Чи відболіло мені? Ні… Чи досі сумую? Так… А ти приходиш лише У сні, А я чекаю на твій Знак. Я знаю, тобі спокійно Там, А мені на землі – Ні. Ти ходиш по іншим Світах, А я блукаю тут – В пітьмі… Шепочу осіннім Вітрам: “Передайте йому Привіт… Нехай […]
Daily Archives: 11.08.2020
78 posts
– Я не знаю, як все це сталось, – виправдовувався Микола, перегородивши прохід Марині, яка склала свої речі і зібралась назавжди зникнути із його життя. – То було всього один раз і я був дуже п’яний. Я сам геть нічого не пам’ятаю. – Пам’ятаєш чи ні, а дитина не […]
Найти друг друга в подходящий час. Когда по горло уже сыты всеми. И растворяться в лишь двоим понятной теме. И говорить без слов, при помощи лишь глаз. Любить друг друга, не стремясь присвоить. Хотеть давать, не требуя взамен. И быть источником лишь добрых перемен. В обмен на молодость все истины […]
Свої зірки вже запалили айстри – Ряснить сузір’ям клумби небосхил. Жоржин голівки – ліхтарі кулясті – На радість людям серпень засвітив. Сади прикрасив лампочками грушок, Гірлянди слив розвісив на гілках. На простирадлах тіней й трав’яних подушках Так любо загубитись у думках… Вбирають яблука щоденно дози світла І їх в собі […]
У світлі фар минулого вогні зелені гіпнотичні котоочі. Якби й хотіла, не сказала б «ні». але проблема в тім, що я й не хочу. У дев’яти магічних дзеркалах мої життя колишні і майбутні. І тут проблема зовсім не котах, а у десятій спробі гри на лютні. У світлі фар не […]
МЕНІ ТАК ЖАЛЬ… Ти кажеш мої вірші всі нікчемні? Можливо, там рядки тобі є неприємні. В моїх віршах – моя уся душа, Можливо, непотрібна тобі вона. Можливо, просто бачиш у віршах себе, Як день за днем відштовхував мене. Як ображав, принижував, брехав, Робив одне, а зовсім інше ти […]
А ми не вдвох, давно уже не вдвох. Між нами сутінки та сага вечорова. А ще недавно в нас була любов Така приємна,як пташина мова. А ми не вдвох,бо вже минає літо. До осені зближаємось не вдвох. Тобою більш не буду я зігріта І нам майбутнє не напише Бог. А […]
Далеко-далеко, за гОрами спогадів Я знов пригадала країну захмарну, Де щастя жило без зайвих докорів Й мріять безмежно було не марно. Край, де кордони, як дим розчинялися, На дрУзки ламались під тиском наснаги, Де поставлені цілі на раз досягалися, Дружба та чесність не брались на вАги. Землю, на яку, спіткнувшись, […]
Акорди осені сумні, Дощу мелодія takatto, Дахи будинків вже пусті, І дні буденні- вже не свято. І не знайти уже тепла, Лиш лист нашепче нам andante, Почуєш десь: ля- сі,ля- фа В мінорнім ладі все,як завше. Сонату осінь всім зігра У темпі тихому legato. Й наповнить відчаєм вона, […]
Зустрічі Долі та Наміру: пря, суперечки. “Хто владарює на килимі людства завжди?” Думи свої, як оздобу бавовни словечка Намір поклав, залишивши на ни́тці сліди. Доля відкрила шафа́рню та згорток хустини: “Маю найкращий убір на своєму путті!” І розгорнула додолу тернову стежину: “Те, що гаптоване тут – має бути в житті!” […]
Спогад-рояль розіграє нам пісню кохання: Мелодію липня… Мелодію липня. Клавіші трунку натисне в п’янкому чеканні Гортензія літня, Гортензія літня. І розіллються на форте коктейлі-акорди Спокусою вальсу… Спокусою вальсу. Квіти зізнання розпишуть на серці білборду: Ми будемо разом… Ми будемо разом! Ніжно спивати солодкі краплини клавіру Ковтками по ноті, Ковтками по […]
Люди в білих халатах, подяка вам від людей. Ви завжди біля хворих в палатах, не зводите пильних очей. Дякую вам за турботу, за безліч безсонних ночей. За вашу невтомну роботу, боротьбу за здоров’я людей. Хай за вікном метуть сніги, і темна ніч у хатах. З любов’ю й гордістю вахту несуть, […]
Акорди осені сумні, Дощу мелодія takatto, Дахи будинків вже пусті, І дні буденні- вже не свято. І не знайти уже тепла, Лиш лист нашепче нам andante, Почуєш десь: ля- сі,ля- фа В мінорнім ладі все,як завше. Сонату осінь всім зігра У темпі тихому legato. Й наповнить відчаєм вона, […]
Якщо тобі 45,… Багато вже відбулося, Не треба вуаль вдягать, Щоб іншим краще здалося. Не треба доводити щось Цьому непізнаному світу. Не хочеться долі шукать, А хочеться просто жити! Радіти зимі і весні, Вдихати життя наповну, Скидати кайдани тісні Чужого “що скажуть” полону. Нехай розквітає життя! Руйнуйтеся всі перепони! Прокиньтесь […]
І лише її гробівець мовчав, Оповитий хащами, Ніби спогадами Про подзвін, Що розтікається землею І розчиняється в ущелинах Каспію. І лише на її плиті цвіла Дарована кимось Двійка багряних троянд. І лише я, тиняючись із боку в бік, Не міг пригадати її імена, Стертого з постаменту, Ніби апокриф Зі Святого […]
Это маленькое черное платье, я надену, но не для тебя… И сегодня так нагло подкатит, Про любовь мне что-то твердя … ** Твоих ласковых слов, Уже хватит! Для меня на что ты готов? Все купюры на меня он потратит, Заливая мне вновь Про любовь. *** Я в агонии твой облик […]
СЕРПЕНЬ Серпень у гілках проводить літо, Яблучним нектаром ллється в келих. Припікає вдень несамовито, І дарує спогадів веселих. Розсипає маківки додолу, Пробує на смак медові роси. Все раніше він до видноколу Сонце відправляє за покоси. До водойм схиляє дикі верби, Стежку прокладає з літа в осінь. На палітрі змінюються фарби, […]
Я стучала в закрытые двери. Цеплялась в прошлое – белели пальцы. Как научиться заново верить? И как заставить себя вновь подняться? Кому ты важен, тот будет рядом. Кому не нужен – закроет двери. Родной согреть может даже взглядом. Чужой и в горе тебе слицемерит… Не жаль себя? Пожалей свои руки. […]