Любов – це не в гаю ставок дзеркальний, В який дівчина може милуватись! Вона пронизлива, наче гудок вокзальний, І кличе з самолюбством розпрощатись. І в неї є приливи і відливи, Уламки кораблів, свинцеві кулі, Відомі їй шторми, раптові зриви, Міста у океанах затонулі… І золоті скарби в залізних скринях Пильнує […]
про життя
4693 posts
Сонце скотилось сльозою по небосхилі… Видих— на повні груди. На очі—ніч… …Сині вогники на моїй стелі; В куточку спить і посопує піч. На ній— сірий котик, згорнувсь в клубочок; Он молоко із чашки п’є домовий. А я— маленька—з чотири рочки— Ловлю їх поглядом із-під чорних вій. Мені не спиться, чи, […]
Не зупинивсь більше час ні на мить. Серце спогадів повне до краю. І емоцій… Який від них щит?! Ти кохаєш його ще? – Кожен ранок і кожного вечора В літню спеку, зимову завію… В тебе доля своя – непозичена. Ти сумуєш за ним ще? – […]
Засміється моя Україна, Лунким сміхом затопить сади – Після довгих ночей на колінах Бог розвіє їй біди, мов дим; Сльози втре їй гарячі, калиновій, І по стежці у сад проведе; Вона яблук збере там синові, Бо упевнена, що прийде, Що розсіє тумани суму Й своїм сміхом їй […]
Я заховаюся, кохана, від людей В твоїх очах, немов дитя у квітах… Я зацвірінькаю, неначе соловей, Я загойдаюся на віях, як на вітах!.. Озерами твоїми попливу, Як красень-легінь в старовинній казці, І ляжу у пахучую траву Твого волосся пасма розпрекрасні!.. Про це не знатиме ніхто,.. впадуть сніги, Зима пухнасті віти […]
А ми з тобою перелетимо туди, Де біля моря квітів колорит, І ковдру постелятимуть сади, Нас надихатиме чарівний краєвид… А ми з тобою – райськії птахи, Неначе Алконост і Гамаюн! Нам блимають далекії зірки, Ми доторкаємось до найніжніших струн!.. І обертається довколо нас земля, Комет цнотливих зібраний хорал, І хтось […]
Звучить мелодія в душі якась печальна, І я вповільнюю по вулиці свій крок… Як квітка в дзеркалі, мені ти не реальна, І золотий на шиї ланцюжок… До твоїх кроків ніби прислухаюся, І що таке в мені ти віднайшла? І, Слава Богу, я не оглядаюся, Бо, ненароком, щезнеш, як прийшла!
Авторська пісня Я люблю тебе так, Наче сніг ніжно землю покрив, Я люблю тебе так, Як нікого ніхто не любив!.. Як самотній вітряк, Що у полі зірвали вітри! Я люблю тебе так, Наче падають зорі з гори! Хочеш, завтра ім’я твоє Винесу, як на парад? Хочеш, ляжу до ніг Твоїх, […]
Лице людини – загадкова річ, Вуста всміхаються, а очі геть байдужі! Якщо б ми жили в темряві, не бачучи облич, То ми б закохувались тільки в душі!.. Він обіцяв їй гори золоті – Тепер вона покинута і плаче! Найважливіший дар у цім житті – Це, очевидно, серце мати зряче!
Вечоріє…прохолода ..небо.. Ще один минає день, Куди втіка ніхто не знає, Що залишить по собі, коли піде? Можливо, горе, а може й надію.. Що буде в душах у людських горіть. Ніхто не знає, знає тільки небо, Що десь далеко блакитним маревом горить. ©Анна Силка, 16.12.2015
Я помню свет в твоих глазах И алые губы на своей коже. Погрязли мы опять в грехах, Таких, что пробивали нас до дрожи. Я помню твои прекрасные глаза И как они манили похотливым взглядом. От них в душе бушует ураган и гроза. Они пронзают душу жгучим ядом. Я помню вкус […]
Мама – професія універсальна, Скрізь вона треба: на кухні, і в спальні. Їсти готує, співає і шиє Ось – уже посуд складає і миє. Хто захворіє, не дай Боже в домі – В мами аптечка із ліками тонна. Мама спортсменка. Біжить з перешкодами: Іграшки, книги, вазони з комодами. Мама військова […]
Ожинове літо наших зірок впало мені до ніг. І, навіть мій кіт, що у зливу змок, На грудях твоїх приліг. Він на сьогодні – мов кардіолог, Наші серця відчува – Треться об тебе, ходить по колу, Щоб ти не пішов бува… Не залишав його господиню, Ожиновим літом прирік. Він помурчить […]
Прогоняя весельем усталость Улыбалась мечтам поутру… Но нежданная Путница – Старость Постучалась в мой дом (не к добру). На скамейку присев, у порога, Лист кленовый стряхнула с плеча. Угостившись печеньем, с дороги, Похлебала малиновый чай… Улыбнулась беззубой улыбкой, Подмигнула, пророча беду… Хрипло –(тембром расстроенной скрипки) Проскрипела: «Попозже зайду»
Плакала на сповіді блудниця Під єпітрахіллю, як дитя! Діялась велика таємниця, Було чуть її серцебиття… Люд тіснився нетерпляче зкраю, Над собором хрест пірнав в блакить, Зверху чітко мовив хтось: «Прощаю!» – І лице засяяло в ту мить!
Писати вірші – це не фіглі римувати, Що прийдуть в голову писакові навгад, Складати вірші – гостре скло збирати І серце стиснути своє, немов гранат! Видушуючи на папір багряне, Ось, брате, в чому таїна, Хоч і читач добром тебе спом’яне, Та він не зна, яка того ціна. То – загадкова […]
Коли далекий грім загуркотить, І серце, наче птах, заб’є тривогу, Призупиніть свій крок, бодай на мить, І в глибині душі вклоніться Богу! І сила Вишнього осяє з висоти – І станете твердіше діаманта, І неможливо вас перемогти, І захистить вас Київська Оранта! Коли візьмуть вас змії у кільце, І папараціі […]
Вертається нам все, що ми даруєм, І нас малює те, що ми малюєм… Малюй, коли у серці є потреба, І, може, домалюєшся до Неба! Танцюй, пиши вірші, грай на роялі, Досяг мети – іди все далі, й далі, Та не губи за цим Святу дорогу, За все спіши подякувати Богу!