«Папой – зовут тебя дети! Любимый – зову тебя я! Ты самый лучший на свете! И мы поздравляем тебя! Спасибо тебе, дорогой наш! За то, что ты есть на свете, За то, что счастлива я, И наши желанные дети. За то, что ты рядом всегда, Даришь тепло и улыбку. И […]
гордість
417 posts
. .Я ТАК ЛЮБЛЮ ЧИТАТИ КНИГИ… . .Я так люблю, люблю читати книги, . .Гортати білосніжні сторінки. . .Поезію величну, гарну прозу, . .Як в юності, читаю залюбки. . .Захоплююсь я почуттям героїв, . .Живу із ними, мандрую, іду, . .Народжую, дихаю і кохаю, . .Радію, плачу, знаю про […]
. . МОЇ КЕЛЬМЕНЦІ РІДНІ . .Мої КЕЛЬМЕНЦІ рідні, моя сторона, . .Духовна скарбниця Буковинського краю, . .Люблю велич твою, мальовничу красу, . .Мелодію пісні, чарівний “ВОДОГРАЮ”! . .Мої КЕЛЬМЕНЦІ рідні, ШЕВЧЕНКО ТАРАС, . .Моя КЕЛЬМЕНЕЧЧИНА, – ти завше зі мною. . .Вам квіти […]
В такі моменти, хочеться мовчати, Хоча повір, душа кричить. Очі будуть, все ж чекати, Що ти прийдеш, хоча на мить. Привітаєшся із нами, Зітреш сльози на лиці. І приходитимеш днями, Немов Сонця промінці. Та на жаль настане вечір, Й за обрієм ти пропадеш. І усі несказані речі, На завтра відкладеш. […]
. . МОЯ ДОРОГА РІДНИЗНА, УКРАЇНСЬКА… . . “Наша історія – це історія віковічної . . боротьби українського народу за своє […]
. . УЧНІВСЬКИЙ ЗОШИТ . .Королева – осінь повноправно вступала у свої чарівні володіння, прикрашаючи ніжною позолотою усе довкола. Вона щедро дарувала матінці – Природі жовті, червоні, пурпурові, оранжеві, малинові барви для зелених ще листочків на деревах, які озиралися […]
Ура, наступила прозренья пора! Радость и страх на мраморных лицах. Если повезет вам дожить до утра, Станете жить в законных границах! О верности, прошу, не говорите, Вот фраза: Может быть”, вам подойдет… Поставить точку в споре не спешите, Не в вашу пользу будет этот счет. На все вопросы […]
. . ” КВІТИ ” від ТАМАРИ ” . .ІЗ НАЙПОТАЄМНІШИХ ГЛИБИН МУДРОСТІ СЕРЦЯ… . .”КВІТИ” від ТАМАРИ” – під такою сонцесяйною відкритою назвою в одному із номерів “Рідного слова” було надруковано матеріал разом із світлиною сім’ї РОМАНЮКІВ. . .І ось красується – світить […]
Поверьте, эшафот он тоже пьедестал. Рождение и гибель ваша одночастно. Кто согрешил перед неправдой и восстал. Чье преступление поистине прекрасно. Кому петля как орден смерть кому во благо. Венец терновый с лепестками красных роз. Всем тем, кто на арене был казнен в Сантьяго, Тем, кто устал от пыток, боли и […]
Коли мені нестерпно на душі, Коли ятрять старі на серці рани. Беруся я за ручку й чисті аркуші, І біль розвіюється мов вітрами. Я біль майстерно ложу на папір, Я смуток свій на ньому залишаю. Не знаю від яких і до яких це пір, Але мені реально це допомагає. […]
Ꮇы ɜᴀᴧиɯиᴧи ᴄᴇᴩцᴇ ᴛᴀʍ, Ꭰᴇ ᴨᴏчᴀʙᴄя ᴛуʍᴀнний ᴏбᴩій: Ꮯᴇᴩᴇд буйних ᴋᴀᴩᴨᴀᴛᴄьᴋих ᴛᴩᴀʙ, Пᴏᴛᴏнуᴧих ʙ ʍᴏᴩᴄьᴋій бᴇɜᴏдні. Ꮯᴏнцᴇ ᴧᴀᴄᴛиᴛьᴄя дᴏ дᴏᴧᴏнь І дᴀᴩує біᴧᴇᴛи ʙ ᴧіᴛᴏ. Ᏼіᴛᴇᴩ ᴨᴀᴧᴋᴏ, нᴇʍᴏʙ ʙᴏᴦᴏнь, Ꮻбійʍᴀє щᴇ ᴄᴏнні ᴋʙіᴛи. Ꮧинᴇ ᴧᴀᴄᴛіʙᴋᴏю дуɯᴀ, Ꮋᴀʙіᴛь ʙ ᴄнᴀх я ᴋᴏхᴀну бᴀчу: Ꮲіднᴀ, ʙиᴨᴧᴇᴋᴀнᴀ ɜᴇʍᴧя, Ꮗиᴩᴀ ʙ ᴩᴀдᴏᴄᴛі, ʙіᴩнᴀ ʙ […]
Я на кущ полину наступив… Я відчув його дух і полинув У країну дитинства і див, Де в копицю падав на спину… Ох, як жайвором тьохкає час! Я й забувся, коли він востаннє Зупинявся, дивився на нас Без тривоги і без зітхання… Я ще й досі на сіні лежу, […]
Я вдихаю на повну світ, І всміхаюсь щасливо нині. Біля мене безмежжя цвіт, Що квітує в моїй дитині. Я можливо,не завжди права, І,можливо, буваю жорсткою, Я прошу мене ,доню, пробач, Бо ж хвилююсь за долю твою. Прийде час,підростеш і ти Станеш мамою своїм дітям, І тоді зрозумієш мене, Як у […]
Українка — не просто жінка, Українка — не просто слово. В ній світу цього ніжна краплинка, Що торкає її до живого. В ній сплелися і радість,і сльози, І морозами іноді віє. Тільки сонце частіше ніж грози, Жити в холоді жінка не вміє. З роду в рід переносить легенди, І пісні, […]
Знаю, є на світі чарівниця, Що життя колись мені дала… Що і досі їй вночі не спиться І думки торкаються чола… Знаю, як щемить її серденько, Як в розлуці змучилась душа… Що чекає на порозі ненька, Як чекають з вирію пташат… Що її любов, як щит із криці, Зупиняє стріли […]
Йому було всього лиш двадцять літ… Такий ще юний, зовсім ще дитина… Як ворог лютий тупотом чобіт Приніс біду на рідну Батьківщину. І він пішов… “Бо хто ж, якщо не я?” – Сказав сльозами змученій матусі. Такий дорослий… Міцно обійняв… “Молись, чекай мене – я повернусь”. А там війна, там […]
Листи…в них стільки болю! В них море сліз і заглибоких ран. Листи з війни, що ти писав додому, Не загоять серце, і не повернуть втрат. Вони залишаться у скрині по життєво, Пектимуть душу, але й грітимуть її. У кожному із них з тобою, хоч й миттєво, Я щовесни ще […]
Не прощайся зі мною! Не прощайся! Я ж чекатиму, любий, тебе! Війна скінчиться, а ти повертайся. Не дай вбити, коханий, себе! Не дивися у очі, як востаннє. Не даруй мені квіток польових. Поміж нами засяде чекання, Тільки ж ти, повертайся живим!