…За стеклом лишь туч сырые клочья, ты стоишь у зимнего окна, жизнь твоя — сплошные многоточья, и она тебе, увы, скучна… Мглою смазан дальний край дороги, что была надеждой для души, и полна печали и тревоги темень в этой сумрачной глуши… Стало бесконечным лихолетье, жизнь, как эта улица, пуста, за […]
Наближався вечір. У кімнаті було затишно і лише хрускіт дров у палаючому каміні , порушував дрімаючу тишу. За вікном виднілися букові ліси і сідаюче за обрій сонце, заливало небо різнокольоровими фарбами. Зоряна, сидячи у кріслі- гойдалці і закутавши ноги теплим простирадлом , поринула у світ , де головні герої її […]
Вона не вірила в кохання. Після важкої розлуки з Романом, навіть не хотіла нічого чути про нові стосунки. В той час, коли її однолітки насолоджувалися молодістю, Оксана ( так будуть звати головну героїню),сиділа за шкільними підручниками, а згодом і за інститутськими роздруківками семінарів, лекцій та екзаменів… Нічого цікавого в […]
удосвіта вся пилюка осіла вниз. всі зірки випито, шибки вибито. все відправилося у круїз. некінченний, це не безвіз. тут немає обмежень у дев’яносто днів. я так хотів полишати цей світ з тими, хто ще учора клявся і говорив, ніби разом і до кінця. я в брехню повірив, зотлів. тепер замість […]
Хмари білі, ви мрійливі, Легкі, світлі голуби. Ну, а чорні – брудні хвилі, Знову принесли дощі. Вийди сонце, жовтим колом , Хмари темні розжени. Посміхнись нам теплим світлом, Та погрітись запроси.
Під тином щедро мальви зацвіти, дівчатами на сонці запишались, а в лузі чутно тихий гул бджоли – з моїм дитинством все оте змішалось… У вітті дуба листя шелестить, а поряд з ним, немов тендітні кізки, шепочуться і тягнуться в блакить стрункі з корою білою берізки. Волошками розважливих […]
Не спиться, сперечаються думки, Під покривалом ночі метушаться… Їм хочеться в спокої тихо-щастя Розміреного плину на віки. Земля думками повниться і вись: Похмурі чи казково-кольорові Вони нас щосекундочки готові Між хмар до мрій завіяти кудись. Мої, твої… всі наші – не чужі Приходять тихо, тихо і зникають… А […]
Падали зорі із синього неба Миттєво згорали у тиші нічній… В хвилини ці загадати нам треба Миру, щастя й любові у майбутті. Падали зорі, а ми усміхались… Палав у серцях, тих дарунків вогонь. Пейзажем чарівним ми милувались, Тримав у покорі любові полон… Падали зорі, а ми цілувались… Спліталися руки,… змикались […]
“Как стать поэтом?” говорят, Как струны сердца всех затронуть, Высоким слогом сочинять? Завесу тайны приоткрою. Сперва придумать надо тему, Так чтоб непонятым быть всеми, Потом ты можешь приступать, Но нужно пафосно начать. Высокопарных фраз побольше, Метафор чудных не жалей, К читателю ты будь построже, И стих польётся как елей. Все […]
Шукай мене в ілюзіях і снах… Лиш тільки там ми можем зустрічатись, І в неосяжних кілометрах – знак Що наші душі вже не всилах обвінчатись. Де ти і з ким, п’єш терпкий чай з любові? Зморила віки втомлена печаль, Я хочу бути поруч і до болі… Стискає сердце відчаю вуаль. […]
Поховано дні близкості,- Я Вам не скажу :”Ти” Греміли громи-блискавки Коли палали мости! В коханні нема вічності! Нас хвилями крив гнів! Розбитий кришталь ніжності Так жалісливо дзвенів!.. Занадто булО гордості, Й відсутності каяття… А нам би тоді мудрості Простить, і любить життя. Ми б всесвіт могли рухати! Підкорювати світи! І […]
Шукай мене в ілюзіях і снах… Лиш тільки там ми можем зустрічатись, І в неосяжних кілометрах – знак Що наші душі вже не всилах обвінчатись. Де ти і з ким, п’єш терпкий чай з любові? Зморила віки втомлена печаль, Я хочу бути поруч і до болі… Стискає сердце відчаю вуаль. […]
MOГИЛA BIД ПPOTPAЧEHOГO ЧACУ БIЖИТЬ —— життя пoмiж чужиx кpaїв, POKAMИ —- зaчiпaючиcь зa xмapи, CИBIЄ ——– тiнь зaлишeниx cлiдiв; ЖИTTЯ ——– cклaдaє пaзлoм cвoї чapи ПIДHOCИTЬ – cтpiмкo xвилeю тa б`є BBEPX ———дo висoт oб cтiни ,,п`єдecтaлу,, TA —————-piзкo cтaвить штaмп – тaвpo cвoє, KИДAЄ ——— тiнi тaм дe […]
Вибирати для нього квіти. Неодмінно троянди чорні, бо він глибокий і темний – не випливеш, не зурочиш. Зі стрічками атласних пальців заплітати троянди в бороду, загортати у білість розірваної сорочки. А у серці мілкому, наче у посудині позолоченій, принести йому лезо чи згіркле вино торішнє. Цілувати живіт і руки ( […]
, , ЦЬОМ, , ВІД ТАТКА ( маленькому синові загиблого героя сучасної війни О.Б. присвячую) Ходить світом, з краю в край, Щедрий серцем Миколай Повний міх дарунків носить Роздає, хто щиро просить Щастя, мир, здоров”я, спокій, Зцілить снами сум глибокий, Запалить вогонь надії, В тиші здійснить чиїсь мрії Добротою розмалює […]
ТИ ДУШУ ВИШИЙ ПРАВДОЮ ЖИТТЯ І знову нагострила слова спис! Лютують думи втомлені чеканням Із року в рік старосистемний ,, лис,, Солодить людям зсолені бажання При ньому рукодерів тьмуща тьма Метуть хвостами всіх хто ,, не угодний,, Усе старе й відоме… і дарма, Що звідусіль лунає плач народний Нема…. та […]
БУДIВНИЧI ЩАБЛIВ Ми будівничі всіх щаблів свого життя, Їх обираємо з-поміж чеснот та блуду Всю свою міць ,, драбина,, виявить сповна- Дасть до Олімпу, щоб наблизилось ДИТЯ, Чи спустить вниз, зігнивши від гнилого люду 29.07.2018 Португалія
Серце твоє фарбоване, аж роздряпане, ніби яйце велике і великоднє. Входиш у дім з запаленими трояндами, а залишаєш попіл на підвіконнях. Тишу гортаєш повагом, наче Требник чи Книгу Псалмів, і голос із тиші кроїш. Спраглі-голодні, серце твоє тереблячи, ріжуть фаланги зморшкуваті до крові. І шкаралупу сіють поміж коритами. І заставляють […]