Яскраве сонце заглядає і весну-красну закликає: “Ой, веснонько, приходи, чекають уже ліси. Ждуть дороги і міста, через Дніпро три моста, та уже й всі інші ждуть, всюди промені дійдуть.” Глянув промінь у лісок, де лежить іще сніжок, і сухий укрив листок злежаний отам насток. На просторі видноколу, […]
частина смішна Щоденники кентаврів кентаври свинтаври . кентаври мають сім`ї і мати в сім”ї сварила за безлад кентаврів : -У вас завжди безпорядок .ви не кентаври ,а свинтаври . -У нас такий безлад який для нас є порядком – відповідав кентаврик . заблукалі кентаври Заблукалий кентавр . Якось кентавр заблукав […]
Пластиковий апокаліпсис . Із-за пластику в майбутті буде потоп наводнення . Кажуть пташиний грип , А то горобчик клюнув пластик , може . Ти перебільшуєш? Біг його …зна . але покищо я зиркаю на тебе Майсара Зиркаю на тебе я Майсара страшилки усілякі ,бога ти бійся , диявола тоже ,усі […]
євангліє від атеїста (ев -я -ангел -глашатий -виглошення) спочатку було знання . Іса припустимо інопланетянин або подорожній в часі і знає знання як бути коханим . І він ниряє в той час і він не міфічна істота . він грішив , він кохав . в храмах продавались тоді трави лікувальні […]
Кожний мріє про одне, Добре їсти, довго спати… Інколи життя мине, Інших мрій йому не знати! Всяке в голову бреде, Руйнувати, насмітити… Хоч життя в ту пору йде, В нім самому треба жити… І для чого ми тут є? Щоб родитися й померти… Доки в грудях серце б’є, Слід залишити […]
Всім хто взутий, і тим, що босі, Хто давно пише добрі вірші… Й хто не відає справді досі, Що у нього цей дар в душі! Всім, хто кличе себе поетом, Й тим, кого так назвав весь світ… Хто одним лиш всесильним куплетом, Врятував десь життя від бід. Всім, хто пише […]
Уривок з діалогу (Нащадок Лесі Українки) І нам слід перейти до діла, Не для великих нагород, А щоб душа вогнем горіла! Й теплом тим грівся весь народ. Якби не мав я слів про Лесю, Писав би звісно про Франка… Топтав словами іншу стезю, В поета доля бо така. І камінь […]
А Ви впізнали себе? (поетам) О, як важко даються думки нові, Витягую їх, мов іржавий цвях. Галас нестерпний, в моїй голові, Гамір жахливий на вулицях. Щоб народити вірша правдивого, Слід ці тортури пройти… Очі стають, як у юродивого, І все це заради мети. Тільки той, хто ніколи вірша не писав, […]
Розпушу чиюсь долю рядками, В свої творах пораду даю, – Ділюсь вголос своїми думками, А хтось пише вже долю мою. І не маю я сумніву, друзі, Що нічого не дав світу сам. Й Вам не раджу творити ілюзій, Наш талант – завдяки небесам! (світлина з інтернету)
Слова, слова – мов паростки надії, Шукає серце в подиху роси, Утомлене, забуте, таки сміє На білому очікувать краси. На чорному уміє малювати Невпевнено, крізь сльози і жалі, Зворушливо-привітні миті свята І кликати окрилено в політ. Слова, слова, у спеку ви – спасіння І лагідні обійми у […]
Частинка із подражанія до щоденників вампіра щоденники кентавра . Одноокий кентавр . Одноокий кентавр дядько Павло . Це був чоловік ,який спочатку воював у фінськосоветській війні ,але він сильно не розказував про це . так що неможливо дізнатись чи було це . А потім у другій світовій або другій вітчизняній […]
Йдеш у життя неначе у дорогу… Й тоді лишень не йдеш сама, Коли довіриш душу Богу Бо щастя більшого нема. Трапляється, що серце в тузі, Десь ніби все життя зима… Коли навколо тебе друзі, Так щастя більшого нема. О, як від праці терпнуть руки, Хоч розумієш, не дарма. Коли є […]
Бажаю вам щастя, друзі! А його бажати все ж треба, Життя веселить, коли в тузі, А часом підносить до неба… Юрмляться думки птахами, В синь Божу злетіти хочуть… Але то лише стан поміж снами, Мабуть в снах крила душ ще тріпочуть. Щось писали святі між словами, Апостол Павло та інші… […]
Чужими руками жар загрібати – це зручно, а краще як посувати? Зручніше й писати буває чужими, але не хвилює вже вивертів сила. Двох зайців хоче пан упіймати, а як не впіймати, то хоч поганяти, за ними ганялись би лиш вороги: чорт із ними дружить – йому до снаги. […]
Хати далекі виплили з туману, Блищать віконця, мов скарби безцінні… В глибинах серця відчуваю кожну рану, Нанесену нещасній Україні!
Тихий вечір догоря, Дзвін солодкий лине… Біля стін монастиря Достигли цитрини. Припливають на Афон Гості з України, Білий старець б‘є поклон — Очі, мов в дитини! Слово мудре до гостéй Стиха промовляє, Пригортає до грудей І благословляє!..
Він залишив її так швидко, Неначе то якийсь обман… Й пішов собі допоки видко, В густий від сірості туман. Хтось знову покладе на ваги, Чого пішов? І як він міг? Відважився не для розваги, Йшов там, де є крізь сльози сміх. Хтось схвалить, інший явно суде: Залишив жінку і дітей. […]
Гомоніла ясна днина, вечірнім кольором цвіло, в човнику у піднебессі повільно Еос пронесло. Еос пливла неначе пава, навколо розсипала кольори, а ті рожевістю сіяли, відтінки ніжні принесли. По синьому рожевим креслить, на заході стихає хід, на сході ніченька окреслить Нефели в сірому приліт. Оце вона літа над […]