. . РІДНЕ ДИТЯТКО – Частина 5 . .На великому заквітчаному сільському подвір”ї, яке вбралося у гарні весільні шати, весело вигравали чарівні українські мелодії сільські музики. Над широкими воротами велично красувався пишний і вишуканий, у вигляді молодого місяця, вінок із зеленої ялини, прикрашений яскравими квітами […]
А я прошу тебе: іди, хоч серце крається від болю, і замітатиме сліди зима холодна за тобою… Ні сліз, ні слів, ні почуттів, і бути разом – вже занадто. Ми загубились серед снів, лишивши сум собі на згадку… Світлана Березняк
Просто я стомилась дуже-дуже – прихисти у себе на плечі, заховай від поглядів байдужих й ні про що на світі не мовчи: голос твій шурхоче сторінками всіх життів, записаних в віках, бо без тебе і мене б не сталось, піснею розлитої в рядках!… Світлана Березняк
Розхвилювалося Чорнеє море З вітром на ноті високій говорить. Ой лишенько! Що ж це за горе? За обрієм сонечко, ген, майорить. Високо в небо чайки злетіли, Від хвилі морської втікали вони. Насолоди такої аж ніяк не хотіли, Змахнули крильми, мов звуком струни, В небесних просторах, вмить, розчинились. Ворожнеча із вітром […]
У лісову, смарагдову кишеню Весна сипнула білих перлів жменю. Зронила намистинки попід Дубом, Де Хміль, по-парубоцьки, грає чубом… І в тій земній красі є щось святе – Соромлячись, Конвалія цвіте… Покірний погляд і сорочечка розшита До п’ят самих зеленим оксамитом, Замріяна і трішечки сумна – До діда Дуба хилиться вона… […]
Я твоя паломниця, славнозвісна Мекко. Я ввійшла до серця, там знайшла безпеку. Довго я молилася, з вечора до ранку, Щоби ти леліяв ревну мусульманку, Щоб мене голубив, не шукав коханки, Лиш мені присвячував вечори й світанки… Нашу першу зустріч пам’ятаю й досі. Згадкою про неї є пасмо волосся. Ось і […]
Мені сьогодні літечко наснилось… У капелюхах соняхи крислаті, За обрій сонце колесом котилось… І колос супив брови волохаті! Така погожа і спокійна днина! І квітнуть рожі в мами попід тином… Автор Оксана Смішко
Ꮇіᴄячнᴇ ᴄяйʙᴏ ɜ ʙідᴛінᴋᴏʍ іᴩᴏнії Пᴀᴧᴋᴏ ᴦᴏᴧубиᴛь ɜбᴇнᴛᴇжᴇну, ᴄᴛᴏʍᴧᴇну Ꭰуɯу… Ꮧᴏᴄᴋᴏчᴇ чуᴛᴛєʙᴏ ᴄᴨᴏᴋуᴄᴏю, Ꮇᴀниᴛь бᴀжᴀнняʍ, ʍᴀᴄᴋуючи уᴄʍіɯᴋу. Ꮶᴀɜᴋᴀ ᴩᴏɜᴛᴀнᴇ, ᴄᴨᴏᴧᴏхᴀнᴀ ᴏбᴩієʍ, Ꮗᴏ ɜᴀᴦᴏᴩᴀєᴛьᴄя ʙᴩᴀніɯніʍ ᴦᴏʍᴏнᴏʍ. Ꮞᴀᴄ ɯʙидᴋᴏᴨᴧинний. Ꮋᴀᴄᴛуᴨнᴀ іᴄᴛᴏᴩія? Ᏼ ᴄᴇᴩці ʙʍᴏᴄᴛиᴧᴀᴄь ᴨᴇᴋучᴀ іᴩᴏнія…
Гілка калини у білому цвіті, Ніби дівочий віночок весільний Гарний, пахучий, чистий і ніжний, Що прикрашає юнки голівку. Гілка калини у літнюю пору, Наче маленький стібок пречудовий На вишиванці зеленій природи, Значить калинонька рясно зародить. Гілка калини під час падолисту, Неначе червоне перлове намисто На жовто-багряній довгій сорочці, Яку дарувала […]
Пустыня солнцем выжженных идей, Я стал твоим невольным постояльцем. Здесь, в далеки от суеты страстей, Меня ждет встреча с маленьким скитальцем. Он мальчик? Или это был мираж… Но вот рисунок милого барашка. Вернитесь, Принц, песок ведь антураж, А доброта змеи всего лишь сказка. Я жду тебя, Малыш, летим […]
В глубине густого леса Нет тропинок и дорог. Воет в том лесу волчище – Бедолага занемог. У зубатого и злого Третий день болит живот И никто не пожалеет, Даже доктор не придёт. Воет серый. В чём причина, Что несчастен он и слаб? Потому что зверь он дикий И своих не […]
Я сегодня – вспоминаю Маму… Ведь двенадцать лет прошло уже! Как Её не стало – эту драму… Сиротой… остался на Земле! Помню в детстве просто ты учила Быть добрее всех, не делать зла Без отца – одна, меня растила Душу, всю с любовью отдала… Вот смотрю на дочь свою и […]
Знов сірим небо затягнуло Печаль , нудьга і порожнеча Усе нутро твоє стягнули Тобі би чай , i плед на плечі Уваги дрібку , погляд добрий Відвертість на м’якій долоньці І хай печальнішає обрій Всере́дині у тебе сонце *СТЯГА́ТИ (охопивши що-небудь чимсь, туго зав’язуючи, зменшувати обсяг, звужувати щось).
Вставай! Вставай! Йдемо на захід, сину! Знайди своїй утомі трохи сил! Там не ступали наші мокасини! Там звір іще не звідав наших стріл! Незаймана природа там не хвора, там синє небо труситься від крил, снігами голубими сяють гори, і ранки аж видзвонюють від бджіл! Вставай-но, сину! Чуєш – кличуть птиці? […]
. . ДИВОВИЖНИЙ СВІТ ЧАРІВНИХ ІРИСІВ. . . . .Як тільки-но починають квітувати мої ранні ІРИСИ, мені здається, що то дві зелені хвилясті річечки протікають вузенькою змійкою через увесь квітковий розмай, виблискуючи темно-фіолетовими барвами і відбиваючи ніжну провесінь темно-синього неба. . .Так, […]
Знаю, є на світі чарівниця, Що життя колись мені дала… Що і досі їй вночі не спиться І думки торкаються чола… Знаю, як щемить її серденько, Як в розлуці змучилась душа… Що чекає на порозі ненька, Як чекають з вирію пташат… Що її любов, як щит із криці, Зупиняє стріли […]