. . ВЕСНА ІДЕ, КРАСУ НЕСЕ, А ТІЙ КРАСІ РАДІЄ ВСЕ… . .Глянула я на заквітчане подвір’я біля хати – світлиці […]
Daily Archives: 08.04.2020
38 posts
Я вишиваю нитками безсоння цнотливий ранок, знову наче вперше. хоч місяць небом мандри не завершив і краплі ночі ще на підвіконні. У голку засиляю перший промінь — хрупкий, сором’язливий і тендітний… В чеканні чуда у порі досвітній мовчать ліси, сумні і нерухомі. Рожеву нитку покладу на обрій, осоння […]
Короновірусна паніка має ефект «Титаніка», що в народу породжує страх і сіє в душах тривогу, руйнуючи віру у Бога, і мрії приводить у крах. Люди бояться померти, та боятись не варто смерті, бо не смерть страшніша всього, – страшніше, коли в людини поступки стають, як в тварини, для задоволення […]
Весною погода мінлива: То холод і сніг, то сонце й тепло, Але ми ідемо сміливо Надвір – хоч щоб там не було. Буває і хмура, й привітна У неба блакитна емаль, Бо дме із усіх боків квітня То «турок», то «донець», то «лях», то «москаль». Вітри нам приносять […]
Сьогодні вперше, як ніколи, не дивлячись, що вітри дмуть, на цвіт всі вилетіли бджоли й щось дружно про своє гудуть. Голодні після карантину, що влаштувала їм весна, з квітки на квітку без зупину літає братія шумна. У них в сім’ї свої закони і роль у кожного своя – спішить бджола […]
Коса любви, Срубила наповал, Замкнулся круг, Насторожился дар, Мелькают тени, Мне все не почём, Какое счастье, Быть для тебя плечом, Сверкают молнии, Как злые языки, И манят крыльями, Желаний мотыльки, Сбивает с ног, Зловещая весна, Есть только ты, И расстояние до дна, Прикосновение ветра, Моря сладкий вздох, Ты рядом где-то, […]
Велична байдужість І часу і світу Й тебе знищить друже Прийшли ми тут тліти З печаллю за руки В дитячих надіях Реальність – це мука Нічого не вдієш
Готов сменить я хаос городов. На жалкую лачугу возле моря. Чтоб слушать в ней мелодию ветров. В пьянящем, созерцании прибоя. С утра улыбкой солнце в небе встретить И раствориться в голубой воде. На все звонки, друзей вновь не ответить. И сжечь свои стихи не о тебе.
В калейдоскопе лиц- лицо одно. В густой толпе, идущей за ответом, Немое, черно – белое кино, С героями из Ветхого завета. Поистине, Сизифов это труд, Выискивать в толпе людской пророка, И попытаться отличить его, От тысяч душ – носителей порока. Однако спрос рождает предложенья. Предложат вам и розницу, и опт. […]
А що душа? Душа не спить та серце мріями плекає. Коли відпустиш – полетить… Коли в кайданах – заридає. А що думки? Думки – ярмо! Залишать сивину на скронях… Посіяне в пітьмі зерно тримають серце у полоні. А що душевна чистота? Це щирий поцілунок долі. Коли лихих думок нема, життям […]
Он воспарил не слышно на заре И над душой лишь ангелы кружили Он видел Жизнь во всей её красе Его глаза, так искренно любили! В беде, старался поддержать! Хоть выл ночами, от обиды… Умел и с добротой, прощать! Смотрел увы ушедшим в спины Хотел обнять весь Мир, собой, Но сердцем, […]
\1/Прогулянка 1. Зимова павутина, якої не мало було бути, огортала тонкими лініями його лице.Він, незважаючи, дивився в перед – на стежину, що з обох боків була оточена лисими деревами. Дерева були частиною саду, або залишком від, колись цвітучого, нічийного, саду. Старезна маскувальна куртка, потерті джинси, дірява шапка й затаскані черевики […]
На тебя я вовсе не в обиде, Не виновата, что во льде Наши сердца и врозь, Как лепестки замёрзших роз. Нет вины твоей во взгляде, Что дрожал при снегопаде: От бездушной тишины, От безумной красоты. Не знала, что ты как та, Тёплая, на щеке снежинка. Вот-вот и растаешь, Мгновенье, вовсе […]
Мне холодно ночью, Мне холодно днём. Ты приехала ветром, Я замёрз летом с тобой, В горячем песке, Под тёплой водой, Тело пробирает дрожью, Кости и даже кожу. Сердце бьётся раз в час, Лежу с открытыми глазами Вижу, вышел весь воздух, Смотрю сквозь воду Вижу тихий ураган – С тёплого, белого […]
А ти телефонуй… Коли тобі сумно Коли ж зовсім нудно Коли журба тебе полонила Коли кохання подарувало крила Коли від болю мову відібрало Я тобі розкажу як тебе мені бракувало. А ти пиши.. Коли серце твоє ребра ламає Коли здається, що порятунку немає Коли сили покинуть Коли спогади з дитинства […]
Так, мені дуже-дуже сумно За тими днями, вечорами. І хоч в душі в мене не людно Кого впускаю, лишається віками. Ти стояла на порозі, Не молила, не благала. Губи твої були в прозі, Щось тихенько написала Скільки болі, скільки туги – Читав, чи то намагався. Забилися сердечні дуги, Заболіло, розхвилювався. […]
Ну що ти дивишся на мене своїми несправжніми очима, я бачу наскрізь всю тебе під місячним цвітінням (світінням). Ти як завжди безмовно тиха – Біжиш по темних ліхтарям, Від усіх чекаєш лиха, Все це я бачу в твоїх очах. Ну що ти дивишся на мене своїми ласкавими очима, Я бачу […]