..Україна..рідна ненька..всіх нас об’єднала.. ..звідусіль..з усіх куточків..тут нас позбирала.. ..нас Черкащина до себе прийняла в обійми.. ..Думанці з’єднали нас..стали мовби рідні.. ..Всіх любов єднає нас..до волі..до миру.. ..рідні землі надихають славить Україну.. ..нам чужого не потрібно..нам своє б уберегти.. ..те що пращури здобувши в землю полягли.. ..Всі ми сестри й браття тут..на Вкраїні милій.. ..в нас козацький дух до волі..всі ми серцем […]
Україна, поезія
1223 posts
..Холодний Яр..історія життя.. ..історя квітучої землі.. ..народу, що ту землю прославляв.. ..життя віддав..складав вірші..пісні.. ..народу, що боровся за життя.. ..без гніту..рабства..за квітучу долю.. ..щоб згинуло з землі усе сміття.. ..ішли на смерть щоби здобути волю.. ..о скільки зрадників ти породила земле.. ..що за копійку душу продавали.. ..а скільки нечесті твої ганьбили стежки.. ..і на шматки твої простори […]
..ще один Ангел полинув на небо..ще одне мінус життя.. ..Господи!!..чому у тебе потреба зупинять серцебиття??.. ..чом наші діти тобі завинили??..чом їх збираєш собі??.. ..скільки вже Ангелів ми схоронили??..скільки вже нас у журбі??.. ..чом не збираєш пихатих та гидких..злодіїв та волоцюг..??.. ..чом по землі ходять бридкі нікчеми..тягнуть по долі ланцюг??.. ..серце кривавими слізьми вмивається..очі […]
В стихах я напишу рассказ Он о любви, и он о нас И свет твоих прекрасных глаз Меня согреет в этот час. Так вот: с чего начать историю свою Да просто я тебя… люблю… Души моей тревожный тон Поет с твоею в унисон. А что слова? Они немы, […]
Бывает странно когда грусть Внезапно так коснется струн души Ты молча скажешь, ну и пусть Один, среди ночной тиши И непонятно где и как Приятной будет эта грусть. Воспоминания вот так Всплывут сами собой и пусть. Ты улыбнешься не спеша Задумаешься на мгновенье И лишь одним добром дыша […]
Вишита сорочка – гордість і святиня! Символ України, поколінь зв’язок. Праці копіткої і душі творіння, Біла вишиванка – квітів ланцюжок. Візерунки вічні розцвітають дивом, В них краса природи, український дух! В них сакральна пам’ять про світання й зливи, В них любов і вірність й гіркота розлук. Вишиванка біла […]
Долаючи з Батурина дорогу на Крим турецький й Запорізьку січ, стрів біля річки кобзаря старого козацький сотник Дума віч-на-віч. Сидів сліпець на березі крутому і піснеслів наспівував сумний. Давно старий не мав сім’ї і дому, тож душу укладав в переказ свій. Перебирав співець бандури струни і над […]
Закрий вікно, мене поранив протяг, По обличчі міцним ударом кулака. Зачекай, кохана, зупинемо цей потяг, Бо ти в мені так часто бачиш дурака. Сідай, востаннє побалакаєм про наше… Щось я тобі, а ти мені – побудем тихо. А знаєш, люба, надоїла ця душа пропаща, Що поглинала вічно всі твої стихійні […]
Тобі, Мама́ю, слава йшла до рук Стелився ковилою степ під ноги… Та кряче на твоїм кургані крук, Дітей обрали різнії дороги. Хто ворогу твоєму уклонивсь, І стерлось у роках його імення, Хто далі від царів і бойовиськ Поміж лісів підняв твоє знамено. Прозвались мамая́ми козаки – Сміливці, що ненавидять неволю. […]
Мене пробач, що я така з тобою, у тобі… Що випробовую на міць моральні сили, Коли, в нікому невідомій боротьбі, Відлюдники-амбіції терори пережили. Знаю, що важко бачити релігію в мені І суперечити чужим уявленням про вічне… Ти б всім оту конфесію представити хотів, Щоб висміяти світ брехливий і цинічний. Бо […]
Шепотіти для тебе слова по буквах Під небом вечірньо-червоним, убогим… І цілувати б вічність на твоїх губах, Щоб більше на світі не хотілось нічого. Помовчати з тобою хвилину, Щоб згодом забути як вмів говорити, Бо ти – саме “та” найкраща людина, Яку неможливо колись розлюбити. Мені б міцно тебе обіймати, […]
Якщо мій світ розвалиться на труски, І шкереберть піде все за тобою – Не оглядаючись іди, мене відпустить, Коли замовкне сум в розмовах із юрбою. Якщо весь горизонт потоне у тумані, Бо сталось так, як не очікував ніхто – Ти йди, куди зібралась, без прощання, Щоб згодом я не взнав […]
У зачинені двері – не стукаю, Злісних натяків – не розумію. Не вважаю розлуку – мукою, Я навчилася жити…Я вмію. Зустрічаючи погляд, впевнено,- Твердо тисну тобі руку. Відстороненими темами Розбавляю сердець стукіт… Нереально-складний задум мій (Усміхатися, говорити…) Перевиконано. Зрозумій: “Я без тебе УМІЮ жити!”
У кожної людини на землі Є таке місце і воно єдине, Байдуже де: у місті чи селі, Що називається маленька батьківщина. Там рідне все і в кожного своє: Ліс, річечка чи волошкове поле І манить, і спокою не дає, Відгукується радістю і болем. Це край, де ти робив найперші кроки, […]
Якщо чиєсь брехливе підле слово В душі залишить чорну порожнечу, Якщо до пекла, що палає, знову Мені безвихідь підготує втечу Якщо весь Всесвіт вибухне від болю, Уламком встрягне, де і так щеміло Якщо до страти підготують долю: Мішень – на груди шпильками у тіло, А ти стоятимеш із […]
Який великий світ приховують повіки, Тому що, очі - це всього лиш океан. Усі слова, лише, бурхливі ріки, Коли душа, незрозуміла, як оман. Нам варто зазирнути просто в очі, Щоб втратити свідомість від зіниць. І навіть просинаючись що ночі, Ми не помітимо усіх дрібниць. Є погляд що приховує сумління, Коли […]
Україна наче мати огортає все собою. Не забуде хліба дати, і умити всіх росою. Україна ніби пісня, що полине навіть в небо. Вона так чарівно грає, що чарує світ до себе. Вона лине над лісами, над лугами, над рікою. Вона грає голосами, я і ти, і ми з тобою. Вона […]
Кривавими слідами на асфальті Ми повернулись в золотаво-сіру осінь. Ви схаменулись та стало пізно браття, Бо час нам вирок вже виносить. Ми схаменулись та чомусь так зимно, Душа заметена в же білими снігами. Ми в осінь повернулись, та не змінно Ми залишаємось жорстокими богами. (2012р.)