Порожній час. Осіння самота. Стоїть верба струнка і тонкокоса. У небі сяє скибка золота І стежку ніч притрушує морозом. Невидимі на тугу брешуть пси. Спиняє пліт несмілих звуків майво, Бо в цьому царстві вічної краси Всі голоси – непрохані і зайві. Чужі у вікнах блимають світи. Кладе ліхтар на руку […]
Літа зіграна кода. Неба фарби розмито. Прохолодна погода Гасить вогники квітів. Ходить осінь заможна, тішить відблиском мідним, А що серцю тривожно – за дощами не видно.
Бджолиний гуд. Остання спроба літа. Холоне блиск заплаканих жоржин. Пливе зажура бурштиновим світом І гарбузи ламають чорний тин. По вінця ліс занурений в мовчання. В такі часи про що ще говорить? Вже все було. Залишилось прощання І неба нерозтрачена блакить.
Мати – берегиня, захист і твердиня, Серце родоводу, щастя оберіг, Ангел-охоронець і земна богиня, Джерело й начало всіх життя доріг. Береже родину – миру серцевину, І любов’ю живить мужа та дітей. Захистить, потішить у лиху годину, Витягне з провалля, вирве зі смертей. Матері молитва – дивовижна сила Від страху, обману, […]
. . . ТУТ І МОЯ ДОЛЯ Є, – . .- Говорила моя бабка НАТАЛІЯ, і міцно обіймаючи, пригортала мене до […]
Ізнову рік в порожнє збіг. Гіркий. Гучний та непочутий. Над витинанками доріг Кружляє дух нової смути. Упились дурістю міста, Та й села ті іще вар’яти. І чути: тешуть десь хреста Мою країну розпинати.
Залиш. Усе це – суєта, оті бажання без упину, коли довкола самота, і листя кольору карміну. Коли із простором злиття. Коли несправжнього немає. Що ще потрібно для життя? Чого душі не вистачає?
Волога ніч. Від світу втеча. Цікаво. Затишно. Незле. На тротуарах порожнеча, у неї знову дефіле. Хитає дощ ліхтарні плями. Гуде у ринвах джерело. Душа вертається до тями (давно її там не було). Бажання вистигли, пропащі. Немає подвигу й гріха. І навіть час роззявив пащу, та від утоми позіха.
Так затишно… Грушками пахне день. Серпанок мерехтить на небокраї. Непрошені думки анітелень, І спогад про загублене дрімає. Мандрує тінь від хмарного крила. Поживу носить ластівка під стріху. Гуде над материнкою бджола, І в клопоті собі знаходить втіху.
Похиле літо. Пустка і шосе. І час немов з реальності хтось витер. В холоднім небі череду пасе хмарин рожевих ворухливий вітер. Повзуть дими в неораних ланах, зоря зірки розвішує латунні, кричить тужливо запізнілий птах, і чути осінь в тихому відлунні.
Когда на улицах тихо и нету лишнего звона, То даже сердцем слышишь звуки родного дома. Ведь самый холодный час всерда перед рассветом. Тогда, когда солнце ещё не запачконо светом. Рождаются мысли, всплывают застывшие строки. Поет соловей, на ветках заснули сороки. Деревья в росе закружились в своей суматахе. Да здравствует эхо […]
Мені сьогодні хочеться жити без розділових знаків і інтонацій Так цікавіше кожен так має щось своє Знаки ділять наше життя на до і після а інколи так хочеться щоб те до і було твоїм після Я розкладаю себе на атоми і молекули І вивішую на забиті у стіну гвіздки Нехай […]
Відімкнулося небо, і блакиттю всміхнулись простори. А ключі опустило на ніжних нитках-промінцях. Заспівали потоки, загуділи замріяні гори. Поклонилась веселка, пробудивши надію в серцях. Звеселились узлісся, золотистою вмиті росою, Стрепенулись від дотику сонця бруньки й пагінці. А небесні ключі, що торкнулись землі під горою, Відмикали її. І писали картини митці. На […]
Тут все, як колись… Мій маленький портал у минуле… Усміхнені вікна і запах пухких пиріжків… Здається, що час оминув цей тихенький провулок, Де істини вічні : любов і турбота батьків… Тут все, як колись… Кіт у затінку сонно муркоче… Курчатка рядком пробираються крізь спориші… І наче на біс проводить […]
На тверди вековой земного круга Так Господом Всевышним решено: Он создал всех на свете друг для друга, Чтобы составить целое зерно. Мы – люди на Земле, мы – божьи дети И в этом мы под Солнцем все равны, Но роли, что играем на планете Им всё же чётко распределены. Что […]
Матір старенька, до ліжка прикута, Серце невтішно сльозою бринить. Жало образи, немов та отрута, В душу змією вповзає що мить. Квилить нещасна, згорьовані очі, Просить хоч трішки любові в дітей! Дні безпросвітні, тяжкі, довгі ночі, Туга, що рветься з стареньких грудей. Змучене тіло, розтерзані мрії. І лиш питання на впалих […]
Чужина Емігрантам присвячується Краю мій рідний, мій краю лелечий! Світлого спомину лиш відгомі́н. Де ж ти сховав мої мрії дівочі? Чом ти стежки́ мої вітром замів? Геть відпустив мене світом блукати! Я ж намагалась там долю знайти! В снах тебе прагнула знов розшукати, Та не судилось до тебе дійти. Матінко […]
Скажи, матусенько, чому від нас так рано Пішла ти мовчки за незвідану межу? Чомусь болять ще й досі, ниють мої рани. І в снах назустріч знов до тебе я біжу! Але чомусь добігти так і не вдається! І де той інший світ я так і не збагну! Адже мені так […]