Я просто мечтала к чему то стремясь. Так просто, с улыбкою день начинала. И не стеснялась чего-то боясь. Свой мир из осколков стекла создавала. Так долог и важен был этот труд: Терпела, надеялась, не унывала, Но знала, что будет в конце страшный суд, И ночью подушкой слезу утирала. […]
роздуми
30 posts
Дивись угору! Навіщо світу Кидати в ноги сліпі дощі? А завтра знову настане літо І буде місяць купати вночі. Там небо — чисте, хитке, прозоре, Як тінь конвалій в густих лісах, А що життя — це не наш сценарій, В ньому дублів не буде по два. Місто тиші нап*ється..Та годі.. […]
Щастя це не гроші, не машини і не задоволення відірвати побільше. Ні. Щастя – це просто жити, радіти приємним повсякденним дрібничкам; це займатися тим, що тобі подобається; це спілкування від якого стає тепло на душі. Щастя – це час проведений у теплому колі, так просто, за чашкою чаю. Щастя це […]
Моє життя висить на кінчику пера. Не ручки, а чорнила на папері. Із цим складним шляхом справляюся сама. Сама собі відкрию ці закриті двері. Сама до себе в душу тихо стук, стук, стук; Сама і відповім і запитаю. І не потрібний мемуарів моїх друк, А просто жити. Жити я […]
Життя складне. І навіть, якщо ти посміхаєшся оточуючим – це не означає, що в тебе все добре. Ця зима незвична. Погода – це щось середнє між зимою і осінню. Йшов дощ, мряка і все це замерзло. Вся земля під ногами за годину перетворилася на каток. Так і життя. Ідеш, ідеш […]
Одне я зрозуміла давно: ніхто не прийде і не зробить за вас вашу роботу. Тому сидіти і чекати марно. Потрібно брати і робити. І не боятися, що з першого не все вийде чи ви за раз не зможете зробити ввесь об’єм запланованого. Нічого страшного. Все, що ви робите зараз – […]
Мої думки були придумані не мною, Мої слова розсипалися в порох. Я залишилася лелекою німою, Самотнім стовбуром, а навкруги лиш морок. Моїм бажанням не судилося злетіти, Моє життя не бачить більше світла. Я можу тільки під дощем тремтіти, Хоч і колись трояндой квітла. Минуле все ж залишимо в […]
Останні дні… Чомусь сумні останні дні тепла. Немов у сні, десь вдалині Зникає все, що мав. Останній рух замерзлих рук – прощальний змах крила. Химерний звук: ледь чутний стук твого серцебиття. Останнє “ні” ще не в пітьмі – в листопаді життя. Хтось крижаний і неземний цю осінь закликав. Останнє “так” […]
Нарешті змовкли голоси, затихли кроки. Десь знизу грюкнув ліфт. Такий крихкий та нетривалий спокій… Тсссс… В мене гості VIP! Дві подруги мої – тендітні й полохливі. Їх звідусіль женуть. Вони прекрасні, багатьом незрозумілі, Не всім добро несуть. Я їх ціную, щедро пригощаю, Із ними я мудріш. Вони ж […]
Де ж ти заблукала, маленька? Така безтурботна і сяюча? Без тебе життя захмарилось, Загусло і навіть прокисло… Очі без тебе майже засліпли – Роздивитись не можуть посмішку, По весняних пелюстках лиш ковзають, В них палітра з відтінків сірого. Мої вуха немов закорковані. Звуки сміху та співу губляться. Через те, що […]
А що, як завтра я вже не прокинусь? Чи стане меншим і темнішим світ, Як вранці не скажу тобі «Привіт» І рук твоїх ніколи не торкнусь? Я більше не сердитимусь на тебе За обіцянки марні та брехню. Лиш піснею сумною задзвеню, Коли дивитимусь на тебе з неба. Не […]
Йшла по воді, не за водою Тікали із-під ніг мальки Ледь чутним голосом ріки Всевишній говорив зі мною. Про що із смертним говорити? Про час, про біль, про небуття І про непевність майбуття, Про те, що ще не пізно жити Не пізно все відчути знову Співати, слухати вірші […]
Осінь як жінка – така різна буває часом Десь холодом віє, десь ніжно муркоче То сонечком бавиться то морозами То жіночним сопрано а іноді басом Осінь як жінка – спокуслива, чиста Для когось Така бажана, так свята і так грішна Але для когось… А для іншого болем холодним свище Та […]
Дивлячись на усі проблеми сьогодення у мене з’явились нові поетичні стрічки які на мій погляд є актуальними на сьогоднішній день. Це зовсім різні три невеличкі вірші… Це все мине, Але ж той іспит, Що нам прийдеться перездати, Ціною людських душ.. Ми будем довго пам’ятати… ▪️▪️▪️ Чи є на світі десь […]
Щастя… слово з солодким присмаком і довгим відлунням у душі. Кожен у своєму житті мав змогу хоча б раз відчути цю п’янку мить щастя. Далекого і недосяжного і водночас такого близького і живого. Щастя — це стан душі і тіла, це сенс існування для багатьох із нас. Воно не може […]
«Не час минає, а минаєм ми…» Ліна Костенко Не час минає. То минаєм ми… І скоро тільки сни від нас залишаться. І люди інші після нас прийдуть, Нові книжки і музика напишуться… Не час минає… Небуття – для нас, Чи встигли ми побути тут щасливими? Чи ти для себе спогадів […]
Я народилася в час, коли кожен мав власні брови, І волосся фарбоване мали також одиниці, Коли діти ще грались в дворі та були всі здорові – Їли яблука просто з гілля, пили воду холодну з криниці. Я народилася в час, коли люди, що були при владі Крали менше й по-щирості […]
Вірні професії все-таки старіють. Віні коханим бувають зраджені. Вірні ідеям себе обмежують І добровільно стають незрячими... Вірні країні вмирають першими. Вірні обов'язкам — себе зв'язують! Вірні багатству стають залежними: Гроші керують і їм наказують... Вірних собі стережуть ілюзії. Вірним народу — хрести вготовано! З вірних, буває, жартують друзі: Вірність з […]