Скарбницю мови знову відкриваю. Які у ній чудові є слова! Ось чується «люблю»,дзвенить «кохаю» – Вона в віках не мертва, а жива. В ній лине слово щирої молитви, І колискова мамина пливе, Є слово для кохання і для битви, Є застаріле, але є й нове. В ній сила українського народу […]
гордість
417 posts
Блакитне небо, золота пшениця – Це символ України: прапор, стяг І ним країна-Матінка гордиться – Він свідком був поразок та звитяг. Як звуки гімну радісно лунали, Народ наш веселився і радів, Серця у грудях щемно завмирали І прапор на флагштоці майорів. Коли тече скорботи, горя річка, Біда не знає літа […]
Син коваля і Матінки-Вкраїни, Бунтар невпинний, вічний «Каменяр», Він підіймав людей з колін, з руїни, З Шевченковим його рівняли дар. Співець кохання ніжний та щемливий Любові щиро душу відкривав: Її він бачив тричі і щасливий У віршах ті кохання оспівав. Він дітям вмів подарувати казку, Талант цей даний був йому […]
З Майдану повернулись ви додому, В Небесне Царство Господа – Отця. Тіла лиш стали прахом, та нікому Не загасити душі і серця. Небесна Сотня – перша на Майдані, Вовік їй Україну берегти. Життя ці були недарма віддані – Коротшає дорога до Мети. Хай знають всі: герої не вмирають, Почесну варту їм […]
Моя Вкраїно, з лона вікового Ти народилась й в світі розцвіла. Багато на шляху зустріла злого, Катована і мучена була. Чи знала ти, здобувши незалежність, Що в дар важкий не назавжди вона, Що широчінь небес й ланів безмежність Покриє чорним саваном війна? Чи знала ти, що траурна хустина Супутницею стане […]
Все далі й далі вже луна Майдану, Та «Кача» чорна все іще пливе. Небесну Сотню Богові віддану Згадаємо за мир й життя нове. Згадаємо тих хлопців, що на Сході, Й кого не дочекалася вдова: Вони тепер герої у народі, Їм нині слава й вдячності слова. Хай, що тримає дуло автомата, […]
“ПРОСИЛИ ТАТО, ПРОСИЛИ МАТИ…” “Здавна українська земля славилась своїми звичаями та традиціями. Вони формувались століттями і переходили від батька до сина, від матері до доньки… З особливою пошаною (і відповідальністю) зберігали весільні традиції. Адже весільний обряд є основою зародження нової сім’ї та продовження роду”, – ось так красномовно описується про […]
Ображена жінка… А скільки в ній правди? А скільки ховається несказаних слів? Ображена жінка мовчить і страждає Ніхто і не знає її домислів. Ображена жінка коханим своїм, Тією людиною, що «любить» її. Образи тієї не передати, Це гірше, ніж те, Якби світ образив її. Пробачить? Пробачить! Сховає образи. […]
Закутатись думками самоти, Зігрітися під ковдрою розлуки, І мовчки, залишаючи сліди Ковтати сльози від цієї муки. Людині так потрібна теплота, Душевний спокій, радість,небайдужість. Людина рідна у житті завжди одна Повинна із людиною набутись. Нехай пройдуть роки і час мине. І зрілість змінить юність так невчасно. А старість змусить […]
Не хочу чорної землі Їдкого диму смерті крові Не хочу я руїн в смолі Не хочу я такої волі І прапор цей страшний І мир і спокій не несе І я не вірю що такий Нас об’єднає і спасе Отож візьму свою палітру Змішаю всі тут кольори І нанесу на […]
Стучали на стене часы И ветер ветку за окном пинал Я вижу ветер встречной полосы Что будет дальше, ты уж знал Меня пронзает снова пустота Ну вот, тебе пора идти Поцеловал детей и, темнота Я пожелаю доброго пути Осколки льда сжимают мое сердце Осколки льда, но нет пути назад В […]
Тобі ні коханка, ні люба дружина, Для мене ніхто і ніким ти не є. Терпка я тобі, як нестигла калина, Звабливе, красиве тіло твоє. Ти часто при зустрічах очі ховаєш, Я мовчки думками тебе обійму. Чи ти, як і я на Землі виживаєш? Чи ти, як і я […]
Не ходи слідами мертвого дня, Не шукай того, що може тебе вбити. Основа цього світу – це брехня? Потрібно убивати, щоб самому жити? Моя сила в твоїх слабкостях, Які тебе щодня ламають. Моя сила у щасливих митях, Які не кожні помічають. Коли в день бачиш тільки ніч, І […]
100 лицарів, лампадок сотня. І в небі, всіх зірок лиш 100. Кров на землі, і горя горні. Ви всі криваве полотно. 100 лицарів, вогню і диму! І пострілів, яким лиш мить. Ви підірвали ту безодню. Яка заснула мертво спить. Ваші слова, обличчя, віра! І сила що змітала все! Ви та […]
Співає вітер разом зі свистом куль сумні пісні, Ти чекаєш наказу, хоч щем тріпотить у душі. У мить, коли тікають усі букви з-під пера Господь увімкне таймер й розпочнеться гра. Червоними маками прокотиться холодний піт Аж до кінчиків пальців і завмре на мить світ. Атланти триматимуть небо, щоб воно […]
Навколо занадто багато слів. Хочеться просто тиші. Закутатися в серпневу ніч, дивитись на зорі, що наче миші. Жар роз’їдає ребра, самотність будує нові рубежі і, як ножі, просікають погляди східного вітру. Ми занадто далекі. Ми занадто чужі. Втомлені лелеки завтра прилетять до тебе із запахом ранкового туману і принесуть рядки […]
Неначе безсмертні боги пірнали в шалений вогонь, крізь призму мовчання, крізь призму тривоги, крізь призму болю розчавлених скронь та побитих долонь. Атом вгризався у спини, в грудини, в зашарпані крила і залишав сам на сам із тишею. Атом розривав свідомість і невагомість ставала все ближчою. Засурмив третій Ангел, […]
«Это было бедно!» Не скажет пусть никто, не раз. Мне светят мутно бледно Слова не сказанных тобою фраз. И пусть тебя я не увижу никогда Ты в памяти моей остался И менее заметно пролетят года. Со мной навечно твой дух остался. Ты был лишь сном, мечтой моей И я тебя […]