Признание Я могу написать тебе стих, Я о многом могу рассказать. Мне хотелось бы снять тебе фильм, Но боюсь в нём тебя не узнать. Я хочу пить с тобою вино🍾, И сидеть на рассвете у моря. Я надеюсь, что не всё равно, Где начнётся наша история. Я с […]
Daily Archives: 27.08.2020
34 posts
” ЛЕТЕЛА ОСЕНЬ НА КРЫЛЬЯХ ЛЕТНИХ ДНЕЙ. ГЛАВА 1. На рассвете иногда Маше снились сны. Они были настолько яркими и красивыми, ей казалось, что она проснётся и этот такой чёткий и разноцветный сон она снова проживёт наяву. Но она просыпалась, смотрела в окно и её сновидение растворялось там за стеклами […]
Наближалися Різдва святкові дні, Сніг лапатий падав безупи́нку,; Очі в даль дивилися сумні Крізь вікно дитячого будинку. Скільки смутку бу́ло в тих очах , Скільки мрій про рідний дім і маму, Що приходить часто так у снах Й обіймає ніжними руками. Морозець завзято малював На вікні холодні білі квіти, А […]
А молодість до всього нетерпляча: Швидка на помилки, без роздумів в політ. Вона гарцює, наче кінь гарячий. Їй байдуже куди, лиш стайню прочиніть. Ковтає похабцем горіле-пріле. Смакує все – за вухами лящить! Та не в полумисок їй сип, а – в цілий! Бо якщо їсть – то їсть! А спить […]
Эссе Валентина Дергунова ” СУМНА УСМІШКА ОСЕНІ” Природа ще дарує нам і тепло, і все розмаїття своїх кольорів, але все частіше небо вкривається хмарами, і пливут вони удалечінь, забираючи з собою літо. Іноді ці хмари стають схожими на святі ліки апостолів, котрі мандрують незвіданими шляхами, щоб віднайти віру, стати сильнішими, […]
Плаче Україна, плаче не дощами, Плаче моя ненька справжніми сльозами. Плаче щиро, сильно, Сорому не знає, Біль, бо неймовірний, душу розпинає. Ті, хто піклуватись мав про тебе, ненько, Всі вони зрадливі І твоє серденько занедбали, мамо. Знову обіцянки знищено так само, Знову ти нещасна, Знов немає віри, Бо усе те […]
Що ж мені потрібно від життя? В кожного думки такі важливі у наш час вже й доброти нема. Люди збайдужіли й обізлились. Хтось вже ситий,мало ще йому, інший бідний і за це спасибі. Люди схаменіться бо ідем у пустоту, радість та повага багатьом тепер лиш сниться. Що ж тобі потрібно […]
Шкільний дзвінок співає малиново, За парти кличе хлопців та дівчат. Та не для мене він лунає знову, А для моїх улюблених внучат. Вже майже пів століття промайнуло, Коли для мене він тоді дзвенів. Ті роки безтурботні не забула І дорогих мені учителів. Коли я його чую – чомусь плачу І […]
Коли заплющуєш очі, розкинувшись на протязі, Лежиш і слухаєш гомін дитячий за вікнами, Годинник стукає — і ти немов їдеш у потязі Кудись, де хочеться жити щасливо. І римами Чомусь не пишеться зовсім, не пишеться і прозою. Весь час вагаєшся, ледве думками збираєшся. А сонце ввечері крізь вії відблискує бронзою […]
Це символ надприроди, надлюдини Оголено усе – душа й дерева. Вся на долонях щирість і любов, А горобина, мов жива поема, Втрачає і втрачає власну кров. А горобина, мов свята Марія, Тремтить на вітрі, але все мовчить, А я шукаю в горобині мрію, В душі неначе вогнище горить. На горобині […]
Идём с тобой дорогой расставаний. Целуешь губы, я смеюсь в ответ. Из разговоров и воспоминаний мы собираем чистый лунный свет. ⠀ Меж пальцами стекает бесконечность, уносит шёпот и обрывки грёз… Под звёздами, увы, ничто не вечно: ловить момент иль чувствовать всерьёз. ⠀ За руки по дороге расставаний мы делим нежность, […]
Идём с тобой дорогой расставаний. Целуешь губы, я смеюсь в ответ. Из разговоров и воспоминаний мы собираем чистый лунный свет. ⠀ Меж пальцами стекает бесконечность, уносит шёпот и обрывки грёз… Под звёздами, увы, ничто не вечно: ловить момент иль чувствовать всерьёз. ⠀ За руки по дороге расставаний мы делим нежность, […]
Взаимно грустные стихи придут в задумчивом молчаньи, оставят кольца и штрихи, укроют лаву чувств в вулкане. ⠀ От сердца к сердцу, словно нить, протянут близость душ живую, научат бережно ценить на жизни полотне тот мир Ю. ⠀ Взаимно грустные стихи как бабочки летят, танцуя. ⠀ В их строчках оживаешь Ты. […]
Чехову та його героям присвячується Люблю я Чехова читати, сприймати світ його ідей, У розповіді поринати, як у життєписи людей. Плеяди образів “маленьких”— навчають: як НЕ треба жити, Про те, що з песиком руденьким змогли б усі ми подружити. Так гірко, плачучи, дізнатись про Ваню — хлопця-сироту, Бо листоноша […]
РІМЕЙК – Анно, Анно, чарівна моя донно Анно, що за смуток смарагдовим сплеском з зіниць? Насолодившись нарешті досконалим рядком, я відхилився від стертих до невпізнанності клавіш й простяг руку за кавою. Сутінки вже давно розтанули у графіті нічного міста: сонячне, відкрите, й гомінке протягом днини, поночі воно набувало нової, авантюрної […]
Спасибо, жизнь, за всё что даришь мне! Спасибо за чудесные мгновенья! И за снежинки в холод на окне! И летнее тепла прикосновенье! Спасибо, жизнь, за звёзды в небесах! Хоть не всегда они так ярко светят.. Зато спасибо утру что оно, – Оно так превосходно на рассвете! Спасибо за людей и […]