Тяжёлое небо, И реки сомнений, Достойное время, Для искуплений, Дрожащими буквами, Закон как донос, Знакомые губы, Иуды засос, А пешка есть пешка, Да туз не король, Поставили править, Домучивать роль, Сломаются зубы, И племя пойдёт, И в медные трубы, Огонь запоёт, Да здравствуют вера, И вечная честь, И совесть согрета, […]
про життя
4695 posts
Самотняя жінка… що може буть гірше?! Завжди сама, нема кому втішать. Немає у кого поплакать в плече. І в котре сказать: «Приголубь ти мене!». Ні дітей, ні коханого, ані рідні Немає з тобою ні вдень, ні вночі. Приходиш з роботи – ніхто не встріча. Чому допустила самотність в життя?! «Бо […]
«Чому пішов? Куди подався? Кого знайшов? За що продався? Чи так погано все було в житті? А може, ти усе придумав? Чи будеш й далі все туди ідти? Де краще тобі буде думать? Який ти шлях обрав собі? Якой дорогою прямуєш? Що робиться в твоїй душі? За чим ночами ти […]
Ищет белочка орешек Между складочек кота. “Может в ушко положила Тот орешек я тогда?” Обыскала ушки, шёрстку: “Кот, ты где орешек дел? Быть не может, чтоб его ты Незаметно взял, да съел” Кот-проныра лишь мурлычет И сидит на нём, как страж Очень нравится, что белка Ему делает массаж.
Пасмурну осінь сховаю в кишені, Чаєм зігрію стурбовану душу. Полум’я печі в куточку оселі Ніжністю спогадів серце зворушить. Пильно погляну у стомлені очі, Кучері сиві ласкаво розчешу… Я пам’ятаю недоспані ночі, Мамину пісню…тихеньку, сердешну. Так зачаровує спокоєм кухня, Сонна вітальня обіймами манить. Буря душевна безпомічно вщухне – Знову врятована серденьком […]
Колише, обійнявши, місто у зорях затонула тиша. І море піняво-ігристе нічну поезію нам пише. А хвилі марево шовкове простелить до небес дорогу. Чудне, омріяне, казкове на обрій виринає з нього. Там все реальне – наші мрії, не треба так лякатись злету, коли пухнасті крила віри малюють дужі піруети. І кожну […]
У темряві ночі думками навиліт душевні тривоги у обрисах милих. Сховати б від лиха п’янку та кохану. Сказати слова, що не встиг, безталанний. Та тиша у тінях завершила прозу. Пожухла надія схилилась додолу. Коханий учора, шість років до того… Сьогодні знайомий З сусіднього дому.
Дитя в душі лишається дитям, нехай років нацокало вже вдосталь, і ти летиш над вижатим життям в свою останню в цьому світі постіль. Й було всього: людей глуха стіна, холодний дім, баланда в битій мисці, але іще існує дивина, і знайдеться пригодам завжди місце.
Небеса зайнялися вином, говорили про це від учора. Зачарує мереживним дном По-осінньому пінисте море. Оксамит почуттів на зорі Обійме тебе ніжно за плечі, Тут малює мелодію снів Так замріяно-заспаний вечір. Із акордів вітрів доліта, зачаровує ніжністю пісня, що цілунками серце трима… кольорове, відкрите, іскристе. Небеса зайнялися вином – описати картину […]
Давай згуби мій розум і перлами покрий волосся І запускай в нього руки так як любиш ти Увімкни на всю потужність безголосся І твори любов нам так треба її знайти Серед сотень чорних білих і рожевих ліній Де вона лишала свої невидимі заплутані сліди Ми холодними серцями зігріємо жовтневий іній […]
Вона називала це снігом – Маленькі крупинки,що падали з неба А він говорив: “так не треба” Вважав це все лихом. І все їм було не те І ночі здавалися білими Із вьОго були лиш сльози спілими У кожного своє святе. Винних шукати пізно чи ні? Та просто немає вже сенсу […]
Вона називала це снігом – Маленькі крупинки,що падали з неба А він говорив: “так не треба” Вважав це все лихом. І все їм було не те І ночі здавалися білими Із вьОго були лиш сльози спілими У кожного своє святе. Винних шукати пізно чи ні? Та просто немає вже сенсу […]
Думай як знаєш Але я маю право, чуєш, маю право Анексувати тебе в своє життя Екзальтованим бажанням обіймати І змушувати дивитись на руки. Ти кожного разу будеш сидіти І втратиш здатність думати, Але не про швидкість її кроків Будеш постійно переходити на особисте Потім губитись серед родинок на її тілі […]
Живем, здається, по Шекспіру: На сцені світу граєм роль… Слова приймаємо на віру, Не взявши дійсність під контроль… Врослися маски вже в обличчя І спить запилена душа… Таврує розум нам сторіччя І шрами вміло прикраша… Снуєм в ілюзії свободи, Де інші думають за нас… Пливем за течією моди І на […]
Стурбованим порухом здійметься, Присяде на стомлені плечі, Промінням замріяним міниться Зігрітий у затишку вечір. У ковдрі примоститься з книжкою Розбавлена кавою тиша. Старою віконною шибкою Симфонію злива напише. Підточена спомином впевненість Зупинить невпинний плин часу, Замре до зубовного скреготу, Плекаючи зустрічі наші. На стінах суцільна історія, Де кожна світлина окремо […]
. . ДИТЯЧІ ЯСЛА . .Минуло – промайнуло літечко краснеє, сповнене незабутніх дитячих веселощів і радощів, коли кмітливі хлопчаки жваво вганяли за м’ячем під час своїх “футбольних баталій”, а “серйозні матусі” – дівчатка гралися з улюбленими ляльками у справжнісіньку сім’ю, […]
Приспів: Ллє за вікном осінній дощ, А на душі осінній джаз. В зажурі жовтолистий парк, Сумує бо не бачить нас. І Я відчував твою любов, Твій погляд серце спопеляв, Щасливий був, коли тебе Я з поміж тисяч упізнав. Ти, як гармонія сама, Ти радість, світла дивина. Була зі мною поряд […]
Не плач…То все колись минеться, І світ до тебе посміхнеться, І зникне штамп з твого наймення, Віднайдеш спокій і спасення. Не плач, бо сльози не поможуть, Ти мужня! Все здолати зможеш, Забудеш з часом всі образи, Зітреш із пам’яті всі фрази. Не плач! Хай кажуть люди – сильна! А що […]