ДЕНЬ І ніч поглине сон… Прийдешній день стає, Сіріє за вікном – ось сонечко зійде. Я буду у цім дні, радіти й сумувать, І прояви душі від важких дум ховать. Найвищому з світил – у шані я вклонюсь, Аж сяє небосхил, вітання шле комусь. Несе нам сенс буття, […]
ЗНАК Брахман мовчить… Життя своє кладе На жертвенний вівтар, Що мудрістю цвіте. Буття, мов вищий ДАР. Кшатрій мовчить… В бою, у молитвах, Загарті та в муштрі Долає в серці страх – Об’єднує «низи». Вайша мовчить… Але до співів клич – Дає нагоди час Найрадісне з облич, Найвартісна […]
Я, літо і папір Від нього пахло скловатою, потом і будівничим брудом. Такий жалкий, зморений, на старій і облупленій «Україні»… Замість обідньої перерви він припхався до мене. Я дивилася на нього і не розуміла, як з вчорашнього вечора, він міг так подурніти. Постоявши біля скрипучої хвіртки, помовчавши, він попросив […]
ГЕРОЙ Хто ти? Герой відверто-сьогоднішній? Зненацька свідомістю роджений… Червоною пастою в порожньому зошиті – Залізними нитками-скобами прошитий. Виміряний… Тендітними тихими кроками. Зовсім раптовий, абсолютно непрошений. Виношений… Зірками далекими, вогкими. Сивиною першою оздоблений – припорошений. Чи самотній ти? Чи сповна насичений? З голосом тріснутим, трішки надщербленим, З чолом високим, ясним, […]
В моєму місті надто швидко зустрічали прихід осені. Інколи здається, що осінь спершу з’являлася в людях, а вже потім у місті, яке всі називають Дрогобичем. Всі, але не я. Осінь проникала у серця, заглядала у вікна та лукаво посміхалась. За нею біг молодик – вітрюган. Могло війнути так, що ледве […]
Четверта ранку. Я не сплю. Утома Залишилось півпачки сигарет А ти лежиш бліда і нерухома Й туманить розум ніжний силует Ти вся моя. Від посмішки й до ніжки Твої слова як кігтями по тілу Мені б побути поруч ще хоч трішки Але цих слів не чуєш ти, Даліла. Скоро піду. […]
Стою на березі і слухаю як грім Птахів лякає гуркотом господнім І двоє слуг завжди ідуть при нім Й тебе цілують у вуста холодні Скидаєш одяг й йдеш поміж гілля І біля річки в руки береш весла А я стою. Бо вже когось біда Отак впіймала і кудись понесла А […]
Кава, приготована тобою, Така п’янка і зовсім негірка, В маленькій таці ранньою порою Щоранку на столі мене чекає. Маленька таця, а така зваблива, Манлива і солодка, і терпка, Настояна на зрілому коханні Така ж достигла і така ж п’янка. Заплямувалось блюдце з порчеляни І схожі на сердечка з кави плями, […]
Как мало стало вдруг друзей, Всё больше просто так, прохожих, Так утомительно похожих, Ломящихся, а не стучащих в дверь. Как мало стало простых слов, Как много громких обещаний. И в суматохе расставаний, Мы уже ищем встречи вновь. И смысл утрачен слова жить, – Всё больше хочется ужиться, Ведь стало так […]
Мені чомусь здалося – ти сумуєш, В очах твоїх не грають бісенята. Блукаючи у лабіринтах старих вулиць, Для чогось спогади відшукуєш завзято. Не хочеш слухати історію цікаву, Пісень улюблених чомусь дратують звуки, І у кав’ярні ти береш для себе каву, Лише щоби зігріти трохи руки. Тебе немає, ти десь там, […]
Ты та, без которой мне будет трудно жить И по земле скучно будет одному бродить. Люблю тебя, люблю, и не хочу терять я вновь, Ведь только для тебя одной моя любовь. Мои чувства к тебе все сильнее с каждым днем. И мне очень приятно, что с тобой мы вдвоем. Для […]
Ты для меня, как весна, что греет душу мне! Согреваешь ты меня и на яву, и во сне! О такой красивой я всю жизнь мечтал! Влюблен в тебя, влюблен! Для меня ты – идеал! Милая, родная, без тебя и дня мне не прожить. Люблю тебя, люблю и буду я всегда […]
І дощ іде, і мокре гілля плаче, і день, як ніч, і ніч мені, як мить. Десь загубилась ниточка удачі серед людей, нещирості й молитв. Надломлена, як той незрілий пагін, на роздоріжжі під дощем стою, а він співає…ніби пише саги, вмиває душу втомлену мою. Під життєдайні краплі підставляю тонку прозорість […]
Спливаю м’яко по стіні – не відчуваю ніг. І тіла. Мені нема до тебе діла… Воно… заснуло у мені. Заклало вуха. Так буває, коли пірнаєш. Чи кричиш… Коли так голосно мовчиш, немов мовчанням сповиваєш й воно усюди.Завжди. Скрізь. Так дивно якось, фантастично. Ти, як ота погана звичка, тихцем зникаєш й […]
Малює лінії чіткі блакитноокий вечір, рожевістю засвітить мить і прохолодою огорне плечі. Хитає вітер дерева, у травах цвіркунам звучати, він буде незабутній нам? Нам отаким його приймати. Ховалося проміння золоте, високі трави похитає вітер і знову пошукає у траві високі білі квіти. Кінцями гострими стирчать, троянда гіллям похитає, хоча вона […]
У Десни віночки – біленькі квіточки, росли-виростали, квіточками стали. У лісах зростуть, колір лісу додають, а ще тут дзвіночків фігурні листочки. Бузкові дзвіночки – тонкі голівочки, квітки дрібнолисті, неначе намисто. Намисто у лузі, підвіски у полі, стелилося листя, ще літо на волі. Зелені листочки й високі дерева, ростуть лиш доверху, […]
рисвячую видатній постаті України, письменниці, громадському діячові Олені Пчілці. Нелегкий час Олені Пчілці, доля дарувала Та не зламала, вперто йшла вперед. Ніщо її у світі не лякало, Для неї слово – щит і арбалет. Лише вперед… Хоч важко видавати, Було, своїх трудів плоди, За правду кинули за грати, Закрити шлях […]
Усміхнена дівчина, заквітчана лугами. Її любили ріки, простори і моря. Вона і не гадала, що саме тими днями. Орел ввірветься в спокій, як вихор із далля. Приспів Батьківщина моя, Україна! Як же важко зараз тобі! Захищає тебе родинна молитва. І з’явиться сонце на нашій землі. Чорна хмара біди, перші хвилі […]