Увесь трагізм у тому, що любов та сама птаха: в клітці – то безкрила. Непіймана ж – махне крилом-вітрилом і в хвилях неба зникне. Без розмов. Якщо піймав, та втримати несила, вона відчує і пручатись буде. Грудьми заб’ється, щоб розправить крила і вільною втекти в холодний грудень. Коли ж в […]
Як виявилося – ти був правий! Кохання, почуття…усе то добре. Та світ довкола той же – не новий, тож дурнем треба буть або хоробрим, отак кохать, не пам’ятаючи себе. Так самовіддано тремтіти від любові і виливатись нею в кожнім слові, усе що скажеш знаючи вперед. І я така. Я схоже […]
Ніби камені у потилицю, шепіт змій по кутках: “Щасливиця…” Молода, красуня-розумниця, упізнавана в місті на вулицях. Щиросердно і доброслівно кожна з них укусила б все рівно, бо не може так трапитись раптом, щоб щаслива, а їм – не втрапить. Недолугі й далекоглядні все влаштовують жінці оглядини: як одягнена, чи при […]
Вже догорав наш день, і розгоралась ніч, на стінах грали тіні наших страхів, тримав в руках,неначе оберіг, ножа із золотої сталі. Боліло серце, і душа мовчала, слова усі сховались за вікном, мені здалося, я тоді кричала, здалось кричала я тоді крізь сон…. У сні немов зв’язали мені руки, з очей […]
Бігла. Припинилась біля люстра… Літо бабине он в кутиках очей… Пальчиком торкнула тихий усміх Жінка з ароматом хризантем. В зачісці заплуталась сніжинка, Руки пахнуть сонцем і дощем… Ой про що задумалася жінка, Та, що з ароматом хризантем?.. Ще не осінь, але вже й не літо.. Сіють дні у душу терпкий […]
Схмеліти, забути про все, Немає вже сил дихать киснем. Надіюсь, що скоро мине, Набридло, що в грудях все тисне. Сховатись в диму цигарок, Забутись у гурті нестримнім. Як чесно? Немає думок. Ось так! Не кажіть, що я дивний. У криках і бійках втопать. Біль тіла заглушить душевний. Не вмію й […]
А я не для неї писав. Писав я для себе. І крапка. І точно для себе кохав, Це серця мого є загадка. А я не для неї простивсь, Свою душу рвавсь рятувати. А я не за неї моливсь, Тоді й не хотів її знати. А я не для неї мовчав. […]
Отрути б…Щоб лиш мить одна… і все. Без слів, конвульсій чи судом предсмертних. Щоб просто ангел в чорному плісе провів за руку крізь зірки на терни. Я знаю, що на рай не заслужу, зробивши той ковток один-єдиний. Та жить без тебе також гріх. Божусь, що я люблю до смерті аж […]
О, спати б вічно! Й бачити вві сні твої легкі й прозорі міражі, як у пісках безкраїх жовтім морі. Ти – вітражі в душі моїй соборі. Хоч ти мені не клявся й не боживсь в своїй любові неземній ніколи, таж ти приходив і щоночі снивсь, тримав в полоні вічної покори. […]
Я знову цілую ці губи Й торкаюся твого чола… Я знаю, давно вже не юна, Й минула моя вже весна. Хай буде! Весна за плечима І літо десь пада в жнива, А я все кохаю без пам’яті Й радію, що ще не зима…
Покарані небом, упали згори. Самотні, побиті, чужі тепер ми. Хотіли любити, та все це дарма. Нічого між нами тепер вже нема Нічого. Лиш спогад і серце німе. Воно ж бо кохало. Кохало, дурне. А зараз ти вправо, я вліво іду, Ти – сина за руку, я доньку веду. Вони і […]
Запрошена, непрошена й неждана. До мене вів тебе Чумацький шлях. Омріяна, навіяна й жадана Розтану цукром на твоїх губах. Дарована, чарована весною, Хтось нам додолу сипле пелюстки. Невипита, надпита не тобою, Але сп’яни в мені свої зірки. Негадана, розгадана, відкрита Палила серце, танула в свічках. Незраджена, розраджена, омита Ловила погляд […]
Плаче дощ самотньо у парку, Змиває всі сліди мого кохання. Від тебе я очей не відведу, Тобі не треба більш мої зізнання. Плаче серце моє разом з ним, Відпускати тебе ще не хоче. Від нашого вогню зостався дим, Холодні стали вже без тебе ночі. Приспів Мелодія дощу – страждання відпущу, […]
ВІСТЬ Терпи папір, під натиском моїм Їж у мовчанці дум важких полиски Наперекір усім вітрам сумним, Залишу вість небесної колиски. Ми в Прав йдемо, в невинному вбранні, Насправді – в’язні у кайданках тіла, Невситні, спраглі – в голоді жорсткі, Повзем у темряву, мріючи про світло. Гукаєм голосно […]
ІМЕНЕМ ТВОЇМ Ім’ям твоїм я сутність заклинаю, Подбай про якість – «Я» лише ресурс. Тобі себе ввіряю, підчиняю, І на прозріння лиш тримаю курс. У пошуках, у роздумах, молитві, Дай бачити, що справжнє, що пусте, І в різнобарв’ї, в твоїм розмаїтті, Хай словом істина у серці проросте. […]
ВІХОЛА Раптово настав листопад – Це було на грані самозречення… Безапеляційного заперечення. Якось зовсім невпопад. І як би я не тулила все то докупи – Воно не складалося. Окремими частинами, Пручалося – розпадалося. Віхола викрадала Промокле листя щовечора. Я до неї ставилася, як до зрадниці. Чужоземної запроданиці, Що найсвітліше […]
ГРА Сховаю обличчя в долонях – Мені боляче, чи не як вперше, Пульсує лиш голос у скронях: «Нікого немає довершеного! І ти – не винятковість!» Як дивно і влучно, як можуть, Змовитись ці букви з зірками, Тандемом у яблучко влучить, Розтектись враз по венах ріками: «Контрольована глупість!» […]
КРАПЛИНИ НЕБА… Краплини неба в кольорі очей, Вогка земля – притрушена дощем. Потоки стежок, вмить зійшлись в одну – Що це за мова формул? Не збагну. Зворотній відлік: дев’ять, вісім, сім… Хто має вуха – скроні запалив. Хто має серце, справжній чистий зір – Той меч дістав… На […]