Американцям Україна не потрібна… Не чули вони, що таке Майдан, Не знають вони, що таке є гривна, І більшість пересічних громадян Цікавляться бейсболом, ходять в бари, Гарячу піцу замовляють на обід, Податки сплачують і марять про долЯри, І вірять що спасають увесь світ! Америка до нас не агресивна – Їм […]
Здобути Райськеє блаженство хочуть всі, Але, чомусь дешевою ціною, Не так, щоб постраждати на Хресті І проти ворога свого піти війною! За Царство Боже, дорогі мої, Малою кров’ю перемога не дається! І райскії співають солов’ї Лиш тим, хто до останку мужньо б’ється! І ще волів би я доповнити одне, Про […]
МайЗдрже літала людина – встигнути би! Ойкнуло село… * * * Завтрашнього дня чекаємо.А далі – не загадуєм… * * * Як розтягнувся літній день! Кінця-краю не видно.Втома…. * * * Між іномарки втиснулася підвода. Загордився кінь! * * * Сонце все вище… Жаби за ним – на берег. Що […]
Застигли зорі над кущем троянд… Почуй мої не голосні слова! Міцна моя любов, мов діамант, І ніжна, наче квітка польова! Перед дощем ліс подих тамував, Верба чарівно опускала цвіт… Хто хоч одну людину покохав, Той, несумнівно, покохав весь світ!..
Якось в храм зайшло дитятко, Та й сльози ковтає, На ікони, на лампадки Стиха поглядає. Враз до батюшки підходить: – Хочу вас спитати, А чи можна за собачку Молитви читати? Щось болить у неї дуже, А сказать не може, Ось прийшов я помолитись, Може, це поможе? – Це ти добре […]
Давайте говорить про щось хороше: Веселку, що із річки воду п”є, Про снігову зимовую порошу І доброту, що в кожному з нас є, Про сни святкові, казкою сповиті І сльози щастя на усіх очах, Про руки безутомно працьовиті І дійсну щедрість, а не на словах, Про сонячні світанки, росянисті І […]
..таинственный остров..дрейфующий в море.. ..да нет..в океане любви.. ..там шелест листвы..там шепчутся звезды.. ..там мысли твои и мои.. ..туда никогда и никак..только мысли.. ..всегда долетают в любую погоду.. ..таинственный остров..еще одно чудо.. ..там души..любовь и свобода..
Уже нелегко й поле перейти і вижити одному – ой, нелегко. Оглянешся на спалені мости, усе одно до обрію далеко. А мусиш не летіти, а іти, долаючи і холоди, і спеку у цій хиткій юдолі суєти, очікуючи долю як лелеку. І рахувати ночі до весни, пірнаючи у марева і сни. […]
Ін’єкція, шприц, коса, Забарвлений світ захопив вуста. Пропита пійлом, закрита любов, Загублено питає, миті знов. Тут набагато більше болю, І щастя швидше забирає зброю, Улюблених потворностей, забутий ляскіт, Обдурені серця тобі розкажуть. Про те як падає людське життя, Про те що зараз головне, ім’я, Замите спиртом, обгоріле жаром, […]
На літньому,міському бульварі , Зустрілися дві самотності. Одна-це суцільна трагедія, Сумлінна, своїми талантами бита, Малювала чудово і любові не знала. Інша-розбита жахливішим лихом. Сумує і кружить як хмура лисиця, Завжди позіхає на хмурі зіниці, Любов’ю зігріта, горіла одна. Обидві вони закохались, Не бачили болю й страху, Жили тільки мріями, блукали […]
Спить солдат. Поволі догорає свічка. Лиш дрижать метеликами вії. Золота коса і синьо-жовта стрічка... А на дворі вітер снігом віє! Все пройшла - і заборону військкомату, всупереч сльозам в очах родини. Як змогла вона у руки зброю взяти, дівчинка, недавно ще дитина? Що вона юнацьким серцем відчувала, як в заграві […]
Дно клепсидри, стіни - скло як ілюзія свободи. Із миттєвостей струмком зверху вниз. Час нелічено повис. Нам від нього нагорода - лиш година бід смерком. Парадиз! Смілість рук, незграбність слів - як ілюзія кохання... А від штори пів на пів - світлотінь. І, напевне, річ не в тім - перша […]
Сотворіння борщу я б назвав ворожінням - щоб листок до листочка, все вчасно і все до ладу. Чари сонця й землі усмоктало коріння, щоб не втратили люди написане їм на роду. Із пестливих долонь землелюба-трипільця запліднилася нива зерном україноєства. І, заливши ріллю сонцекров'ю по вінця, уродила народом на тисячолітні жнива. […]
А ранок починається з любові, Із посмішки закоханих очей. І дивляться так ніжно волошкові Та серце виривається з грудей. А ранок починається з любові, Із філіжанки кави на столі. І ніжно мить, карбується у слові, Й рожевим сонцем, виграє на склі. А ранок починається з вітання, Із тепло-ніжних слів, що […]
Прийшла пора нам гнати з серця страх І випустить на волю думи-крила. Хай буде правди слово на вустах Про ту біду, що землю рідну вкрила. Корчуймо без жалю в собі раба… Давайте всі розправим гордо спину… Бо й в пісні оселилася журба, І на шматки рвуть матінку – Вкраїну. Хай […]
Запитаю в Неба, чом воно безкрає І чому вражає синь його й блакить… Запитаю в Сонця, чом лиш вдень палає І теплом і світлом тіло пломенить… Місяця спитаю, чом по небу ходить І міняє завжди вигляд свій у снах… Чом навколо нього, зорі хороводять У спіраль сплітають свій Чумацький Шлях… […]
Нове століття. Юна Катерина… Укотре починається поема, коли дівча прискорює хвилини і кличе тишею садочок темний. Ховає усмішку москаль вусатий, чекаючи “хохлушку” легковажну. Підпилий місяць виглядає сватом, заквітчано стоїть черешня-свашка… Немає ще ні воєн, ні походів, ще в білий день Катруся носить воду. Та вже посіяні жоржини жовті і обрієм […]
Ти не жінка - змія серед листя. Поцілунки - не любощі, - трунок. Твої очі - то дім, де є гість я, Де усмішка пов’язана як подарунок. В задзеркаллі не тіло, лиш смуток, Що в очах твоїх плещеться пряно. Світ, як чаша, все сповнена чуток, В ньому квіти немилі зів’януть. […]