Ей не хватает свободы Всё разбито на части. Ей не хватает хорошей погоды, А в жизни лишь чёрные масти. Ей не хватает свободы, Разбилось сердце на осколки Оковы носила, многие годы, А от души остались обломки. Ей не хватает свободы Распалась она по частям. Улыбку свою убывает на годы, Память […]
про життя
4693 posts
Вот если б я, к примеру, был царём? Не то чтоб прямо Зевсом-Громовержцем, но всё ж не африканским дикарём — привычным, православным самодержцем… Порядок я навёл бы, я такой! Захватнический путь продолжив славный, соседей озадачил бы войной, чтоб знали, басурмане, кто тут главный! Пусть даже что-то сделаю не так — […]
Холодный март… Огромный, старый клён в забытом парке, словно привиденье… Не знаю даже толком, жив ли он, быть может, просто впал в оцепененье и кажется ему, что это смерть дыханьем леденящим в крону дует, и жизни этой буйной круговерть его уже нисколько не волнует… В нём сок весенний больше не […]
Способны ль мы понять свободы суть и можем ли не кланяться болванам, лгунам, всегда готовым нас надуть, царькам, пророкам, мёртвым истуканам? Иль нам самой судьбою суждено быть пленниками рабских предрассудков и видеть всю ничтожность не дано рабами коронованных ублюдков? Проблема не в царях и господах, не в лживости режимов пресловутой, […]
…Я сяду у дороги, горсть песка разглядывая, думая о вечном… Мне кажется, что времени река в числе песчинок этих бесконечном увязла словно… Разные миры сокрыты ныне в маленьких крупинках: вот эта — часть разрушенной горы, когда-то бывшей здесь, а в тех песчинках — дыхание пустыни пленено, а эту к нам […]
…Быть может, после будущей войны исчезну я, тихонько кану в Лету, и дни мои, должно быть, сочтены, недолго мне бродить по белу свету… Оставлю здесь я то, чем дорожил, растаявши бесследно на чужбине. Немногие, кому я дорог был, увидят облик мой в подросшем сыне и в том увидят сущность бытия, […]
Пропав кобзарський голос чи охрип, Чи хтось в наш час оманливий підніме Поезії священний смолоскип? Який освячував сердець страшні глибини, Безодні безвідрадного буття Божественним вогнем, що даний світу, Щоб викликати сльози каяття, І душу оживить, гріхами вбиту. Нема нікого! У пітьму віків, Як зорі, канули ті жебраки крилаті, Не чути […]
Авторська пісня Я – спрага, я – піт з чола, Я – кусень хліба з вбогого стола, Я – відчай вершника, Що над безоднею! Я – очі смертника під шибеницею. Я – місто невиспане, Татарський хан в облогу взяв мене. На мої плечі Виповзає хижий стан, А у залізні груди […]
Чи знаєш ти, що воно таке – кохання? Чи знаєш, як те почуття болить?.. Чи знаєш – вбиває, навіть не чекання – Все губить, завше – не здійснена мить… Чи знаєш ти – весь той хміль та смуток – Що окриляє й водночас, десь тягне вниз… Наразі – лиш […]
Роки, мов верби, хиляться додолу. Позаду губиться блакитно-біла путь… Там гладіолуси пахкі несу я в школу, Що біля хати нашої ростуть. Здається, був букет мене завбільшки. І вабив світ дорослих таємниць! Як добре йти так просто в школу, — пішки, Вглядатись в риси незнайомих лиць!.. Як було добре! Як було […]
Ти — золота струна моєї ліри, Ти — образ геніального митця, — І кожен пальчик твій натхненно і без міри Я виціловую… І до твого лиця Ще довго доторкнутися не смію: Милуюся!.. Чи це мені не сон? Чи я не привидом прекрасним часом мрію? А може, сонце віддзеркалило з вікон, […]
Шестнадцать долгих, серых лет Я слезы лил на белый лист бумаги. И написать обычное “привет” Не мог. Не проявил отваги. Сейчас все помню, как вчера. Кровати твердые и стены, что не лечат. Подъем по времени, однообразный завтрак по утрам И бесконечно тянущийся вечер. Даже была любимая игрушка— Пластмассовый солдатик без […]
..в дверь мою стучится осень.. ..грусть-тоску влача зачем то.. ..а в душе пока все лето.. ..там покой..не то что с кем то.. ..не хочу кого попало.. ..слушать..слышать и терпеть.. ..там в душе местечко скрыто.. \\с кем дуэтом бы запеть\\ ..а пока душа в смиреньи..в ожидании дождя.. ..чтобы радугу увидеть..в ней тебя.. […]
Ми люди, нам властиво помилятись, Ми не застраховані від життєвих невдач. Та попри поразки намагайся завжди посміхатися, Зціби зуби, терпи біль і не плач. Не нарікай на долю, Не розказуй про свої проблеми. Не показуй свій смуток, ніколи не будь сумною, Люди люблять вдягати собі діадеми. Не осуджуй, не дорікай […]
..в небо ночное смотрюсь.. звёздами меряю время.. [где то за сотнями миль.. сердце сжимает сомненья.. в небо свой взгляд устремив.. словно вопрос посылая.. грустью глаза увлажнив.. зная ответ и не зная..] ..море взволновано дышит.. словно услышав ответ.. тревожно следы смывая.. ..-“только не верь.. нет-нет-нет.. будет..всё будет.. поверь лишь..”- время сжимается в точку.. ..-“Господи..как же болит.. слово..что меряет строчку..”- […]
Роки зозуля в лузі лічить Життя буремного твого… Твій розум серцю протирічить, Та не запевнює його! І плаче серце, і не може, За що карається, збагнуть, Допоки Бог не допоможе Причину лиха осягнуть! І очі росами омиє Душі, мов вбогій сироті, І покаянію відкриє Назустріч Брами Золоті!
Життя – це мить. В ній добра мрія, В ній біль, розлука, Щастя і надія. Кохання в ній, Сльози, сміх і горе. І миті цій По коліна море. І мить цю зупинить Ніхто не в змозі. І ви живіть Не стійте на порозі. Життя – це мить. […]
— Не питай нічого про «так» чи «ні». Не пірнай за мною в цю каламуть. Там, на дні, у сумнівах і багні, всі мої надії самі помруть. — Не співай мені про глухі часи й біди, закарбовані на слюді. — Попроси довершеності, краси… — Нам би щастя. […]