Слова, слова – мов паростки надії, Шукає серце в подиху роси, Утомлене, забуте, таки сміє На білому очікувать краси. На чорному уміє малювати Невпевнено, крізь сльози і жалі, Зворушливо-привітні миті свята І кликати окрилено в політ. Слова, слова, у спеку ви – спасіння І лагідні обійми у […]
Monthly Archives: Березень 2019
160 posts
Частинка із подражанія до щоденників вампіра щоденники кентавра . Одноокий кентавр . Одноокий кентавр дядько Павло . Це був чоловік ,який спочатку воював у фінськосоветській війні ,але він сильно не розказував про це . так що неможливо дізнатись чи було це . А потім у другій світовій або другій вітчизняній […]
Йдеш у життя неначе у дорогу… Й тоді лишень не йдеш сама, Коли довіриш душу Богу Бо щастя більшого нема. Трапляється, що серце в тузі, Десь ніби все життя зима… Коли навколо тебе друзі, Так щастя більшого нема. О, як від праці терпнуть руки, Хоч розумієш, не дарма. Коли є […]
Бажаю вам щастя, друзі! А його бажати все ж треба, Життя веселить, коли в тузі, А часом підносить до неба… Юрмляться думки птахами, В синь Божу злетіти хочуть… Але то лише стан поміж снами, Мабуть в снах крила душ ще тріпочуть. Щось писали святі між словами, Апостол Павло та інші… […]
Чужими руками жар загрібати – це зручно, а краще як посувати? Зручніше й писати буває чужими, але не хвилює вже вивертів сила. Двох зайців хоче пан упіймати, а як не впіймати, то хоч поганяти, за ними ганялись би лиш вороги: чорт із ними дружить – йому до снаги. […]
Хати далекі виплили з туману, Блищать віконця, мов скарби безцінні… В глибинах серця відчуваю кожну рану, Нанесену нещасній Україні!
Тихий вечір догоря, Дзвін солодкий лине… Біля стін монастиря Достигли цитрини. Припливають на Афон Гості з України, Білий старець б‘є поклон — Очі, мов в дитини! Слово мудре до гостéй Стиха промовляє, Пригортає до грудей І благословляє!..
Він залишив її так швидко, Неначе то якийсь обман… Й пішов собі допоки видко, В густий від сірості туман. Хтось знову покладе на ваги, Чого пішов? І як він міг? Відважився не для розваги, Йшов там, де є крізь сльози сміх. Хтось схвалить, інший явно суде: Залишив жінку і дітей. […]
Гомоніла ясна днина, вечірнім кольором цвіло, в човнику у піднебессі повільно Еос пронесло. Еос пливла неначе пава, навколо розсипала кольори, а ті рожевістю сіяли, відтінки ніжні принесли. По синьому рожевим креслить, на заході стихає хід, на сході ніченька окреслить Нефели в сірому приліт. Оце вона літа над […]
Кто растил цветочки, будто цветные точки? Весна уже летала и вниз цветы бросала. Пускай ещё на ветках снежок садится меткий, блестят белым-белы хрустальные цветы. Так вырастут цветочки, весна растит листочки, а также стебельки, луковки у земли. Подснежник из земли и белоцвет, и мускари, нарцисс и крокусы растут, […]
Померк свет призрачной луны Среди осенней рыжей хны. Рассыпал кто-то из мешка Туман, как сахарную пудру, И листьев робких конфетти, Порхая, высоко летит Подобно крыльям мотылька. Листва спешит навстречу утру. Блажен, кто может красоту Увидеть, пригласив мечту, И выпив крепкого вина, На крыльях грезы, как на “сигме”*, Лететь и видеть […]
Шаленіють десь міста, Час тече крізь пальці… Чай з лаврового листа П’ють сьогодні старці. Піст іде, іде війна Проти духів злоби! Хмар прозора сивина Повзе на діброви… Кипарисів ніжний скрип, Скніє день короткий… Під час посту чорний хліб, Наче мед, солодкий!
Не тривожся у дорозі, Не нудьгуй в хворобі! Якщо мислі твої в Бозі – Сила Божа в тобі! Він, мов зірка, над тобою, Вірна, таємнича, Нахиляється вербою До твого обличчя… Він – той хлопчик подорожній, Що вказав дорогу, Він мигтить в росинці кожній – Залиши тривогу!
Знаєш, воно щоразу так, наче равлик переїв гормону росту: сам виріс, а хатка ні. Ось і вибухає вщент та хатка: на шматки і гострі уламки. Не сховатися в ракушку. Нема її, і все, що так терпілось, виривається. Равлик швидко стухає, плекається нова мушля: шар за шаром, рівень за рівнем. Вона […]
малюнок: Анастасія Зирянова Оповідань-діалог Ангелам-охоронцям земним і небесним присвячується. – Привіт!!! – Привіт-привіт… Але навіщо мене будити? Ти в курсі – зараз четверта година ночі?! Не знаю, як там у вас вгорі, а тут люди в такий час – сплять! – Ну по-перше, ти – моя підопічна, я – твій […]
Может так весна незримо наблюдала здесь за февралём? А он последний очень зимний, но ему встретиться с весной. Опять запели звонко птицы песенки чудесные свои, как будто гимн весне слагают, за февралём она спешит. В ветерке туманного безлюдья прелестью земною полон лес, озеро со льодом, а люди не […]
СонцеСіті блись та блись, буде для землі сюрприз, засівання теплом знову, із землею є розмова. Іще темно при гіллі, наче згаслі ліхтарі велетні-дерева, тягнуться до неба. Сонно небеса сіяли, рясно промені зсипали, білі хмари посувались і перинами послались. Ще калинка з ягодами, є гілки, щоб з снігурами […]
Сверкала крыша первою сосулькой, снег катится из крыши и блестит, вода обильною сочилась струйкой, тишайший звук уже летит. Звук капели – тихий и чудесный, со стволов высоких лес вторит и песни птицы звук прелестный от старых верб уже летит. Звук песни звонок не напрасно: скоро весна в лесочек […]