Зустрічі з Сівачем Якщо дивитися з практичного боку, то я впевнена, що ніякий дбайливий господар не буде сіяти насінинки, від яких він очікує врожаю, в непідготовлений грунт, тим більше не розсипле їх при дорозі чи серед каміння… В притчі про Сівача є такий парадокс, що зерна, які щедро сіє […]
Дощова соната лине за вікном. Спомини далекі линуть ніжним сном. Небо спохмурніле в душу шле печаль, та воно не знає, поселивсь там жаль. Розриває згадка серце в клоччя знов. З ран бурлить потоком ще гаряча кров. Водоспад фальшивих дум і почуттів біль чужої зради ніби затаїв. Дощова соната змиє сліз […]
Я пам’ятаю кожне твоє слово Але боюсь признатися собі. Боюсь вернутися назад у рай, Котрий ми знищили самі Я згадую тебе на кожнім кроці Ти наче привид являєшся мені. “Люблю”-але слова всі сказані Холодні наче камені у воді. Приходиш в снах і знов те саме А ранок,він роз’єднує і душі […]
Я пам’ятаю кожне твоє слово Але боюсь признатися собі. Боюсь вернутися назад у рай, Котрий ми знищили самі Я згадую тебе на кожнім кроці Ти наче привид являєшся мені. “Люблю”-але слова всі сказані Холодні наче камені у воді. Приходиш в снах і знов те саме А ранок,він роз’єднує і душі […]
..не поется душе..не дышится.. ..всё глазами глаза-да пусто всё.. ..даже эхо молчит..не слышится.. ..и душа молчком по траве-росе.. ..ноет боль в груди и глазам темно.. ..лишь картинки вряд..прошлых дней туман.. ..а глаза сквозь ночь ищут серый взгляд.. ..только нет его..пусто всё..обман.. ..губы сжаты в боль..всё молчат в ответ.. ..им бы песнь шептать..им бы сказ сказать.. ..только ночь в душе..или в душах ночь.. ..тишина […]
..мне уже ничего не надо.. “мне уже”.. так бывает.. поверь.. не пойму лишь.. за что “награда”.. почему это всё в мою дверь??.. ..холод мысли.. дыханья.. и руки.. я до боли сжимаю боль.. “мне уже”.. так бывает.. приходит.. у которой для всех одна роль.. ..сердце стынет ознобом.. чуть слышно.. мне не жаль.. только больно […]
..Ангел..с одним крылом.. ..память души колышет.. ..кровью сочится излом.. ..ветер лишь боль его слышит.. ..ночь укрывает от глаз.. ..”спи..мой печальный герой”.. ..Бог слышит всё..и воздаст.. ..будет всегда он с тобой.. ..утро пробьется сквозь тени.. ..свет и тепло неся.. ..и ветерок спасенья.. ..что то шепнет..унося.. ..боль и души терзанье.. ..горечь прожитых слов.. ..судьба-это ведь испытанье.. ..а значит-основа […]
Ми не встигли. Посварилися вітер із лісом, небо хмари до ставу притисло і посипались краплі достиглі прямовисно. Ми сховали між вербовими косами пісню, бо у грудях їй було затісно. Блискавицями небо палало понад містом. А гітара – “Я ніколи тебе не забуду, я ніколи тебе не побачу”… Залишилась нездійсненим чудом […]
Живеш серед вовків – то вий по-вовчому… Я чую цю пораду і промовчую. Бо між вовками мало вити голосно, ще ікла шкірити і груди -колесом! І слід у слід за тим, хто йде попереду, по лезу долі, як по краю берега. Не повернути на бігу, не схибити. На полотні морозу […]
Ображеним псом ліве колесо скиглить, кобилка, відчувши батіг, стрепенулась. Та грози травневі давно проминули і осінь льодком при дорозі застигла. В селянських очах – незворушне терпіння і лагідний блиск стограмової втіхи… Розтанули прикрощі, згинуло лихо, над обрієм – до безтурботності тихо. Десятками літ між кобилячих стегон, як жорнами, перетиралася доля. […]
Віщунки хвилі відзвуками раю Нашіптують пророцтва гостям скель. А я на арфі райдуг оди граю І зброджую у піні темний ель. Несеться легковійним хмелем пісня, У засвіти заманює фрегат. Я снюсь вам, друже! Не згадаєш після. Де ваша дисципліна, віра, гарт? Тримай штурвал, вже близько гострі скелі! Готує […]
А, хочеш, як поезію, мазками Картину на збентеженій воді? Нехай і кине хтось у неї камінь, Потоне він, як решта. О, тоді На брижах тих сяйнуть права на мене, Розпуститься каштановий сатин Ошатного волосся на рамена Твої, немов казковий серпантин. Танцюючи сузір’ями додолу У фарбах попливе єство – це ж […]
Как жаль мне, столько лет пропало зря… Не смог найти покоя за стеною, покинув тихий мир монастыря, в мирское окунулся с головою… Похоже, что монахом мне не быть, не знаю, верю я иль заблуждаюсь, утрачена связующая нить с религией, в ней больше не нуждаюсь… …И вот я здесь, на палубе […]
Устал я… Захотелось отдохнуть и выждать хоть немного в этом теле, хоть как-то силы прежние вернуть, я вымотан и жив я еле-еле… Так нет же, здесь какой-то экзорцист, зудит и этим думать мне мешает, он верит в то, что сам душою чист, но грешен, хоть и сам того не знает… […]
Не пишется… Сижу в уныньи я… Мне кажется, что звание поэта напрасно мне дано, судьба моя какая-то иная, но не эта… Бумага на столе моём лежит, не пишется сонет, чего-то жду я… …Вдруг голос слышу, кто-то говорит: — Быть может, друг мой, чем-то помогу я? Я мигом вдохновение верну, за […]
Быть может, суть в умении смотреть на вещи, происшествия, явленья и в том, чтоб видеть лучшее уметь, отбрасывая мрачные сомненья… Я думаю, стакан полупустой — не пуст, наполнен лишь наполовину. В инверсии нехитрой и простой я вижу золотую середину двойного восприятия всего, единство полюсов несовместимых и цельность пониманья моего всех […]
Рассвет, такой же серый, как всегда… Пора уже с пещерою прощаться, у племени закончилась еда и надо на охоту собираться… У входа нечто странное стоит — плита, возникла словно ниоткуда. С опаской племя на неё глядит, слегка, быть может, в ожиданьи чуда. Черна, как смоль, огромная плита. Глядят они, не […]
Дозволь собі хоч трішечки мене! Зійди з доріжки, замкненої колом, У лісі справ, що виріс частоколом, Тому що верхи й вічність промине! Віддай наказ – і стишаться хорти, Спини коня, послаб йому попругу, Іди один в невидиму їм смугу – У світ, куди в сю ніч усім кортить! […]