Шкільні роки полинули у даль, Вже віддзвеніла нота їх остання. Та залишѝли в пам`яті і жаль Й водночас щастя – це шкільне кохання. Я пам`ятаю очі голубі… Тьмяніло перед ними навіть небо… Як не могла зізнатися тобі, Що весь мій світ, моя душа для тебе. Як знов над віршем ставила […]
про життя
4693 posts
Кохання – поєднання споріднених сердець. Освідчення, стрічання, дорога під вінець… Щоб зберегти навіки любові чистоту Дружини й чолові̀ки замочки на мосту Лишають в знак кохання, що проти сліз й біди. На них: «Іван та Аня» і «Ра̀зом назавждѝ». Ключі від них кида̀ють в ріки повільний сплав, Бо ж на вікѝ […]
У Харків напишу, в будинок «Слово». Відома всім адреса ця проста, Бо в нім культури нашої основа, В нім творчий цвіт Вкраїни розквіта. Кому пишу? Досвітньому, Сосюрі, І Курбасу і Вишні шлю привіт. Всім тим, хто в краю рідного культурі Наві̀ки залишѝв вагомий слід. Всім тим, кого в житті єднало […]
День матері приходить навесні, Бо мамина любов нас зігріває, Неначе сонця промені ясні. Тепліш, ніж біля мами, не буває. Вона завждѝ порадить і простить, Ласкаво втішить, ніжно приголубить, Від бід життя душею захистить, Бо нас, як ніхто інший, в світі любить. Чекатиме нас за̀вжди день і ніч, В віконце пильно […]
Злітає рік із днів, годин, хвилин, Міняються невпинно будні й свя̀та… Між місяців для мене є один Найближчий – це Листо̀пад – місяць тата. Цей місяць у життя його привів, Провів життя нелѐгкими стежками, Й забрав у вічність в круговерті днів… П`ять років, як його немає з нами… Листо̀пад, ти ні […]
На світі важко жити без КОХАННЯ Та навіть найчистіші почуття, Прекрасні мрії, ніжні сподівання Не варті зо̀всім лю̀дського ЖИТТЯ КОХАННЯ справжнє нас несе до Раю І повнить душу світлом неземним. Так хочеться кричати: «Я КОХАЮ! І щастя маю з Нею лиш, чи з Ним!» А не кида̀є в крайнощі останні. […]
На дисках файлів в мене є багато, Та найдорожчий серед них один – Це відео, де ще живий мій тато. З тих пір пройшло п`ять років – не годин. У цьому файлі я з ним розмовляю, Сміється він й говорить щось смішне. Ми ра̀зом і я зо̀всім ще не знаю […]
Життям людини править лиш природа: Ніхто не зна про кількість зим і літ. Пішов у небуття Борис Негода, Залѝшивши в картинах ці̀лий світ. Пастельними, олійними штрихами Писав він те, що бачила душа. На Хрещення покинув нас із вами – Душа його до Бога поспіша. Залѝшились в картинах і Поділля, Фантазії […]
Нуль друге нуль друге… Дві тисячі двадцять… Магічне число… Віковий паліндром… Чи справді над нами є магія вся ця? Чи це забобони? Чи стадний синдром? Весілля в цей день принесе море щастя, Загадане нині здійсниться у мить, Якщо почуттями серця загоряться, Не зможе кохання ніщо зупинить… Багато порад є, що […]
Інелла… Це ім`я таке незвичне, Мов не людині – ангелу дано: Казкове, милозвучне романтичне Твоїй душі так личило воно. Красива, молода, талановита Ти, наче ангел, на Землі жила. Душа добром, мов сонечком, зігріта – Його ти людям й Богу віддала. І Бог забрав тебе у райські ку̀щі, Щоб лиш Йому […]
“НЕПРАВИЛЬНІ” НАСТАНОВИ Золота осінь, білосніжна зима, заквітчана весна – кожна пора року гарна і приваблива по-своєму. Та найпрекраснішим, найчарівнішим, наймилішим є неповторне літнє квітування, яке виграє всіма барвами веселки, й особлива краса, коли цвітуть лілії червневі, в пахучих квітах яких – неба БОЖЕСТВО. Першою, саме найпершою у барвистому квітнику КАТІ […]
Н Е П Р И Д У М А Н Е Ж И Т Т Я – Я йду, мандрую, зачаровую, позолотою кришталевою посипаю і прикрашаю усю БОЖЕСТВЕННУ красу природню – пори осінньої грайливої, бо я, як справжня королева, дарую людям настрій гарний та усмішку красиву і […]
Н Е П Р И Д У М А Н Е Ж И Т Т Я – Я йду, мандрую, зачаровую, позолотою кришталевою посипаю і прикрашаю усю БОЖЕСТВЕННУ красу природню – пори осінньої грайливої, бо я, як справжня королева, дарую людям настрій гарний та усмішку красиву і вродливу! […]
Не плюй у криницю, бо треба напиться: то спека, то холод, варить їсти – голод. Безпеки потреба, захиститись треба, ворог не дрімає, солдат захищає. Не плюй у криницю, там знань є водиця і досвіду сила, для ворогів могила. Гляди же криницю і не дай забиться джерелу живому, […]
Маленький столик. Парує мамалига! Моє дитинство. * * * Бувають миті, що життю – рівня.Сліди їхні – сивина. * * * Знайти, а потім втратити друга – це теж у наших силах. * * * Сховалось сонце у землю…Щоб вранці народитися. * * * Холоднувато… Сидить мама на лавці. Досить […]
Ось, проводжаю друга. І чи ще зустрінемось? Що наші роки… * * * Виходять люди на городи…Цей вічний колообіг життя. * * * Запах печеної картоплі залишився десь,у дитинстві. * * * Дивуюсь :скільки у пам.яті збереглось облич! І чужих… * * * Жити треба так, щоб і на МЕЖІ […]
Відлюдько, бо зазнала від людей Чогось гіркішого, ніж присмак болю… У серці поміняла всі паролі, Відмила рани від сліпої солі… Відверта, бо не вміла грати ролі В театрах підлабузника і троля… Ігнорувала ціну тих ідей… Відлюдько, бо самотність не болить, А так болить розіп’ята довіра, Що завиває відчайдушно звіром, Бо […]