«Гуляють грози» Для поета осінь, найкращий час Коли дощ за вікном шелестить без зупину Скорчить з болі багато гримас На папері із рим намалює картину Він порине у дивний світ Лиш для нього чомусь відомий Там троянд проростає цвіт І кружляє сніг, наче невагомий Там кохання і смерть, ну такі […]
Вже впали на землю осінні тумани, Вже ранки холодні, коротшають дні І сонечко нижче надобрієм ходить Дерева стоять мокрі, сумні. Холодний вітер зриває пожовкле листя І крутить ним в просторі, мов сніжком. Схилилися під дощем, змерзли айстри. Лише хризантеми не здаються в полон. Гордо підняли свої голівки, І дощ холодний […]
Авторська пісня Свистять над нами гострі канчуки, На горизонті хмари, мов химери… Ми вже забули, за які гріхи Прикуті ланцюгами до галери! Над морем стелиться, мов молоко, туман, Ворожі щогли пильно нас чатують, Та є наказ іти нам на таран – Наші життя нічого не вартують! По палубі катається […]
“ТИ ВІДКРИЙ ПОДРУЗІ ДВЕРІ, АЛЕ СЕРЦЕ ЇЙ НІКОЛИ ТИ НЕ ВІДКРИВАЙ…” слова народної пісні. Юля сиділа на кухні за столом, охопила голову руками і невтішно ридала… Як же він її набрид зі своїми п’янками! Що ж за доля така дісталася їй? За що? Чому ж доля її матері повторюється до […]
Порвались бусы и укатились в лето. Горошины жемчуга рассыпались где-то. Утренней росою блестнули в траве. Голубокрылой стрекозой – Передали нежный привет мне.
«Осені ключі» Бокал вина….. Долоні теплі на плечі Ти не одна З тобою, всі мої вірші Осінній дощ Алея змучених думок Без тебе я Цієї осені промок Пожовклий лист Вмирає осені на зло Мов вітру свист Ховає в затінок тепло Жевріє день На тому острові душі Для чого ми […]
Магнолія цвіте Й додолу ніжно гнеться… У серце входить те, Що мовиться від серця! І сказані слова У душу западають, Коли з молитвою Їх тепло промовляють!..
Багато в житті у людини загроз В сьгоднішній час невблаганний, Та в серце з Причастям приходить Христос, Мов Цар у палац несказанний! І мовить: ” Не бійся, мій любий, спочинь, Зі мною побудь хоч хвилину! Ти тільки мене в світі цім не покинь, А Я нізащО не покину! “
«Непотрібні листи» У мене тебе не стало…. У мене тебе, й не було Життя мені було замало І серце моє заснуло Воно перестало битись Воно перестало жити Прийшлося йому змиритись У прірву до дна розбитись І осінь нас між містами Розвіє, мов за і проти Листи не потрібні стали Вже […]
Полинова осінь… Краєм неба просинь… У тумані тужно Журиться верба, Сонце непривітне В хризантемі квітне, Дощик тихо плаче, Бо тепла нема. На вербові коси Світанкові роси Павутинносрібна Райдуги печаль, Тиша солов”їна – На вітрі пір”їна… Кришиться повітря На терпкий кришталь.
…Ты явишься неузнанным средь нас, кричаще нежелательным и странным, когда-нибудь, внезапно, не сейчас, неясно где… Видением туманным пронзив пространства серый, скудный срез, мелькнёшь, летя неведомо откуда… Начав чего-то сложного генез, ненужного на самом деле чуда, исчезнешь, ничего не завершив, оставив нам ещё одну проблему… В привычном знаньи брешь собой пробив, […]
Что толку от бесплодной красоты? Увянет лик прекрасный неизбежно, исчезнут идеальные черты, любимые поклонниками нежно… Останется лишь память-пустота, слова одни, легенды и портреты, в которых суть твоя мертва, не та… Быть может, иногда ещё поэты, увидев образ твой, черкнут сонет, в безделье поэтическом скучая… Тебя, красы земной, давно уж нет… […]
Гляди, не рассчитали в этот раз, уж слишком, не на шутку пуганули… Был добр трубочист, хоть черномаз, как ты, Черныш… Не мы его столкнули, он сам сорвался с крыши, обходя тебя, мой друг, десятою дорогой, шёл, под ноги при этом не глядя, объятый суеверною тревогой… И вот он, результат — […]
…Нет, выдержать я это не смогу! — Совсем свихнулась милая хозяйка! Такого не желаю и врагу — не кот я у неё, а ватный зайка… С ума сошла на почве чистоты, пылинки в доме целый день сдувая, забыла, склеротичка, что коты, неспешно язычками умывая, себя, родных, лелеют и блюдут (занятье, […]
На вересневі ранки впали срібні роси, Вплітає осінь золоті стрічки берізкам в коси, Краса горить, мов щоки , на кущах калини, Чарівна врода розцвіла у горобини. І горить, палає листя клена, Лиш тополя ще стоїть зелена. Через гай, садочки, луки і ставочки Осінь тихо йде…
В ті дні, коли небо сумує, І чахне старенька зима, Приходить у гості Евтерпа, І настрій сумний підійма. Сьогодні вона якась дивна: Сирингу свою не взяла, Рукою угору махнула, Мов натяк на щось подала. В космічній безодні далекій, Там душі полеглих зійшлись, Із вуст їх холодних молитви Гарячі на землю […]