Для мужніх воїнів, Титанів із АЗОВА, Що Маріуполь наш тримають на плечах, Благаємо ми Божого Покрова В своїм щоденних слізних молитвАх. Не забирай їх, Господи, до себе Від куль ворожих милуй та храни, Бо хто, крім них, утрима наше небо, Хто спинить демона проклятої війни?! Нехай пребуде з ними Твоя […]
Україна, поезія
1223 posts
Знову сирени виють проти ночі І серце в грудях пташкою тріпоче, Мабуть, сховалося б охоче В найпотаємніший душі куточок… Та наче вітром зірваний листочок, Летить воно в безодню ночі, І відчай чорним вороном крякоче, Міцно вхопити нас за горло хоче, Огидним кігтем страх лоскоче, А підла смерть вже косу точить… […]
Все мине, ти чуєш, все мине,різко треба рвати бинт із рани,хоч назавжди в пам’яті рубець,ти живи, і решта будуть з нами.Прокидайся, бачиш, день настав,не дарма даровані години.На твоїх потрісканих вустахніби слід від стиглої калини.На всі груди, знову, вдих і вдих,хай поллється легенями кисень.Не здавайся, чуєш, ти не з тих,хто на […]
Я хочу кожного ранку, будити поцілунком, тебе до сніданку. Я хочу, щодня відправляти смс: “Рідний мій, я тебе кохаю! Будеш їхати з роботи, купи щось солоденького до чаю.” Вечерю готувати, чимось смачненьким балувать тебе. Наших дітей спати вкладати. А потім тобі давати себе ласкати і кохати. І щаслива в обіймах […]
Ти казав, аби я слухала свій внутрішній голос. Моя інтуїція каже, що я тебе в трачаю. Тихенько потрохи, все йде до завершення. Відчуваю серцем, а чому так, незнаю. Я чудово розумію, зараз невчасно це кохання. Війна, робота, обов’язок у тебе кожен день. Тоді навіщо та надія, якщо марні сподівання. Лише […]
Життя неначе кілометри, шляхи у кожного свої, ніхто не вибере за тебе, що правильніше їхати, чи не квапливо йти. Обрати мусиш сам для себе, як тобі ближче до душі? Один прямуєш по дорозі? Можеш попутника знайти, та зіштовхнути може кожен, справа твоя довіритись, чи ні! Крається серденько безмежно, […]
На небі зійшла перша зоря, Навколо вщухли барви. Я подумки, собі, згадаю Голос мамин. І посмішку її, Яка осяє ночі. Матусю, я дорослішать Не хочу! Пробач мене, прошу За капості дитячі… Тобі я за любов До віку буду вдячна! Якби ж спинить годинник, Та підкорити час, Тебе я б зрозуміла […]
День відміряв клопоту чимало Суєти, печалі і тривоги. Знов безсоння в гості завітало. І прогнать його не маю змоги. Нічко, нічко зжалься наді мною. Сон - дрімоту приведи до хати, Щоб розсталась швидше із журбою Хочу в снах казкових побувати. Хочу гори підкорити сміло, І пірнути у морські глибини, Щоб […]
КОЛИ НАСТАНЕ ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ УКРАЇНИ? (ТРИПТИХ) Частина 1. Я пишу наразі щирі вірші, Коли йде пекельна війна І це не біблійні міражі, І щойно вибухає російська бомба… Я не бачив очима Смерть, В Києві менше людських смертей, Але сниться ночами Маріуполь І крики поранених дітей… Дітей в Україні вбивають […]
Життя обирає нові ідеали, Шліфуючи вічність, неначе кристал. Хтось з криком покине свої п’єдестали, Хтось мовчки підніметься на п’єдестал. І віра, повірте, – це зовсім немало. Це нашого серця сталений метал. Возводьте в майбутнє свої п’єдестали, Узявши упевнено долі штурвал. Вона ж то й окреслить навік ареали, Де буде одвічне […]
Коли закінчиться війна, Я вийду в поле, посміхнусь дорозі. Обійме ноги ніжно ковила І я забуду смуток свій невдовзі. А, поки що, я дякую за те, Що хоч лякає це недобре небо, Все ж в ранці сходить сонце золоте. За нами перемога! А більшого й не треба. За нами правда! […]
В повітрі лиш почулася весна І все по волі прокидатись почало. І тут із неба гримнуло: «Війна!» І Харків знову снігом замело. Лягає попіл на той білий сніг, Горять будинки у морозний холод. Не вітер, а розриви все збиває з ніг І сіють орки непроглядну темінь й голод. Замерзне на […]
Якби могла тебе сердешно обійняти І заховатися в твоїх палких обіймах, Я би хотіла ні про що не знати, А тільки затишок цих рук надійних; І тільки стукіт серця біля вуха, І тільки ніжно гладиш ти мене… Війна мерзенна зла старуха Нікого участь ця не омине. Але ти поруч і […]
Якби моя любов могла тебе зігріти, Як сонечко промінням обійняти, А ворогів у полум’ї спалити, І всіх дітей собі на руки взяти. Не хватить сили, але досить духу. Своєї землі не віддамо нікому. І ворога розчавимо, як муху На спаса, що кусається. Геть з мого дому! 11.03.2022р
Не були ми ніколи “братьями” І до скону наших віків Не забудемо вам, не пробачимо України полеглих синів! Матерів, що дітей ховають І сиріт, і криваву весну! Цих ночей, що гудуть літаками І загублену міст красу! Та під Харковом і Маріуполем За Сумами, Ірпінем і Бучою Під Гостомелем і Миколаєвом […]
– Ало, слухай Путін. Я багато як ти, бачила в житті сволоти. Ти ж нашим антигероєм став. Хотів Україну розколоти? Та ти нас навпаки всіх проти себе з’єднав. Образився на нас, що тобі Україну не дали? Хотів наш народ, та рідню між собою посварити? А ми дружно горою один за одного стали, […]
В молитві прибігаєм – Отче наш! До тебе, молимось, благаєм: Спаси, помилуй, збережи нас – Ми твої діти, іншого не знаєм Благаєм Боже – миру нам подай, Прости гріхи, якими Тебе ображали, Молитву нашу просимо почуй, Охорони народ наш і державу. Дай сили вистояти в боротьбі, Скріпи серця у вірі […]
Довкола твоїх зіниць відтінки усіх небес, Що були до тепер, що над садом твоїм бовваніли І пливли, і мінялись, і вдихали уста поетес Кольорові вітри напуваючи словом тіло. І здіймалося плаття, спадаючи зеленню вниз Мов долина весни, де збігають до ніг пасифлори, І тремтіла роса, чисті роси наболених сліз, По […]