аби не думать потім з острахом Про ран болючих глибину. Не довіряйте людям повністю Скарбницю власних почуттів, Аби життя не стало повістю У книзі долі без листів. Не говоріть про те, що мрієте, Не обганяйте в справах час, Життя оцінить як ви […]
День в мовчанні самотнім Спить під крильми дахів, Його сон ранком літнім Збудить щебет птахів. І прокинеться місто Від спочинку і сну, А росу, мов намисто, Ніч розсипле рясну. На зорі до схід сонця Прогуркоче трамвай, І загляне в віконця Червня ніжний розмай. В дощовій прохолоді Парк відновить красу І […]
Знову Осінь… летять птахи! Заблукали, у минуле мої сни Ті хто поряд, шляхами йшли Залишили біль пекучий у душі Нескінченними, йдуть дощі Вітер, віє і співає, у журбі… Те, що було, не повернеш знов Серце стиле не зігріє жаром кров Віддалилось все, не має вороття Сумом бавилось, таке воно буття […]
Плакала на сповіді блудниця Під єпітрахіллю, як дитя! Діялась велика таємниця, Було чуть її серцебиття… Люд тіснився нетерпляче зкраю, Над собором хрест пірнав в блакить, Зверху чітко мовив хтось: «Прощаю!» – І лице засяяло в ту мить!
Писати вірші – це не фіглі римувати, Що прийдуть в голову писакові навгад, Складати вірші – гостре скло збирати І серце стиснути своє, немов гранат! Видушуючи на папір багряне, Ось, брате, в чому таїна, Хоч і читач добром тебе спом’яне, Та він не зна, яка того ціна. То – загадкова […]
Через тисячу довгих днів, Серед сотень чужих людей, Ми зустрінемось навесні, У звичайний, якийсь, день. В світі створеному з протиріч, Переплутано все,- але ж… Ми зустрінемось віч-на-віч, Ти шукай мене, і знайдеш. І воскресне любов в мені! І душа заспіва пісень! У звичайний, якийсь, день, Ми зустрінемось, навесні.
Пам’яті лідера гурту «Скрябін» Андрія Кузьменка Люди, як кораблі. Є великі й малі. Не всі вільно пливуть Й хрест свій чесно несуть. Люди, як кораблі Відпливли від землі. В морі шквал і штормить, Все довкола тремтить. Люди, як кораблі. Є новенькі й старі. Правди в тому зерно, Щоб не сісти […]
Коли далекий грім загуркотить, І серце, наче птах, заб’є тривогу, Призупиніть свій крок, бодай на мить, І в глибині душі вклоніться Богу! І сила Вишнього осяє з висоти – І станете твердіше діаманта, І неможливо вас перемогти, І захистить вас Київська Оранта! Коли візьмуть вас змії у кільце, І папараціі […]
Вертається нам все, що ми даруєм, І нас малює те, що ми малюєм… Малюй, коли у серці є потреба, І, може, домалюєшся до Неба! Танцюй, пиши вірші, грай на роялі, Досяг мети – іди все далі, й далі, Та не губи за цим Святу дорогу, За все спіши подякувати Богу!
Давно помічаю, що є все одно У кожного Я – таємниче Воно. Як тільки-но Я заведе монолог, Воно вмить показує, хто в храмі бог. Воно – несвідоме, як «річ у собі» Латентно з свідомим своїм в боротьбі, Подібно коню, що тяжіє за ріг Звернути в розпуття чуттєвих доріг. […]
Ранок дихає прохолодою. Трави зблідли, мов неживі. За якою таємною згодою Править осінь дива вікові? За наказом, а чи за порадами Оголяє фігури тонкі, Забавляючись листопадами розкриває обійми м’які. Як художник, захоплений фарбами, Відтіняє узори крихкі. Урочисто спалахує барвами Проводжаючи дні гомінкі.
«Сіріло небо» В її очах, сіріло й небо Душа її мов чистий лист Так добре було коло тебе Довкола чутний вітру свист А осінь вділа у намисто Калини грона і гілля На ню дивився ненавмисно Неначе зовсім з віддаля Вона соромлячись, сміялась Така незвідана, проста Чи то образитись боялась […]
«Нецензурна лайка» У країні така криза, що тепер робити? Хто за те що би сю Раду нафіг скоротити? Хто за те щоб кожній області, дати свого пана? Що не міг підняти сраки зі свого дивана А то бідних українців, всюди скоротили Всі пиляйте за кордон! Що ви тут робили? […]