Як завжди – на шаленій швидкості. Як завжди – по зустрічній смузі. Вічний ризик – як виклик сміливості. Хоч за вікнами – світ із ілюзій. Ігнор правил, лише саморозсуд. Під акорди зустрічних клаксонів. І в очах перехожих лиш осуд. Від розірваних в шмаття шаблонів. Кров по венах, різкі повороти. Десь […]
Daily Archives: 12.08.2020
74 posts
Заснути б в твоїх обіймах. Під стукіт серця твого… А ранком зварити кави І пити її удвох… Забути б про все на світі. Хоча б на деякий час. Щоб затишок, ніжність і тиша Прихистком стали для нас… Анна Корольова 07.04.2019
Молодою травою на згарищі Проростала крізь попіл душа. Образи – камінням, мов звалище… Та на них вже вона не зважа! А джерела з землі – лиш по крапельці, Бо виснагою тільки повна. Тож за променем сонечка назирці – Для життя шлях обрала вона. Все живе до тепла й світла тягнеться. […]
Депресія жіночого роду Вдихаю повітря носом, очима, пальцями, що стискають край ковдри. Завтра, басейн для Малої – не забути купити нову шапочку. Їжі повний холодильник (яка я молодець). Вовчику дати ще один день антибіотик. Все гарно. Я щаслива людина. Завтра прийде посилка. Занести так, щоб діти не бачили. В […]
Я молюся Богу за рідних Та людей небайдужих мені. Щоб щоночі на небі Всевишній Зберігав їх солодкії сни. Я молюсь за родину і друзів. Що не кинуть мене у біді. Що і в радості, в горі і в тузі Будуть разом зі мною завжди. Я молюсь за мою Україну, За […]
КОРОЛЕВА ГРОГОВ Глава 1 З-за купалась в потоке лучей Большого Э, взвизгивая от восторга. Сноп солнечного света врезался в её грудь, то поднимая, то опуская маленькоебелое тело, словно крошечного серфингиста. Кари, воспитатель З-за, один из самых высокомерных птиц стаи Грогов, восседал на давно облюбованном им пике скалы, запрокинув […]
Невже це осінь стукає у двері Невже це осінь стукає у двері, Малює листя залюбки І залишає на папері Нові слова, нові рядки? Невже ця пані загадкова Розкриє давній нам секрет: Краса чарує всіх довкола, Бо в кожному живе поет. Поглянь: багряні кольори У розмаїтті почуттів! Не зупиняйся […]
Цените свою жизнь, Она неповторима. И, к сожаленью, смерть Для всех неотвратима. Цените каждый день, Дарованный судьбою! Так важно всё успеть И просто быть собою… Как часто мы себе Не задаём вопросы: “На что мы тратим жизнь? Кому сдаём мы кроссы?” Бежим вперёд, не глядя На тех, кто рядом с […]
Все йде, біжить, скоріш летить, ми не встигаємо за часом, ми маєм кудись спішить по терміновим справам нашим. Ми знов забули головне- підвладні всі дрібницям, а взагалі- життя швидке- ловити треба миті: як сніг рипить під чобітком, а дощ в вікно стукоче. Як птах співає голосно і голубі воркочуть. Ми вже […]
Життя Життя сурове, часом і жорстоке, нас кожен день несе по течії, і дуже легко нам в його потоках згубити мрії всі свої. Так мало добрих обличь, що усміхаються, Так мало розуміння й співчуття. Часи минулі вже не повертаються, де казкою здавалося життя. Життя- це рух, який не зупинити, і […]
«Я хотів би з дзвіниці бити на сполох, Та черва точила плоди, І сірники згорілі Їли весняне жито. […]
І це фарби мої? Це палітра моя? Цей набір сірих плям? Серед сірого міста і сірих людей Де на площах гуде колізей, Де тортури – буденність, Де схиблених часом ідей, Кольорові обгортки Кидає в юрбу берендей. І цей край – моя Русь? Ця юрба – мій нарід? І цей злодій […]
В ряснім тумані тиша над водою Сховалася. Піди її знайди. Свої печалі, прикрощі, незгої Візьми, В туман до тиші одведи. Пусти тихенько, хай пливе, не хлюпне Кудись далеко, Де нема твого життя. І біль відійде, У твоєму серці зглухне, Тривоги зникнуть і безглузде каяття. Схились над річкою, Умий чоло похмуре, […]
Ще змалечку я пам’ятаю мій рідненький, Як важко і нужденно працював. І відчувала, хоч була маленька, Усю любов, яку мені Ти дарував. Навчав мене, як у цім світі жити, На вірний шлях безгрішний наставляв, Науку, працю, і людей любити, По правді жити – Ти завжди казав. Пройшли роки… і я […]
А ты попробуй, выживи девонька! Елена Порицкая 2 Ночь… Ночь… Ночь… Ник то не в силах мне помочь! Яна ужасно не любила работать во вторую смену. Хотя жила она, в двух кварталах от цеха Радиозавода. Выйдя с цеха она попрощалась с сотрудницами, поёжилась от холода, быстро засеменила по аллейке. На […]
Любовь мертвеца сквозь окно… Елена Порицкая 2 Темень, мрак… Кто за окном? Он за окном в голове всё кувырком… Уйти не смогу, не убегу в глаза его смотрю… Мира сидела у окна, что-то писала под окном зашуршали осенние листья, и всё затихло… Была такая изумительная тишина… Она подняла глаза, увидела […]
Чому прийшов на цю планету?, – Задай собі питання ти! Аналізуй життя моменти!, – І виріш, – як тобі іти?.. Іди туди де пахнуть квіти! Де раді бачити тебе! Не забувай всьому радіти! – Що подароване з небес.. Тож кожен день ти робиш вибір, – СВОБОДА Є В ТВОЇХ […]