І Дитинство тікатиме трасою, здіймаючи пил на узбіччях: зі мною воно уже трапилось — тепер же відбудеться в інших. ІІ Думками, мов під трафарет, кипить знецінена щоденність. Ми із життям на тет-а-тет, на «ти», на «ми», на «нескінченність». ІІІ коли я піду, дозволь мені залишити маленький рядочок в пожовклому зошиті: […]
про життя
4692 posts
Ми пам’ять втопимо в дощах, чекаючи проміння літа чи, може, подарунку звідти — відлуння теплоти хоча б. Потонуть у гіркій іржі будинки наші, наче кволі, натомлені в безкраїм морі, старі поважні кораблі. Тоді, лишившись сам на сам із хвилями брудної люті, між водяної каламуті ми пам’ять віддамо дощам. Богдан Ковальчук. […]
Який великий світ приховують повіки, Тому що, очі - це всього лиш океан. Усі слова, лише, бурхливі ріки, Коли душа, незрозуміла, як оман. Нам варто зазирнути просто в очі, Щоб втратити свідомість від зіниць. І навіть просинаючись що ночі, Ми не помітимо усіх дрібниць. Є погляд що приховує сумління, Коли […]
Україна наче мати огортає все собою. Не забуде хліба дати, і умити всіх росою. Україна ніби пісня, що полине навіть в небо. Вона так чарівно грає, що чарує світ до себе. Вона лине над лісами, над лугами, над рікою. Вона грає голосами, я і ти, і ми з тобою. Вона […]
Пора, коли усе навколо вже відпочиває І так спокійно спить у цілковитій тиші Коли йде сніг, а все замерзнувши втішає Тобі стає так гарно і спокійно на душі А новий день дарує неймовірну радість У серці тобі, МАМО, буде двадцять п’ять З роками здобувала ти життєву мудрість Пройшовши шлях […]
«Коли я стану дорослий, робитиму все, що захочу!». Всі в дитинстві так говорять, напевно. Я теж колись так говорив. Думав, що коли подорослішаю, лягатиму спати після опівночі… чи навіть далеко після опівночі.., а може, зовсім не лягатиму. Буду їсти все, що забажається і дивитимусь телевізор досхочу. Ну, в дитинстві, ясна […]
Моє місто – то моє життя! Це дитинство та юність На повнії груди! Перші сходи в доросле життя… Перші спроби піднятись на ноги. Моє місто – фортеця моя, Це мій захист! Мій спокій! Надія….. Сподівання на краще життя Моїм дітям та нашій країні. Моє місто – скарб серця мого! Загадкова […]
Кривавими слідами на асфальті Ми повернулись в золотаво-сіру осінь. Ви схаменулись та стало пізно браття, Бо час нам вирок вже виносить. Ми схаменулись та чомусь так зимно, Душа заметена в же білими снігами. Ми в осінь повернулись, та не змінно Ми залишаємось жорстокими богами. (2012р.)
Перед світанком душа замерзає, Чого ж ти боїшся моє грішне єство? Ми інколи страхом його називаєм, А часом вважаєм його божеством. Чи спало б на думку схилити коліна? Чи спало б на думку нам бити чолом? Коли б лише знали, що наша провина, Бо ладні зректися коріння свого. А ми […]
У ввечері біжи на луки, Щоб погуляти у тумані, Там між трави почуєш звуки, Які малюють нові грані. Імла покрила все навколо, Не на землі вже – десь у хмарах, Лише цвіркун виводить соло, Як на весні його кохала Циганка -муха чорнокоса. Із ним фламенко танцювала, Вогонь топтала, сильна […]
Лети ж бо за мрією заново Щоб дійсність жорстку віднайти І все що було́ – стане маревом І всесвіт, і дійсність і ти
І знов пройду́ть епохи цілі І після мене хтось так само Життям замучиться безцільним Посеред мрій, посеред драми
Людина має шлях І лишень один, Але який він то буде... Ніхто не знає всіх билин. Бо кожен сам собі - господар, Кожен шука́ свою дорогу, Та, чомусь, одне питання, Яка дорога, яка то змога! Невже не бачите, Ех... Не зріте! Що сам світ себе не змінить, А тільки шлях, […]
Моє життя, Господь, у Твоїх долонях, Моє серце, Боже, в Твоїх руках. Кожен подих Ти даруєш з любов’ю, І я вдячна за це повсякчас. Ти мене підійняв і пробачив, Увійшов в моє серце на вік. І тепер, мої очі не плачуть, І душа нині вже не болить. Тільки зараз, Господь, […]
Білий лебідь кружля над водою Довго, довго … з рання до зорі. В тій воді він печаль свою, Свою тугу…. утопить прагнув раз й назавжди. А цей лебідь є сином той жінки, Котра сидить одна, край вікна, У старенькій, пошарпаній хаті, Що видніє десь там, край села…. В неї серце […]
*** Мій трамвайчик життя вирушає в далеку дорогу. Розпрощався з вокзалом лиш тільки один пасажир. А скільки зупинок? Скільки в житті цім зупинок? І якби не втратить єдиний свій орієнтир. Я минаю степи, минаю засмучені пущі, Зупиняюсь лиш там, де потреба в частинці душі. І рушаємо знов у майбутнє, […]
Стільки сонячних днів попереду! Стільки радісних злив! Так хочеться Бігти, руки розвівши, берегом, Усміхатись містам й околицям. Хочу радість хапати жменями, Зберігати нейронами, м*язами. А усе, що стирає й жме мене Я скидатиму геть одразу. В кожнім світлі – барвисті промені, В кожнім дні є краплинки радості. Їх […]
Музей, экскурсия, галдеж у входа, Зашли во внутрь – тишина… И голос гида под округлым сводом, Нам повествует, как прошла война. В соседнем зале статуи и бюсты, Кресты, колоны, золотые вензеля. Зал оружейный, там людей не густо, Среди клинков преинтересный экземпляр. Вокруг мечи, мачете, кортики и сабли, С […]