©Судомляк Ірина Присвячується М. «Повези мене туди, де природа сама, повези мене за місто, де асфальту нема. Повези мене туди, де зелена трава, повези, повези… о-о-о, старенький трамвай» Піккардійська терція Оповідь Від «Любові» до любові Зухвала молодість… Замислена зрілість… Старість – вона завжди розважлива. Коли Ілона відчула перші ознаки старіння […]
Daily Archives: 16.08.2020
51 posts
Життя у фотографіях старих Та головне було без фотокамер: Прив’язаність, думки, чуття і намір. Чомусь цього не бачить об’єктив! До себе кличуть образи кудись – Хто жив колись? Яким все буде далі? Прихований у часовій вуалі Душі людської таємничий зміст. Засвічуючи плівку під кінець, Все проясниться, буде зрозуміло, Що схоплено, […]
Хоч трохи зрозумілою тобі Хотілося б тепер мені побути! Тоді б заговорили ночі й дні, І прикрощі послабили би пути. Коли б усе, що марилось колись Навколо тебе – хоч на мить здійснилось! Та губи від молитви запеклись, Але чекання – справжня божа милість. Коли б спростилось все, що за […]
Придивись, не все погано так, Як малює пiвночi свiдомiсть: Дочекайся ранку, i натомiсть Ти вiдчуєш знову свiтла смак. Що на самотi розкаже нiч, То душi людської темнi води Страх та бiль – обмежувач свободи З марностi докладених зусиль. Темрява – як зеркало криве, Видіб’ється те, чого немає, Самота, як ворог, […]
Люби мене, турбуйся повсякчас – тобі цього ніколи не скажу. Тому що доля, як єднає нас, лишає особистості межу. На грудях хрест у кожного є свій, Долина віри, пам’ять майбуття. І навіть ти, коли б і захотів, Не пережив би іншого життя. Але сказати можу кілька слів – Віддячити за […]
До сповiдi. Куди iще iти? Коли недосконалiсть кличе тугу, I дихання нема через напругу Вiд нападiв їдкої самоти. Там словом розчахне застiйний жаль, На сльози оберне душi гiркоти, Не будуть сердце з розумом боротись, З iх миром розпочнеться вертикаль. Гармонiя – то таїнство святе, Коли одним-единим словом “каюсь” До себе […]
– Що за квiтка виросла? Поглянь, Ніжні пелюстки, ромашки коло. Не було ранiше, як бур’ян, Звiдки, мамо, сiм’я занесло нам? – Квiточка, що виросла в саду, То розбите серце, кажуть люди. З липня i цвiте воно усюди, I нагадує про чийсь великий сум. Як любов, не кожному вона Вiдповiддю серця […]
Так швидко обростає серце льодом, Так швидко затихає в серці звук. Чому близькі з забитим стравоходом Так швидко обертаються на сук? Холоднокровних, не без розрахунку. Чи привід існував уже давно? Коли б звести скоріш старі рахунки, І запірнути в затхле мутне дно. Не привід – зіпсувати откровіння, Та хто із […]
Схопив вовчисько якось бабака за бік. Гризун до вовка: “Зупинись шановний. Я здобич не проста. Бабак я знатний. VIP. Я танцюрист заслужено-народний. У лісі темному ти лютий дикий звір Далекий від естетики, культури, А я найкращий майстер танців всіх степів. Шалені легко па кручу й фігури. Тож зачекай хвилину, ще […]
Травневий теплий дощ Цілує мої губи палко Бо ти уже не поцілуєш… Тримаю в мареві руку твою- Танцюй зі мною під дощем Під флейти звуки… Не клич до себе у ві сні, Не йду!! Ще хочу тут побути… В молитвах своїх тебе ніяк не зможу я забути. Знову береш за […]
Поплач. Так менше болить. Не зовсім, а трохи легше. Слабка на коротку мить. Втерла сльозу і досить. Кричи. Так не рве на шматки. І біль одразу слабший. Потреба твердої руки Пройде. Завтра стане краще. Всміхнись. Вище голову і вперед. Хай заздрять і хай говорять. Все, що за дверима – твоє. […]
Вони пам’ятають твій дотик, Мурашки на моїй шкірі. І погляду твого наркотик Не раз я ще спробую. Вірю. ⠀ Земля обертає дві долі. Ти поруч, бо я відчуваю. Тобі я без стуку дозволю Вернутись до нашого раю. ⠀ Без тебе проходили весни. І ріки зміняли свій напрям. І в серці […]
Щастя… слово з солодким присмаком і довгим відлунням у душі. Кожен у своєму житті мав змогу хоча б раз відчути цю п’янку мить щастя. Далекого і недосяжного і водночас такого близького і живого. Щастя — це стан душі і тіла, це сенс існування для багатьох із нас. Воно не може […]
У ніч Вальпургієву небо потемніло, Здригнулося від грому і дощу. Немов злякалося диявольської сили, Що тішилась у горах досхочу. Чечітку лихо чортенята вибивали Аж сипалися іскри з-під копит. В гнилому озері русалки танцювали, Сяйнув очима чорний ворожбит. На мітлах пронеслися відьми, наче птиці, Оголюючи тіло на льоту. Ловили і жбурляли […]
Дотик руки. Цілунка жар палючий. Бажання лавою по тілу розтеклось. І зупинився час. Мить солодко-тягуча… А серце затремтіло, піддалось. Шалена посмішка. В очах азарт палає. Не зупиняйся! Далі!.. Хочу ще… Тремтячими руками одяг я зриваю. Розплавлене повітря так пече… Так важко дихати. А на щоках – рум’янець. Палкі обійми з […]
Я хочу тебе чути, Твої прості слова. Запитую: чому ти? З тобою я жива. Я хочу зрозуміти, Ким ти для мене є. І у відлуннях світу Знайду ім’я твоє. Я хочу відчувати Гарячий дотик рук. Не буду зупиняти Шалений серця стук. Я хочу пам’ятати Миттєвості п’янкі І ніжно цілувати Вуста […]
Я тишу люблю. Та не ту, що на бурю чекає, Закуту в безвихідь, Без смерті уже неживу. А вільну й легку, У якій кожна думка буяє, Важніє плодами І котиться ними в траву.
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/hto-obijmaye-mavku-za-kolino/ Віє вітер, віє зрання, верби нахиляє, а хто тую вербиченьку трусить і гойдає? А то Мавочка у листі на вербі сиділа, звідти дрібною росою із гілок трусила. А у небі понад нею летить повітруля, вітер хмароньку жене, край свій не забула. Як вітрило повітруля […]