І де ж тепер твоя краса, людино? Куди поділася вона уся нараз? Тепер, коли лежиш у домовині! Коли ти більше не серед живих! І де ж поділась пишнота і врода, Що з юних літ, котрих давно нема? Отих років, і втрата їх даремна… То в чому ж (людино) уся твоя […]
смерть
20 posts
З картини мертвим поглядом на нас Дивиться черговий деспот-імператор. Холодна усмішка, порожній пафос, фарс – То хто це перед нами: бик чи тореадор? Що там, за маскою із аристократичний рис? Захована яка ще страшна його правда Й яку насправді ношу в житті своєму ніс Блазень, що видав себе перед нами […]
Світлий літній ранок. Ледь помітне сонечко простягає свої легенькі промені до красивого триповерхового будинку. Великий двір тане в ніжних пахощах квітів. Свіжа трава в садку виблискує всіма кольорами веселки, а краплинки ранкової роси блищать діамантами. На нещодавно пофарбованій лавці сидить тринадцятирічний юнак. Йому нудно і він трохи хитає ногами, втупивши […]
А що, як завтра я вже не прокинусь? Чи стане меншим і темнішим світ, Як вранці не скажу тобі «Привіт» І рук твоїх ніколи не торкнусь? Я більше не сердитимусь на тебе За обіцянки марні та брехню. Лиш піснею сумною задзвеню, Коли дивитимусь на тебе з неба. Не […]
Так пляшет смерть. Босая дама в белом На кладбище костей и мертвых душ. И смотрит, как в земле обледенелой Копают яму. Мрак и черноту Мертвец заполнит. Тоже в танец смерти Пойдет, как только дама позовет. На мрачном макабрическом концерте Слепое время замедляет ход. Всего лишает и срывает маски, Богатых, бедных […]
Розбиваються об камінь сльози, Дитини, що втратила віру знов. Оповили серце колючі рози Люди знову руйнують любов. Не віриш,та ненависть переможе Винищивши усе на шляхах своїх. Не розумієш життя не може Приймати зміни поглядів твоїх. Дитина під впливом емоцій Полетіли об стіну книжки Розривається душа від порочних, Думок що рояться […]
Пробито дно. А там все чорно-чорне. Темрява тягне на глибину.пробито дно Там щось сидись. Жахливе і потворне. Просить ту червону рідину. Ті щупальці невидимого спрута Ніжно огортають та… Жеруть. Жеруть свідомість, в них якась отрута. Шалений розпач, цанід та ртуть. Пробито дно. Хоч стукала у двері. Заблукала в пустці та […]
Чи знаю я , Чи знаєш ти, Звідкіль прийшли Куди нам йти І хто ми, Щоб самим собі Зупинку вибрати могли У кожного своя душа Свій шлях Своє серцебиття Своя дорога Чи вузька, А чи широка є вона Усе минає Все пройде, Мене не буде, І тебе І наші книги […]
Ідуть сто чобіт по залізній дорозі. Всі лисі. Глухі. Худі. В некролозі запише пізніше старий пілігрим, як в головах стрічних жах посивів. Ідуть і скрипить під землею живіт. Це нутрощі світу й серцевий дріт. Запрошують дві в сірчаний хостел, як свято вакханки, як молохів трем. Ідуть голомозі. В утробу згниття. […]
А ви коли-небудь думали чи думаєте про смерть? Думаєте про те, що ви не вічні, і що рано чи пізно доведеться покинути цей світ? Хто прийде провести вас в останню путь? Які слова вам скажуть, прощаючись на цілу вічність? Може, нічого не скажуть, вкинуть у сиру землю та й усе. […]
Сам я на троні – у домі холодному У тронному залі чекаю на смерть. У тому дитяті новонародженому Приходить цар а моя погибель. Мої ридання – тривожні думи… В холодному ліжку корона це все! О як же бути, зі скарбами цими – Він скіпетр влади навік відбере! Сам я на […]
Як ви знаєте, студентське життя наповнене навчанням, заліками, конспектами, практичними, практиками, парами та бажанням навчатися… Хоча ні, це скоріше студентське життя тих, хто і справді дуже хоче вчитися, а не працювати в фастфуді і на корпоративах хвалитися тим, що в нього диплом економіста чи юриста чи ще якийсь там диплом. В цей […]
Он уходил – она молчала А ей так хотелось заплакать, Она его ведь так любила И боль в душе не удержать. Он ей сказал, что уж не будет Встреч у них больше никогда. Что скоро он ее забудет. Сейчас уходит навсегда. Он уходил, она молчала И только слезы по […]
Крок за кроком ми наближаємось до вічності І вже ніщо не зупинить запущений таймер Душі, котрі потонули в темноті егоїстичності Світу де кожен хоче бути усього режисер Ми падаємо в прірву темного небуття Залишаючись заручниками власних ідей За ради ілюзії продали власні життя Стерши образ Бога на власній душі своїй […]
Пустка душі… розклад ілюзії… А в порожнім театрі Скінчено давно гру І глядач став у ролі актора Ідучи по мокрому склі Я відчуваю як зникну. Цей світ ілюзорності І в круговерті історії Кожен твій крок стає Початком чогось нового Маски на лицях це твоя порожнеча Котра знищує душу – не […]
Ти плачеш?.. Плачеш… Не соромся сліз. Ти вистояв в смертельному бою. Жахи із небуття ти переніс. І ось… Побачив донечку свою. Що нам оті прогнози лікарів? Тримай маленьку ручечку в долоні. Ти Смерть кістляву взяв – і обдурив. Життя – це усмішка малесенької доні. Мовчать жалобою затиснуті уста Чекав […]
“Пані не слухає, келих за келихом Перехиляє та все у нутро, Косу закинула, мугикає пісеньку – їй все одно!” «Нетвереза пані Смерть» Шон Маклех О, пані Смерть, Ви знову зовсім п’яна. Для чого Вам текіла чи коньяк!? Ви ж, начебто, така жорстока панна. Невже до смерті не […]