Когда случилась у тебя беда, Или расстроен ты, или несчастен, Друг поспешит к тебе всегда, И посмеётся он с тобой, И если надо, то поплачет. Друзья нам всем нужны, Будь ты ребёнок, будь ты взрослый. Ведь без друзей прожить и дня – нельзя! И просто – невозможно! И если нам, когда […]
Monthly Archives: Липень 2020
224 posts
І як це тобі вдається?.. Одним лиш дотиком рук Збирати розбите серце, Стирати сліди розлук?.. Дивитися в душу прямо, Мій шепіт чути здаля, Так обпікати губами, Що поруч пливе земля?.. Закреслити простір, відстань Всього лиш звучанням слів, Де ніжності тиха пристань, Як щит від семи вітрів?.. Збирати тепло розлите У […]
Золотисте поле хлібне І бездонна неба синь – України-неньки символ, А ще кетяги калин. І верба, що біля ставу Миє ноги у воді, А ще – диво-вишиванки – Витвір вмілих рук майстринь. Квітнуть мальви-охоронці Й сонях, наче оберіг Та барвінку сині очі Пильно дивляться у світ. Це дітей вони скликають […]
Небо лазурове мерехтить, бо весни – чудова мить, хмари повагом ідуть, їх тополі проведуть. Це тополі височенні над рікою стали, щоб дістатися до неба, стрункі виростали. Вдалині, де мости, зеленіють гори, на них квітли дерева, пляма кожного ясна. Біжать хвильки по воді, камені чіпають, як заглянеш – […]
Нарешті день прийшов на зміну ночі Він довго спав – це його вина. Нарешті він ледь-ледь розплющив очі І перед ним зявилася вона. Прийшла вона, негадано, неждано, Але насправді, він її чекав… На все життя запамятає він цей ранок Таких, ніколи він не зустрічав. Щоночі, малював її думками, Тоді, коли […]
Жовті дні уже близько. Тліє літечка трут. В небесах боцюнисько прокладає маршрут. Водить полем дорога. Десь гукає село. Все на місці у Бога, як і вчора було. Боцюн – лелека. фото автора
День дійшов свого кінця, Втомлений Тарас До наплічника вже склав все, Та згадав в цей час, Що не виконав роботу Він із малювання, Не записане в щоденник, Ще одне завдання. «Малювати чи вже спати?» – Вибір в хлопчака. «Краще всі зроблю завдання, Праця не важка». Сплять батьки – Тарас малює, […]
Ой, спогади, спогади, Не даєте спокою Ви чомусь мені. Білим-білим лебедем, Калиновим кетягом Маритесь вві сні. Річкою Тернавкою, Берегом ромашковим, Смаком стиглих груш. Маками червоними, Святковими дзвонами, Котрі в храм зовуть. Бузковою гілкою І диво-сопілкою, Яка з бузини. Квітучою вишнею, Маминою піснею, Що в душі дзвенить. 2016 р.
Я оседлаю ветер, выйду за черту, Обрею голову, взойду на плаху. Пытаясь пробудить немую красоту Я отменю налоги лжи и страху. Я уведу народы мира в океан, В пустыню и на горные вершины, Источника живой воды открою кран И удалю все шрамы и морщины. Мерзавцев растерзаю,мучивших зверей, Раскрашу небо, но […]
так просто не бути людиною ну то й що що немає хвоста? зватись непотребом зватись скотиною що заселила бетонні міста бачити зиск і не бачити суті мазати інших брудними словами тих хто довірився з радістю «взути» поки вони не зробили те ж саме мабуть тому на коні гидота мабуть того […]
Хай пишуть всі. Це краще ніж стріляти. Малі, великі й баба із села. З гучним ім’ям, поета, бува читаю вірші – Вихоплюється думка: “А дай-но краще я”
Обабіч дороги каштани старі, Їм років із триста, які вже й посохли, Котрих розкололи навпіл громи, А деякі радують цвітом і досі. У спеку під їхнім тінистим гіллям Приємно посидіти, тут прохолода, А восени вкрита всенька земля Плодами каштанів.Іще таки родять. Деревам, як людям назначено вік: Одним довго-довго “скрипіти” помалу, […]
. . БАРВИСТИМ ДИВОГРАЄМ КЛИЧУТЬ КВІТИ НАС! . .І зачарували – здивували знову у ніжному барвистому квітнику веселковим дивограєм прекрасні квіти БОЖЕСТВЕННОЇ краси! А заквітчаний місяць липень так приязно заглядає в очі, роздаровуючи свою літню сонцесяйну благодать усім людям на Землі! Так – так, вкотре […]
Наповнена до краю я Тобою… Уже не в силах втримать цю жагу – Солодко стогне, манить за собою, Воліє знищити буденності нудьгу. Неспішно пестити і ніжно доторкатись, Поволі міцно одне в одного вростать, Одним медовим трунком упиватись І цілувати один одного вдосталь… Завмерли час, і простір, в сьогоденні Замовкли звуки, […]
Разве в том, что льется кровь Виноват язык? Нет! Скорее в том, что больно, Виноват кулак! Вместе с ним виновно сердце, Огрубевшее от драк. Неужели это сердце, Так воспитывала мать, Чтоб руки пожать – нет сил, Тот кулак разжать? Я на этом языке думаю, пою, Я на этом языке с […]