Что сравнится с красотой души? Если спросите – скажу незнаю. Крылья есть ведь только у души Вера и любовь – вот два крыла есть. Если вера слабнет то душа, Просто опускается на землю. А когда любовь несёт удар- То душа пешком идёт по свету . Слышит речи, слышит […]
Monthly Archives: Липень 2020
233 posts
Бувають миті дивного блаженства, Коли душа наповнюється світлом І хочеться одного- зупинитись І бути тут (назавжди чи навічно). Та доля мандрівничого- дорога, Без права на затримку і на спокій. Єдиний скарб, що маєш із собою, З таких от митей зібрану вервицю… І тільки це візьмеш у путь за зброю, […]
Бувають миті дивного блаженства, Коли душа наповнюється світлом І хочеться одного- зупинитись І бути тут (назавжди чи навічно). Та доля мандрівничого- дорога, Без права на затримку і на спокій. Єдиний скарб, що маєш із собою, З таких от митей зібрану вервицю… І тільки це візьмеш у путь за зброю, […]
. . ХРАМОВЕ СВЯТО . .Наприкінці серпня, коли починала квітувати хоста – чудова рослина, яка знайома українським господиням ледь не від самісінького дитинства, була у розпалі гаряча пора хлібних жнив. Здавалося б, жодне подвір’я сільських осель не обходилося без неймовірної окраси невибагливими, […]
Найтемніша ніч перед світанком. Найяскравіший погляд у зорі. Його я споглядатиму на ґанку Тоді, як буду снитися тобі. І я знайду в глибинах власні сили Для того, щоб зробить останній крок До цілі, де зоря мені світила, Найяскравіша з безлічі зірок. І ніч зійде у свіжості світанку. Цей […]
Вже зацвіла вишня в маминім саду, Я до тебе, люба, більше не прийду. Важко груди тисне матінка-земля, Я в бою загинув, ненечко моя. Вже зацвіла вишня в маминім саду, Я до тебе, рідна, більше не прийду. Бо сліпая куля обпекла вогнем… Заридало небо вогняним дощем… Вже поспіла вишня в маминім […]
Співай! Кричи! Біжи щодуху! У небо весело дивись! Тут навіть камінь має вуха, Я не кажу уже про ліс. Живи піднесено, неначе неспокій – то звичайний дим. І край оцей тобі віддячить, і точно визнає своїм.
Ідуть сто чобіт по залізній дорозі. Всі лисі. Глухі. Худі. В некролозі запише пізніше старий пілігрим, як в головах стрічних жах посивів. Ідуть і скрипить під землею живіт. Це нутрощі світу й серцевий дріт. Запрошують дві в сірчаний хостел, як свято вакханки, як молохів трем. Ідуть голомозі. В утробу згниття. […]
Навсегда, так не бывает, Всё ровно, что сказать никогда, Пароход всё одно уплывает, Догорают в камине дрова, Дождь закончится через неделю, Станут милые хуже врагов, За монеты купишь медали, Наградить чтоб потом дураков, Обещание только лишь слово, А кому-то клятва себе, Вереницами дел печальных, Наполняется прожитый век, Не спокойно, волнуется […]
На тонком запястье пионы, Теперь навсегда будут с ней, Он рисовал их так часто, Мало у них было дней. Он по утрам варил кофе, Он «Светом» своим называл, Любил акварельные краски, И обещания все выполнял. В их светлой, уютной квартире, Джаз постоянно играл, Два одиночества встретились в мире, Он и […]
Все, здається, так само, як і кожного разу: немає образ, а є тільки фрази. Твої – смішні, а мої – не дуже. Я зайве сказала? Вибачай, милий друже. Мабуть, я загралась, я думала – справлюся, Емоція, дружба … це добре здавалося. Та в думках у моїх я […]
У блакитнім небі, по своїй стежині, Покотилось сонце десь за небокрай, Я стою на луках, усміхаюсь долі, Дзвінкий соловейко, не стихай, співай. Краю мій барвистий, краю мій прекрасний, Я вклонюсь байракам, балкам підмигну, Ти найкраще місце, найближче до серця, На всі груди, краю, я тебе люблю! Місяць загорівся, запалив всі […]
Не питай мене ніколи – Чи люблю тебе, чи ні. Скаже вітер волошковий, Що кохатиму три дні! Скаже сонце і гроза, Скаже шум зеленотрав’я, Скаже вдячності сльоза І коротка мить зітхання.. Я три дні кохати буду, Але пристрасно, без меж,- Їх ніколи не забуду: Вчора, Зараз, Завтра теж)
Захмарило. Дай, боже, піде дощ. Дасть пити спраглій в спеці лісосмузі, Схиливсь на плечі деревію хвощ, В’яне пирій в засмученому лузі. Земля потріскалась і збилась у грудки, Скрутило пижмо листя за сараєм, Вкладалась рима у мої рядки І скніла за безпечним, дружнім маєм. А дощ не йшов, не крапав, не […]
Навіщо замикаєшся в собі? Хто може розбивати вже розбите? Душа твоя самотністю прикрита, І підла втеча зріє на меті… Від кого ти збираєшся тікати? Наразі ворог є сама собі, Купаючись в печалі і журбі, А треба жити, вірити й кохати! Вже досить будувати міражі З отих думок, що […]
В баби Марфи – ювілей, Рік як в Інстаграмі, Засіяла ввесь город По повній програмі. Сидить тішиться щодня – Шукає розваги, У діректі вся рідня До її уваги. Компліменти , наче дощ, Падають щоночі, Кожен стелиться, як сніг, Вже рота охочих. Баба в Gооglе очі рве, Переклад шукає, А Степан […]
Червоні ягоди калини На білому снігу, Неначе краплі крові сина, Який впав у бою. Ягідки вітерець розсипав Недбало тут і там. За Батьківщину син загинув, Не здався ворогам. Птахи ті ягоди збирають, А мати крадькома Хусткою сльози витирає, Синочка ж бо нема. Примерзлі ягоди калини Птахи будуть клювать. Знай, ненько. […]
. . СИНОВІ . .Високий, славний, та й хоч куди козак, . .Кремезний, мужній і гоноровий, . .Привітний, добрий і виважений – так! . .А співрозмовник який чудовий. . .Білолиций, має очі голубі, . .Густе волосся і темні брови, . .Іде, люб”язно усміхається […]