КОЛИ НАСТАНЕ ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ УКРАЇНИ? (ТРИПТИХ) Частина 1. Я пишу наразі щирі вірші, Коли йде пекельна війна І це не біблійні міражі, І щойно вибухає російська бомба… Я не бачив очима Смерть, В Києві менше людських смертей, Але сниться ночами Маріуполь І крики поранених дітей… Дітей в Україні вбивають […]
Україна
16 posts
Я довго мовчала, бо й не знаю, що говорити… Ніч перебули… Чи будемо завтра ми жити… Київ тікає, рятує дітей від смерті… Харків стоїть героїчно, б’ється уперто… Херсон в облозі, родичі наші в підвалах, Тішились вчора, дитинку сьогодні чекають… Чернігів: палають будинки, завали… Жорстокість якої ніколи до того не знали… […]
Сигнал повітряної тривоги… Діти у підвалах… Страх… Зруйновані будинки… Сльози… Та патріотичний гарт… Плач… І ночі неспокійні… Вулиці в руїнах… Танки… Воїни… Госпіталь мобільний… Знов тривожні наші ранки… Світ… Тривога… Нова зброя… Волонтери… Альтруїзм… Гордість… Перемога бою… Злість… Ось це патріотизм… Гради… Біженці… Кордони… Та тяжкий воєнний час… В 21 […]
Річки, озера, гори, полонини, Моря, ліси, квітучії поля- Все це – краса й багатство України, Це наша рідна чарівна земля! Безкраї чорноземи ті родючі, Блакинтне небо, промінь сонця в нім. Шевченківські оті Дніпрові кручі – Наш рідний край, наш український дім! Погляньте навкруги, лиш озерніться! Вся ця краса – народу […]
ЧОРНИЙ ЛЕЛЕКА НАД ЧОРНОБИЛЬЩИНОЮ… АБО ВРАЖЕННЯ ВІД ЕКСПЕДИЦІЇ ПО «МЕРТВИМ СЕЛАМ» ЧОРНОБИЛЬСЬКОГО КРАЮ Конаюча земля Чорнобильського краю… Срібне поле, розкреслене жорсткими лініями мертвих дерев…Цвинтар, розрізаний зчорнілими та розтрощеними навпіл тілами могутніх дубів з вивернутим кореневищем… Самотні дерев’яні ворота без паркану, а за воротами – пустеля що викликає несподівану […]
Тетяна була в цей вечір вдома одна. Вона проводила вечори на самоті дуже рідко, але цього разу чоловік з дітьми поїхали до бабусі. Виглянула у вікно: темно і сиро. Спати не хотілося, сіла писати статтю. Фрази не складалися в рядки, чомусь замість інформації для статті пам`ять підкидала фрагменти з давніх […]
Моя земля! Краса куди не гляну! Там гори, небо і глибокі ріки! Я зачарована красою тою стану і для душі прийму найкращі ліки! Я чую соловейка тихий спів що сів собі спочити на калину. І жінка з поля йде легенькою ходою волосся завиваючи в хустину. Моя земля! Обвітрена віками! Де […]
Вони зустрілися в кафе. Він не вірив, що вона так швидко погодилась. Так, він хотів її побачити. Але тепер не розумів про що з нею говорити. І наче знайомі не перший день, проте, щось стримувало. Що їй подобалось? Як не сказати щось не те? Він хотів їй сподобатися. Вживу. Хотів […]
До України. Твоя пора!… ….Щоб розквітала зіркою краса В Твоїх очах – наповненних любов’ю, Щоб піднімала і плекала небеса Молитвою ранковою, шовково! …Квітуй, славетна Україно! Неси одвічну благодать! Живи як вперше і останнє…, Щоб з прірви діток всіх достать!.. Своїм міцним і мудрим словом Примноженим в Любові, силі знань. Щоб […]
Розкажи, як живеш там, солдате! Що в тривожних своїх бачиш снах? Про що мрієш в окопах щербатих? Як тримаєшся в лютих штормах? Де залишив квітучу калину? Де твій дім? У яких він краях? Ти пішов боронити країну! Знаю, досить тернистий твій шлях! Знаю, доля не пестить в двобої! Попри все, […]
Так ніхто не кохав, Бо лише в небесах вміють віддано серцем кохати. Бо лише з-попід хмар посилають весну Перед цим її треба чекати. А любов – то весна і лице її – спів Простягає вона свої руки. Чую голос її – це мінорна струна, Не порветься, вона бо від Бога. […]
– Матусю, а чому була війна? – Скажений звір прикинувся ягнятком. – Ну а чому ж закінчилась вона? – Пліч-о-пліч стали за свободу син і татко. – Матусенько, як не впізнали звіра? – Багатії з війни черпали зиск. А інші… Їх згубила підла віра У […]
Бабуся йшла голосувати І добре знала – за ПЕТРА! Та тільки вийшла вона з хати Машина їде. Ой, крута! Бабуся стала біля брами, Очима в сторону веде… Можливо, внук за пирогами Приїхав з міста? Щось не те… Гальма в машині завижжали, Блискучий туфель став у пил. “Бабусю, ви нас не […]
Розірвала осінь з калини намисто, Розсипала ягоди на опале листя, Ковдрою з туману лагідно накрила, І весни чекати ягоди лишила… Налетіли на країну люті буревії- Розкидали ту калину по всій Україні! Зима снігом її щільно засипала, В крижані кайдани серце закувала… Та маленьким ягідкам долі не зламати, Бо благословення надала […]
пощо тобі, Боже, оці посивілі плачі, завіщо ростуть за плечима мільйонні Голготи?.. у дивній майстерні виліплюють світ брехачі, бредуть поторочі шаленого вітру супроти. а небо таке, ніби випране, чисте гай-гай… і зорі пахтять на весь світ, як достиглі суниці ідеш навмання, а здається, ще крок і вже рай, вже й […]