Прийшла Америка на Україну, В подертих джинсах, в голлівудських фільмах. Прийшла, щоб спокусити сиротину І задушить її в своїх обіймах! Едем наш обернути на пустелю І скальпувати, як аборигенів, Продать до європейського борделю І виставлять на глум, мов манекенів! Спітнілі потираючи долоні, Похитуючи бедрами хітливо, Прийшла навчить молитися мамоні І […]
про життя
4693 posts
Кудись ішла… Холодний вітер наздогнав, Та тільки холоду осіннього не чути… Сьогодні він в останнє їй сказав, Що з нею більше вже не може бути. Кудись ішла… І падав жовтий лист… Вона не мала сил, щоби кричати, А серце рвалося, і біль нестерпно стис, Так, що хотілося той біль весь […]
А день за днем біжать кудись літа… Ще, ніби вчора… юність, вісімнадцять, Все озираюся, позаду плин життя, І вже давно, нажаль, мені не двадцять. Нажаль… А може й зовсім навпаки… Позаду спомини, кохання, перші квіти, А ще болючі… такі болючі помилки, Які так хочеться, аби розвіяв вітер. Аби відніс далеко… […]
“Не реви! Ти чуєш? Не реви! Обіцяю, Він повернеться до тебе… Тільки ти надією живи, І проси про це частіше небо… Не сумуй! Ти чуєш? Не сумуй! Що казав, ділити навпіл треба.. Ти ві сні прийди і поцілуй… Вам обом є щира в тім потреба…” Говорила їй в той вечір […]
Дозвольте, про вас напишу свого дивного вІрша. І то не важливо, що я взагалі вас не знаю. Я вас поміж зоряних бесід, як книгу читаю, Вона така давня, та у кожному віці геть інша. Вас – римами на папері. Зімну й кину долу. Бо ви не існуєте, вигадка хворого мозку. […]
Я знову у маленькому Парижі! Я, дякувати Богу, в Чернівцях! Де п’янко пахнуть стиглі чорні вишні, Де квітне юність у людей в серцях❤️ Де поспішать нікуди вже не треба, Де на столі парує файний борщ, Де тато голубів пускає в небо, Де завжди йде, як у Парижі, дощ!
Слова, мов листя, вітер обриває, Ось і мої в високих травах загубились… Ніщо від Бога так не віддаляє – Як відчуття своєї зверхності над кимось!
Кава Лукава По жилах – Ожинно! Терпко До смерку Тужили – Обжинки! Гірко До зірки І п’янко До ранку! Променем, Спомином, Бранки Світанку! Кава Ласкава Струною, Луною! Вирієм, Вірою, Грою Сумною… Кавою, Лавою, Криє – Зімліє! Крихтами, Кривдами Гріє Надія…
И снова дождь из обжигающе холодных слов И снова жизнь как поезд под откос И тянет душу от этих сквозняков А ты рыдаешь и работаешь. И словно на износ Лицо опухло от напрасных слез. Ты не исправишь этим ничего И лишь работаешь как лошадь на износ Не изменить тебе ничем […]
Испить до дна любовь свою, Испить моря все, океаны горя, Испит до дна судьбу свою, И волю заменить неволей. А эта боль сильней грозы: Раскаты грома, молния, порывы ветра И пламя ледяной слезы Что по щеке скатилась вниз так слепо. Ах, этот в голове туман… Когда же ты развеешься, исчезнешь? […]
Загорнутися в ковдру депресії, Заховатись від світу у мріях, Не піддатись лавині агресії, Відшукати веселку на віях. Знову вірити, знову шукати Перспективи, посади, зарплати. Зайвих рішень і слів уникати, Може час щось в собі поміняти? Я не знаю у чому я винна, Що зробила не так у житті, […]
Ображена жінка… А скільки в ній правди? А скільки ховається несказаних слів? Ображена жінка мовчить і страждає Ніхто і не знає її домислів. Ображена жінка коханим своїм, Тією людиною, що «любить» її. Образи тієї не передати, Це гірше, ніж те, Якби світ образив її. Пробачить? Пробачить! Сховає образи. […]
До Раю похилилось деревце, Заплуталась зоря у павутину… Не бійся коли дихають в лице, А бійся, коли дихають у спину!
Вертаються страшні часи Батиєві — Дівчат на ринку в рабство продають, Крадуть на органи дітей у Києві, І у криницю батьківську плюють! Содомський гріх всміхається привітніше, Охоче хтось свою міняє стать, Стає суспільство все демократичнішим – На цінності одвічні наплювать! Вже поверхнево не від серця каються, І про мирське на […]
Вокруг меня война идет, Бои и ругань. Я устала… И вряд ли кто меня поймет: Вот новый день, и… я пропала Оставьте же меня в покое Дайте хоть чуть-чуть пожить. Ну что это такое? Нет, нужно снова оскорбить. Ну сколько можно, ради Бога! Ведь я живой же человек. И у […]
Не переймайся і не псуй даремно нерви! Згадай, чи не найвищий суд – це власна совість! І все, що люди зроблять проти тебе, – То, врешті-решт, піде тобі на користь!
Вона дивилася озерами на всіх, Що вабили своїми таємницями… Багато втоплеників плавало у них, Мов квіти, догори блідими лицями… А часом полонила, як весна І зазирала пташкою у вічі, А іноді здавалось не вона, А демон – у жіночому обличчі!
Я выпью горького вина, Чтоб жизнь по слаще мне казалась. Опустошив бокал до дна, Я вспомню что с меня осталось Наивность, красота и ум Где вы теперь девались? А в голове пустынный шум И вы на свалке оказались. Наивность предана толпой, А красота в цене упала, А ум, обманутый тобой, […]