Зачем пришел? Молчишь? Не верится… Ты не умеешь молчать. Боюсь. Как-то странно глаза твои светятся…. Три мгновения – окунусь… Я ведь сильная, надо сдержанность, Где же гордость девалась, мам? Для меня ведь святое – преданность, Я за преданность все отдам. Не хочу рассуждать поверхностно, Я ведь чувствую эту нить… Никому […]
про життя
4695 posts
Я сегодня всю ночь не спала… Было жарко и выл чей-то пёс… Потому и уснуть не могла. И писала вот этот пост. Поделилась с друзьями о том, что прохладно в ночной тиши… Что спокойно так быть одной, когда рядом нет ни души. Ночью думать так хорошо! (в доме душно, пойду […]
Я приехала в гости к подруге, Сколько лет мы не виделись, Боже! На Ундину ты стала похожа! О себе расскажу на досуге. Чашка чая, закат, разговоры… Вспоминаем прекрасное лето, На вопросы находим ответы, Задвигая на кухне шторы. До рассвета так много чая… Уезжать не хочу, но надо. Приезжай ко мне, […]
В жизни всяко бывает Кто не знает, пусть не знает И бывает любовь убивает Кто не верит, пусть это проверит И бывает глаза высыхают Кто не помнит, пускай забывает Но ты знаешь, как солнце играет На струне по щеке под названием слеза Ты закроешь глаза И представишь тепло И представишь, […]
И снова передо мной туман Седой туман, мираж или обман И я устала, сжимаю руки, вытираю кровь. Такая вот моя не легкая любовь. Беру осколки я стекла, от крови они алые В одной руке блестит слеза, как осень запоздалая Осколками того стекла я режу руки свои в кровь Разбавлю все […]
Не судіть! Не судіть, не навчайте як жити, Бо у кожного щастя своє. Кого зрадити, кого любити, Доля лишить для мене моє. Тим, хто серцем мене зігріває, Хто згадає в молитві ім’я, Хто душею мене відчуває, Кожен день щиро […]
Грусть-тоска меня съедает Грусть-тоска и я в аду Грусть-тоска кинжал вонзает Грусть-тоска, куда я иду?
Как больно обрывается надежда Слеза на острие ножа скользит Не будет больше так как прежде Внутри тебя кто-то твердит Но ты не хочешь верить предсказаньям Но ты за миг схватилась и… облом. И чем закончится противостоянья И не известно, будет в деле перелом? Растает как мираж и свеет прах И […]
Навіщо розквітає квітка навесні? Навіщо навесні птахи співають? Невже шукають сенсу у бутті? Та, певніше, таких думок не допускають. А все-таки, у чому сенс життя? У пошуках кохання, ліпшої країни, Можливо, навіть власне пізнання, Бажання не постійності, а зміни. Поки живемо, то прямуємо вперед, До успіху, широких горизонтів, Дістати […]
Фотографуй мене очима І залиши собі, як спогад, Про те, що більшим є, ніж сила, Один простий, та вільний погляд. Фотографуй мене очима, І будуть інші, та не ти. У чому є твоя та сила? Напевно, в митях простоти. В твоїх очах – той самий спалах, Що вибудовує світи.
Воздушные замки. Кружевная Душа. Я вновь учусь доверию у мира. Стараюсь замедлиться. И не спеша На паузу дней бесконечных картинку. ⠀ Я снова учусь. Просто, без суеты. Я слышу, как чайки кричат удивительно, А в небе кудрявом рисую черты И в море смотрю в ожиданьи пронзительном. ⠀ Я шум заглушаю […]
У пропасти отчаянья И на краю безумства Ты задевал нечаянно Разъяренные чувства Я плакала, дрожала вся Как листик под дождем И снова начиналось: «Давайте подождем» Я ждала и терпела Немного лишь спустя Я снова онемела Ты обежал хотя. Мол: «Я такой натуры, Меня не изменить, Не будь ты больше дурой, […]
Я – мов літак, траєкторію маю, бавлюся з вітром собі досхочу. Боже, як низько я досі літаю, ніби щось знаю, але ще мовчу.
“Лізка, прикинь, у мене син народився! 3200 г, 54 см. ” Ліза замружила очі, струснула головою, ще раз глянула на екран телефона: ні, не помилилася, їй не здалося, саме так він написав. Їй раптом забракло повітря і вона підійшла до вікна, тремтячою рукою потягла за ручку кватирки. З вулиці війнуло […]
вода камінь точить. життя дуже хоче вчити. всяк серце співоче, і кожне воліє жити. очі зелені, сині чи карі мріють, що їх почують, вислухають, зігріють. слово – це сила, інколи – не змовчати. інколи – краще силу в очах сховати. ті, кому треба, знають твоєї мови, ти запроси їх на […]
Із тонкого сувою Ніч серебриться за вікном Поговорю сама з собою, А потім із котом Стихають птахи біля річки Виблискує, дзюрчить вода Я запаллю біленьку свічку Нехай ввіконце вигляд Нехай скорбота з серця лине Сумною музикой бренить, Вода у річці тихо плине І свічка пам’яті горить
На пам’яті не видно шрамів, їх лиш приховують роки, там трішки зайвих кілограмів і ненаписані думки, там чубчик, що давно обриднув, листи, які не донесли, там час, той що безслідно сплинув і мрії, що переросли, там люди, до яких байдуже, і їм також до тебе вже, там ті, із ким […]