Знову я дивлюся, Як плаче та земля. Прости її, богу молюся, Бо там тяжке життя. І люди вже не в змозі Прокляття ті терпіти, Ідуть десь по дорозі, Щоб гроші заробити. І вже розірвана земля. Миру й спокою немає, Кругом неправда і ганьба. На сході вогонь ще догорає. А влада, […]
про життя
4693 posts
Йшов по Лаврі учень бідолаха І побачив товстого монаха: – Ооо, – подумав, – дядечка пузатий! Не поститься, має стіл багатий! А монах той ніби повертає І до себе учня підзиває, Дивиться у очі – не промаже, І люб’язно з посмішкою каже: – Знаєш, брате, чом такий я повний? Бо, […]
Я чую, плаче знов небесна арфа! Знов неповинного на суд ведуть! І розриває собі одяг Каіафа, В лице прекрасне знов раби плюють! І чути знов: « Нехай буде розп`ятий! », Кому ще вчора постеляли путь, І підступає знову час дев`ятий, Коли Його жорстоко розіпнуть Під мурами Святого Київ – Града […]
В вечірніх сутінках мов розчинялись сквери, Лист під ногами ніжно шелестів… Я погляд твій впіймав — це погляд був пантери, Я не злякався, я цього хотів! Серед колон твій профіль дише миром, У кріслі застигає мармур рук, Серпанок місяця завмер над небосхилом, — Сердець і потяга далекий перегук! Ми вже, […]
Немає явища гарнішого у світі, Аніж лице коханої людини, І білі плечі, шаллю оповиті, І голос, який чуєш щохвилини… І тільки її посмішку перлинну Довічно споглядати очі хочуть, І якусь тайну, вічну і нетлінну, Її вуста завжди тобі шепочуть!
В зірок бриніли сльози з-під очей І танули під голубим вбранням… Нам тяжко переносити людей З гріхами, що властиві власне нам!
Нехай на тебе цілий світ повстане – Ти голову, кохана, не схиляй. Мов ранній сніг, усе лихе розтане, Літак злітає проти вітру, пам’ятай!
Я стану сильною, мов камінь віковічний, І гордо буду нести постать і думки, І поглядом спиню я потяг залізничний, І рознесу ущент про слабкість всі чутки. Такою сильною я стала не моментом, Це ти зробив мене залізною, мов танк. Не одарив ні жодним компліментом, А все знецінював, немов банкрутний банк. […]
І бачить Бог, що серце твоє чисте, Як кришталево чистая вода, І дно хвилюється під нею шовковисте, І думи солодко, мов квіти, опада… В тіні алей забудь свої тривоги, Присядь, вдихни солодкий аромат, Чекають небезпечні нас дороги, Ще попереду стільки буде втрат! Спочинь, моя свята, моя хороша, Моя єдина, дивна, […]
Вечоріло. Олег і Наталя сиділи на кухні, пили чай з печивом, як почули, що хтось постукав у хвіртку. Жінка схопилася щоб піти, відчинити, але чоловік її зупинив. Адже на вулиці уже темніло. Не варто жінці, та ще й вагітній іти увечері на вулицю. – Я сам піду, подивлюся, хто […]
На ганку школи – школярі, що тут незвичного, скажи? Та тільки школа ця сільська – століть колишніх дивина. На ганку із минулих століть із гаджетами зграєчка сидить, із ними вчителька була у джинсах така ж молода. Дитя ще на руках несуть: школяра у майбутньому ждуть, а школа стоїть під вітрами, […]
Вмирають люди без Причастя! Вмирають вбогі й паничі, І є в них жалюгідне щастя – Їм колють опіум вночі! Стають скляними зразу очі, І бАйдуже навколо все, А поруч сито біс регоче І кігті, скорчившись, гризе! Оця душа – його робота, Ще одна зірка на погон, Риплять пекелнії ворота, Жде […]
Блистять опівніч громовиці, Пожовклі листя шелестять… Як просто гинуть українці, По ним оркестри не дзвенять! В канаві наспіх пригорнули Землею тіло молоде – Вітри над хатою війнули, Де дівчина солдата жде… Упало люстерко і трісло, Лампадка згасла у куті – Пропав козак, пропав безвістно, Пропав, як коло на воді! Яр […]
А Істина Євангельська проста, Блажен, хто чує і до серця притуляє, – Хто не готовий вмерти за Христа, Втім, друзі, і життя Його не має! Для себе вмерти, щоб воскреснути у Нім, Розп’ясти в собі похіть й сластлюбство, І плакать у киптарику простім За те, що гине так бездарно людство! […]
Ми з кожним днем все ближче до безодні, В очах пульсує дика ейфорія!.. Тільки тому ще люди не їдять людей сьогодні – Бо звершується в храмах Літургія!
знов мене кличуть гори..знову чекають Карпати.. знову Ворохта усіх нас збирає щоб об’єднати.. щоб згуртувати..здружити..піснею..словом..думками.. мандрами..суперактивами..новими й старими стежками.. знову чекаю на зустріч..подих до завмирання.. Карпати..Ворохта – завжди!!..вам мої щирі вітання.. мрії сповна збуваються..знов навкруги чарівність.. бажання й можливість єднаються..щоби пізнати осяйність.. знов мене кличуть гори..ріки..ліси..полонини.. як добре..що все це […]
Намалюй мене квіткою в полі, На широкому полотні, І далекії дзвони ранкові Відспівають Канон по мені! Зацвірінькає весело пташка І розвіє сумні почуття, Нехай квітка ця буде – Ромашка, Одинока, як моє життя!
Де синіх квітів водоспад, Де в небі зорі, мов намисто, По сходах днів збіжи назад – Тебе чекає там дитинство! Воно змарніло від розлуки, Як те покинуте дитя, А ти візьми його на руки, Верни йому своє життя! І більш нікуди не спіши, Дорослим чи багатшим будь – В собі […]