— Видал ли ты, о юный Эвпалин, чудеснейшую гемму цвета моря? Владелец — путешественник один, пропавший, похлебавший вдоволь горя в Египте в роли жалкого раба, но всё-таки вернувшийся в Элладу. Видать, иная выпала судьба без меры любопытному номаду. На гемме этой: девушка стоит, прекрасна, словно нежная Киприда, этруск могучий, твёрдый […]
В разгаре революции процесс, но косны мы, привычному внимаем… Зачем нам сбой, прокол, провал, эксцесс? — Коней на переправе не меняем! А надо бы! — Хромает старый конь, снижает темп опасной переправы, потух уже в груди его огонь, претят ему бои во имя славы… Сказал когда-то киноперсонаж*: — Всё зло […]
— Услышь мой зов, о грозный моря бог! Зачем меня который год терзаешь? Давно уж ты со мной покончить мог, но мучаешь… Зачем не убиваешь? Погибли все товарищи мои, Вина их в чём? В их преданности? В чести? Иль эта роль карателя-судьи мила тебе? Убей, коль жаждешь мести!.. — Сегодня? […]
Смешат меня потуги дурачков, адептов переменчивой удачи, противников статистики основ, решателей заманчивой задачи найти одним им ведомый закон шаров в лотошный жёлоб выпаденья… Готовы ставить всё они на кон, не мучают насмешки и сомненья, крепка их вера в свой особый фарт, рисуют цифр созвездия в блокнотах… …А Некто, видя этот […]
Хворіють діти тих батьків, Яким байдужа засторога Євангельських провісних слів, Що їхні діти – власність Бога! Що ціллю Вічного життя Осмислюється існування, Що Бог їм дав Своє дитя На християнське виховання! Нещасні діти тих батьків, В устах яких брудні розмови, Повчання переходять в гнів, Що вірять в зорі і в […]
Загадково осінь заглядає зранку У жіночу душу співом горобин. Перший поцілунок ніжного світанку Потаємні мрії кличе із глибин. Кличе у надію з пахощами раю, Кличе в таємницю першої роси. А жіноча доля часто розмовляє З променями щастя й вічної краси. Дотик прохолоди підніма на крила – І жіноче серце рветься […]
«На мить» Ти хотів усю її кохати Жадібно вдихати мов ковток І безмежно палко цілувати У ночі піднявши до зірок Ти хотів усю її творити Мов художник, що на полотні Ти хотів лиш нею тільки жити Багряним світанком у вікні З нею ти до ста хотів прожити Доки […]
«Стіна» Ось моя стіна , я у її полоні Ось моя рука, клади її до скроні Це мої слова, десь ними грає вітер Низько впав до дна, поміж злочинних літер Ось твоя любов, мені що не належить Хтось на небесах, за нами тихо стежить Хто я? розкажи, бо […]
Поля втрачали ніжність у імлі, Лиш мрів краєчок неба голубого… Як все буде прекрасним на землі, То не будЕ прекрасного нічого!
Цвіте і пахне солодко акація мені, Здається, цілий світ я обіймаю! Мигтять вогні відрадно вдалечі,.. Що трапилось? МабУть, її кохаю! Вдивляюсь в білі тіні теплих хат Із горщиками руж на підвіконні, Мабуть, вона найкраща із дівчат, І падають зірки їй на долоні! Ось йде вона! Ховаюсь за паркан І роблю […]
— Афиняне, прислушайтесь ко мне! У врат Эллады грозный враг с Востока! В иллюзиях не прячьтесь — быть войне! Затихнет пусть меж нас на время склока, все полисы пусть явятся на зов, разделят с нами битвы тяжкой бремя! Нас мало, тьма агрессоров-врагов… Те, триста, задержали, дав нам время собрать в […]
Изгоев мы не любим… Их удел в хвосте плестись за прочими безвольно. Никто и никогда их не жалел в тот миг, когда им грустно или больно… А зря… В сердцах их прячется вулкан, неведомы им этики каноны… …Изгоем был, теперь он — грозный хан и прёт, как танк, повсюду кровь […]
…Причудлива судьбы порою вязь, сплетаемая Мойрой неустанной… В узоре всё — любовь, и боль, и грязь, бывает эта ткань настолько странной, что трудно и поверить, и принять треклятую событий неизбежность. Так хочется сломать всё, поменять, и кажется, возможностей безбрежность позволит спрясть иной судьбы конец, позволит неизбежному не сбыться… …Начертано ему: […]
Свергать царя — милейшее из дел! Подняв царя со свитою на вилы, народ восставший Песню Воли пел, горланя текст крамольный что есть силы… А ныне? — Вы в церквях, на площадях поёте: «Вождь, тебе лишь мы внимаем! Спаситель наш! — взываете в божбах. — Тебе венец отобранный вручаем!» «Царёк» — […]
…Спрошу тебя я: «В чём ты преуспел? Что вспомнишь пред последнею чертою? Каков твой список славных, нужных дел?» Ответишь мне: «Всё здесь, сейчас, со мною — богатство, дом и сад, друзья, семья… Смогу сказать пред собственной кончиной: боролся в жизни этой славно я за право зваться истинным мужчиной…» …Всё правильно […]
Шумить море, до Афону хвилями шепоче, Наче яку таємницю вивідати хоче… Піна бризкає у скелі, тиша на світанні, І монашеські оселі пливуть у тумані… У каливах одиноких лампади зоріють, Перли сліз в очах у старців глибоких жевріють, Ніжно ллється спів горами в небесне люстерце, Миру спокій, поки б`ється Афонськеє Серце! […]
Дитина танцює, без суму, без жалю, Радіє життю, не чекає, що далі. Безмежно щаслива, від зайвого вільна, Усім, що навколо цілком задовільна. А десь у вікні – чийсь всесвіт маленький, Увесь поміщається в кульці синенькій. Там хтось щось вважає, а хтось щось планує, Та не помічає, як діти танцюють. Навколо […]
Мы — разные… Но в том-то вся и соль, что вместе мы, по сути неделимы. Чужая жизнь и смерть, чужая боль и страсти все, что нами так любимы, — всё общее… И всем нам отвечать за кровь, за все нелепые убийства, за тех, кто любит жечь, ломать, стрелять, за тех […]