Сіла кицька мені на плече, Як та мавпочка, як та папуга. По спині, наче на деревце Видирається, ця волоцюга! В мене тіло в подряпинах все. У руках себе важко тримати. Через свинство готова таке, З хати рідної я утікати. На годину раніше встає, А я хочу до шостої спати Та […]
Весна вже квітує рання, Та тепла як перший промінь, Багряний привіт світання Птахів перелітних гомін Весна пробудила землю Вітанням надій зелених, Початком той фенікс Загравою крил натхненних Співає веснянки вголос, Щоб чутно було усюди, Що знову відкрилось коло, Повітря на повні груди
Осінь так стиха голосить забуті пісні Небо так щільно ховає свою таїну, Ніби здригнеться туманом у довгому сні Ніби то схлипи порушують чиюсь вину. Осінь завісу дощу виплітає навкруг, Осінь запрошує тишу покинутих площ, Солодко тане імла нерозпалених туг, І забувається прагнення кораблетрощ. Ще не опали із грозами крони дерев, […]
Розквітала весною яблуня рожевим світанком, укривала габою тонкою гілочки і листочки зелені, милувалась собою, весною стрімкою. Лоскотав їй коси бешкетник вітер, дзвенів квітками –дзвіночками, щоб почули скрізь голос ніжний. І здавалося, що не скінчиться ця гра, бо тішилася їй яблуня. Омивали її дощі, розчісували вітри і ставала вона все пишнішою […]
Клубочиться туман шляхами. Куди веде? Не видно. Та чи має це якесь значення? Вперед. Що там? Прірва? Ріка шумить? Зустріч? Не чекав нічого, тільки б вперед, хоча у такому тумані дорога втрачає значення, напрямок не важливий. Наосліп під владу звуків Хто там ховається? Там, за туманом лише омани, там тільки […]
Гойдалка була на нашім подвір”ї, Її змайстрував ще, напевне дідусь, А, може і батько, весною чи влітку, Це стверджувати я уже не берусь. Вона забавляла нас із сестрою, Високо-високо несла до небес. Тут діти сусідські бували порою І досхочу всі гойдалися теж. Радісно й гамірно кожної днини, Аж до темна […]
Моя такая зрелая любовь… Как спелый и душистый плод айвы. Приподнимаю удивленно бровь: «Не верите ?Я одолжу вам чувств взаймы» Душа моя наполнена до края. В ней все цветет и рвется на простор. И я сама, того не замечая, Веду, как девушка, несмелый разговор. Касанья рук […]
. . ЛІТО, ЛІТЕЧКО КРАСНЕЄ ПРИЙШЛО… . .Літо, Літечко красне завітало, . .Червень веселковий знов прийшов, . .Сонце яснеє ще раніше встало, – . .Літній місяць квіти всі знайшов. . .Ось троянда розквітла тут рожева, . .Аж під стріху ніжно заплелась, . .Лілія он оранжева […]
Вона одна така…була Смілива і тендітна. У молоді роки свої, Прийняла рішення, Й відверто заявила: «Служитиму Вкраїні на віки! Не хочу, як усі дівчата, Лиш про кохання думать день і ніч. Я хочу бути поруч там, Де лине постріл, У бік, моєї рідної землі! Я буду медсестрою, волонтеркою, солдатом, Підтримати […]
Важко нам когось зробить щасливим? Пару слів душевних для тепла, Головне, щоб не були фальшиві, Щоб були чистіші джерела. Погляд ніжний, сповнений любові, Від якого перехопить дух. Щоб слова були в новій обнові, Це для її серця буде ключ. Не кидайте слів своїх на вітер- Вітер їх у безвість понесе. […]
Легко дихати від безпам’яті, І писати, писати в стіл, Сторінки, що із серця вирвані Та складати в шухляди пусті. І не варто читати, насамперед, Бо воно не роз’яснить те, Чому не впізнали автора Раніше, а тільки тепер.
Як добре влітку в лісі, Почути спів пташок, Відчуть з землею близькість, Піймать до рук пушок. Вдихнуть на повні груди, Всі пахощі лісні. І миттю опинитись, Думками увісні. Де знову, як в дитинстві, Ти мов мале дитя. Босоніж по травичці, Біжиш в далеку даль. І пахощі знайомі, Ти взмозі враз […]
Я завжди між, Я ні тут, ані там, Не знайти мені місця Ніде серед звуків і слів. Я ні колір , ні смак, Ні протест, ані крик, Тільки згоди немає Ніде серед стукоту серця. Тільки сіль у очах Ніби досі жива Між десь і тепер Вихід поруч. Не зможу там, […]
По душе мне асфальт и бетонные свечи Урбанизм мне не давит на плечи. Шум дорог, блеск огней и большие витрины, Улиц прочные паутины. Запах дыма и специй, спешащие люди, Здесь успех не разложен на блюде. Где восход? Где закат? Знаний нет – не печально Горизонт видел раз я, Случайно.
Для думки немає кордонів, Летить вона стрімко й летить, Долає усі перепони, Хоч кажуть – нема в неї крил. Зринаю я подумки в небо, В безмежний несусь океан І на коні скачу степом Туди, аж де сонце сіда. До тебе я нею полину, Як плаче-ридає душа, Тоді затиха, мов дитина, […]