Мої думки – моя пітьма, Душа моя кудись постійно рветься. Я знаю є світі цім ти, Так чому ти не знайдешся. Чому чарівна посмішка твоя, Мені у сні лиш тільки сниться. Ти поруч знаю я, Або ж мені це тільки лиш здається.
про життя
4695 posts
Мы все в этой жизни заложники – заложники обстоятельств, обязательств, факторов, которые определяют нашу роль в этой жизни, наш статус…наш авторитет… А как иногда хочется поступать вопреки всем правилам, всему этикету, всей субординации и просто проспать на работу, не успеть приготовить обед, сесть в поезд на выходные и уехать в […]
Кому-то выстрел в спину, Другому в сердце нож, Измазались прозрачной краской, Я не люблю тебя, всё лож, И стало легче мне дышаться, И слёз не видно у тебя, Мы просто разные планеты, Венера ты, Меркурий я, Зачем играть в чужую сказку, Нам всё равно какой конец, Всё было видимо напрасно, […]
Он уходил – она молчала А ей так хотелось заплакать, Она его ведь так любила И боль в душе не удержать. Он ей сказал, что уж не будет Встреч у них больше никогда. Что скоро он ее забудет. Сейчас уходит навсегда. Он уходил, она молчала И только слезы по […]
А час і досі ще живий. Він любить ніч. Він любить зливу. В його розкритих крилах вій іще сльозу знайти можливо. Він знає тугу самоти. Він знає чисту ніжність сміху. Тож він продовжує іти, хоча, здається, надто тихо.
Рано-вранці в понеділок Маєм виклик у відділок. – Клопоту мені піддали, У авта кермо украли! – Як? Кермо? Педалі цілі? – Я їх жму в автомобілі! – Де знаходитесь? – Не знаю, Я ще тільки позіхаю. Вчора тут була гулянка, Назва клубу “Касабланка” Ой! Прошу, мені пробачте, Що була я […]
Цей дощ неспроста, його краплі занадто вагомі, Такі безутішні,що душу проймають до болю… Ми стрілись на мить і здалося – давно вже знайомі, Та мимо пройшли,в світ ілюзій на пошуки долі. Два стомлені серця жаданої мрії злякались І в дощ утекли, щоб в своїх міражах знов пропасти. А […]
Мокнут опавшие листья, Будто разбросаны письма, Их адресату не выслать: Не вовремя, нет и смысла. Пусть вспоминает про лето, О песнях, нами не спетых, О бликах в утренних росах, Речных перекатах, плёсах. Вспомнит о синих озерах, Долгих ночных разговорах… Мокнут опавшие листья, Словно разбросаны письма.
Любов пізнати до кінця… Це неможливо, та й не треба. Бо як пізнаєш – в небуття Полинуть мрії птахом в небо. Любов не випити до дна… Бо дна земна любов немає, Бо те похмілля опісля Жорстоко долю твою згає. Любов не взяти у полон… Як полонити невагоме? Як доторкнутись тих […]
А ті слова даремно не звучали, Які були промовлені колись. Якби ми знали, просто б помовчали І ті слова ніколи б не збулись. А ті слова тоді були пророчі, І ми не в змозі досі їх забути. Тепер лиш мовчки дивимось у очі, Бо слів назад уже не повернути.
Пишу тобі останнього листа, Квапливо букви на папір лягають. За вікнами у нас чужі міста. Та очі досі в натовпі тебе шукають. Пишу тобі останнього листа, Його відправлю до твого порогу. Напишу, що не вимовлять вуста Опишу в ньому свою радість і тривогу. Пишу тобі останнього листа, Поставлю крапку та […]
Як набридло вдягати маски і грати ролі, Приміряти на себе життя чужого фасон. Я не хочу завжди прикидатися кимось, доволі! І губитись не хочу між інших безликих персон. Я такий який є і я іншим не буду ніколи! Не потрібно робити кордони для мене і рамки. І хоч часто, буває, […]
Ви знаєте, я дуже хочу дочку! Маленьке ангелятко із небес. Гуляти разом в парку у візочку, Й не треба в світі інших нам чудес. Ви знаєте, я дуже хочу дочку! Як ясний промінь світла і тепла. Читати ввечері для неї казочку, І щоб здоровою й щасливою була. Ви знаєте, я […]
Запашним лепехом пахла хата, По який ми ніби вчора йшли із татом. А сьогодні вже прийшли Зелені свята, Та немає ні лепеху а ні тата. Тато мій давно вже став солдатом, Батьківщину він пішов обороняти. Замість чарки він тримає автомата, Весь одягнений у бронь немов у лати. Замість сміху чує […]
Давно хотів про неї написати, Та якось не знаходив влучних слів. Давно хотів про неї заспівати, Але співати зроду я не вмів. Я так хотів про неї розказати, Тримав це в собі так багато днів. Коли приходить, хочеться літати, Це чарівніше за мільйони снів. Завжди її із трепетом чекаю, У […]
Коли мені нестерпно на душі, Коли ятрять старі на серці рани. Беруся я за ручку й чисті аркуші, І біль розвіюється мов вітрами. Я біль майстерно ложу на папір, Я смуток свій на ньому залишаю. Не знаю від яких і до яких це пір, Але мені реально це допомагає. […]
Коли один стоїш на перехресті, Не знаєш яку вибрати дорогу. Одна тебе приведе до напасті, А інша до батьківського порогу. Коли один ти борешся з думками, Які давно вже не дають ночами спати. Згадай в пітьмі нічній усмішку мами, Ніхто не любить так, як любить мати. Якщо збиває з ніг […]
Віщували нічого дивного, Хмари неба лазурного сну, І в промітті лілово-застиглому Розворушили першу сльозу. І померкла розписана тишею, Грань розмитого обрію дня, Розколовшись трухлявою вишнею, Ставши символом передчуття… Закрутившись у шквал тьмяним вихором, Чорне сонце розірваних хмар, Прогриміло картиною вироку: Чисте небо – прелюдія чвар! Буря!