Навіщо, сопілонько граєш сумної, Навіщо, рідненька жалю завдаєш? Тужливу мелодію й скрипка виводить І котяться сльози солоні з очей. Та б”є барабан, аж відлунює в скронях, Від болю стискається серце щораз, Воно і від звуку труби теж холоне, А розтривожена плаче душа. Це молодого ще зовсім хлопчини Життя обірвала, немов […]
А лисичка “Рудий хвіст” Має незвичайний хист. Цілий день вона співає, Шкода, одну пісню знає. Через ці марудні звуки Звірі відчувають муки. Зайчик не стерпів та взяв. Вушка вузликом зв’язав.
. . РІДНЕ ДИТЯТКО – Частина 4 . .Зростав мій хлопчик, мій РОМАНКО, здавалося, не по роках, не по місяцях, а по годинах… Тішилися ми разом із САШКОМ, бо маємо чудове рідне дитятко, наше дитятко. І брав щасливий татко своє дороге […]
Я чула, що вони не відчувають болю, Їм зручно у клітках, не просяться на волю. Казали: фуа-гра – смачненька страва. Я чула й те, що в них немає права… Рекламували: шуби зараз модні. Брехали вчора, брешуть і сьогодні. Хтось стверджував: «У них душі немає. Це засіб тестування. Ніхто не постраждає». […]
У полі, за туманним ставом, де тіні стомлена блакить, де птах нічний бере октави, і час поволі цебенить, Де кожна мить жива і славна, і місяць палить смолоскип, Там спить зерно в колисці давній, та бачить сон про теплий хліб.
Почему на День Победы Проливные льют дожди? Это плачут наши деды, Что в те годы полегли На полях войны жестокой С честью смерть свою приняв, И девчонке синеокой Только «Жди меня» сказав. «Жди и я вернусь, родная, Будем счастливы с тобой. Я приду, я точно знаю, Я приму последний бой, […]
На горизонті бачу цятку, Все ближе й ближче журавлі. Нащо придали мені смутку, Вкрапляли в душу чом жалі? Це журавлі летять додому, Із чужини у рідний край Спішать вони, не знають втоми. Прошу я, вітре, – помагай. Розправ широкі їхні крила, Надай їм сили долетіть. Хай кров заграє у їх […]
Хата скошена, двір в бур’янах, Немає ні стежки, ні ходу. У розкішних багряних садах Віти гнуться від стиглого плоду. І самотність гуляє навкруг, Розметавши крил згини широкі. Ген, за поле, за скошений луг Повтікали у балки глибокі Запізнілі квітки і трава, Під осінньою спекою зжовкла. Так, колись тут душа жива […]
Пристанища не бачу Усе осточортіло Людська убога вдача Псує і душу й тіло Так вкинули мене На муки , на тривоги І кажуть : то мине Лише знайди дорогу Для чого ? як ? о дурень ! Тебе рятує віра Той очі знов зажмурить А той не знає міри В […]
Йому було всього лиш двадцять літ… Такий ще юний, зовсім ще дитина… Як ворог лютий тупотом чобіт Приніс біду на рідну Батьківщину. І він пішов… “Бо хто ж, якщо не я?” – Сказав сльозами змученій матусі. Такий дорослий… Міцно обійняв… “Молись, чекай мене – я повернусь”. А там війна, там […]
Листи…в них стільки болю! В них море сліз і заглибоких ран. Листи з війни, що ти писав додому, Не загоять серце, і не повернуть втрат. Вони залишаться у скрині по життєво, Пектимуть душу, але й грітимуть її. У кожному із них з тобою, хоч й миттєво, Я щовесни ще […]
Не прощайся зі мною! Не прощайся! Я ж чекатиму, любий, тебе! Війна скінчиться, а ти повертайся. Не дай вбити, коханий, себе! Не дивися у очі, як востаннє. Не даруй мені квіток польових. Поміж нами засяде чекання, Тільки ж ти, повертайся живим!
Сивина, сивина, Не минула вона Дідуся, що приніс всій Європі Перемогу святу В 45-М.йому Не забути того ще і досі. Сивина, сивина, Вкрила також вона Густо-густо і батькові скроні, Крізь Афгану вогонь У свій час він пройшов, Як згадає – душа похолоне. Сивина, сивина, Чом так рано лягла На русяві […]
Зимовий день зморився, йде на спад. І тихий вечір плив йому на зміну. Багато притаїлось в нім принад, Чекаю з нетерпінням цю таїну. Коли навколо темінь непроглядна, Несуть тебе думки в далекий світ. І ти стаєш слабкою, і підвладна. Не маєш сил цей зупинить політ. І як крізь сон, я […]
Як зробити так змогла, Як ти так зуміла? Загорнулась в теплий плед В ньому й постаріла. Чи тобі не повезло, Чи сама схотіла? Хмарка-щастя утекла Не торкнувшись тіла. Чом в те місце не прийшла, Де вона літала? Чи не в гуморі була, Чи тим часом спала? Може […]
