Щастя… слово з солодким присмаком і довгим відлунням у душі. Кожен у своєму житті мав змогу хоча б раз відчути цю п’янку мить щастя. Далекого і недосяжного і водночас такого близького і живого. Щастя — це стан душі і тіла, це сенс існування для багатьох із нас. Воно не може […]
життя
36 posts
Після перегляду декількох серій української стрічки “Перші ластівки” у мене з’явилось бажання написати рядки про цінність людини, про її величність, про те що кожен в душі є добрим, розумним та незвичайним, мудрим, але також є ті хто непочуті, недолюблені, недослухані, просто непотрібні… Ті хто втратили довіру, та про те як […]
Чи є можливо десь така людина?,- Яка вже задоволена усім.. Розправила собі свої вітрила, – І йде на повну швидкість, – наче грім.. Немає ні страху, ні передбачень, Немає перешкод в її думках, Не придає пліткам великих значень, І не несе образ в своїх руках.. Страх залишає просто повз узбіччя.. […]
Чому прийшов на цю планету?, – Задай собі питання ти! Аналізуй життя моменти!, – І виріш, – як тобі іти?.. Іди туди де пахнуть квіти! Де раді бачити тебе! Не забувай всьому радіти! – Що подароване з небес.. Тож кожен день ти робиш вибір, – СВОБОДА Є В ТВОЇХ […]
А як же птаха в клітці? – Тільки зараз,… Я зрозуміла сум в її очах, – Коли вона дивилась крізь залізо, І в погляді був незабутній страх… І для краси її ми там тримали, Раділи, забавлялись як могли… А її очі палко нас благали, Щоби звільнили ми її з тюрми… […]
Я піднімаю очі до зірок, краплини срібні падають на коси. Ні не дощ це, це-з зірочок вінок, який мені подарувала осінь. Я загубилась десь серед сторіч і невблаганно час стискає біло, а моя доля ходить обабіч і моя пісня десь не долетіла. І я не я, життя неначе […]
Є люди «закриті», є люди публічні, Ще є самолюби, ліричні, практичні. Є ті, що в «сторонці» спостерігають, Одні допоможуть, а інші «кидають». Є люди, як свято, є люди – проблеми. Людина «ярлик» і людина «емблема»… Є люди – холодні, а є і гарячі, Є ті, що сміються, і ті, що […]
Як і кожна історія, ця розпочалася з випадковості… Як відомо, всі дороги ведуть в Рим, та чомусь, всі шляхи, котрими йшов я, перетиналися в доволі цікавому місті Умань… Саме це місто і стало тою відправною точкою, тою випадковістю, котра лягла в основу цієї історії. Отже, випадковість… Все почалося з гуртожитку, […]
Тут і військо в паперових латах і німфи у коротких сукнях, досконалі моральні потвори, лорди мрійних королівств і клоун плачучий рядками творів. Кохання, що рівне розпусті, серця холодні мов лід котрі не прагнуть тепла. Світ, що схожий на театр, де не впізнати справжнього обличчя. Життя, як суцільна вистава, де немає […]
Він з дитинства мав бурхливу уяву. Та саме з дитинства в нього з’явилося бажання бути першим, бути керівником. Спочатку це були лишу фантазії, потім, він почав розповідати вигадані історії друзям, потім, в нього з’явилася дівчина і фантазії почали втілюватися в життя… В них розпочалося все випадково, з випадкового знайомства, випадкової […]
Якщо була б ти чистим джерелом, Прозорою, мінливою водою, Мені забракло б двох моїх долонь, Аби ущерть напитися тобою.
«… І поставив я в серці Невеселого жарту Балаган без акторів На ярмарку жаху…» (Федеріко Ґарсіа Лорка) У моєму серці Театр акторів-безхатьок Балаган вистав моторошних, Де Гамлету прострілили серце Зі снайперської гвинтівки. У балагані отому Гвідо Пише слова сажею На сторінках світанку осені: І то все сценарії Вистави про безнадію, […]
І день за днем, за сходом захід, В кімнаті знову відгук вулиць. У склі вітрин, сірі силуети, Немов з минулого вернулись. І всі ці лиця є знайомі, У посмішці у погляді в словах. Серед все заповняючого шуму, Тиша їх найбільший страх. Крики їхні не почути, Бо прагнем вірити очам. В […]
Батьківщині Твої весни, літа, осінь, зими… Наша радість – іти по Землі! Ми примножим красу, Україно! Щоб молились дорослі й малі. Бо краса – то духовне надбання, Щоб іскрилась душа в каятті, Щоб лились у любові зізнання…. І утвердились в Бозі – житті!
Сорочку доньці мати вишивала Ще ранньої, досвітньої пори. В нитки шовкові душу виливала, Щоб грали, мов веселка, кольори. Червоний – то кохання незрадливе, Зелене листя – щастя у сім`ї, Жовтогарячий, щоб була щаслива І біди обминали дім її. Проходить по сорочці й чорна нитка, Та тут її найменше є, аби […]
Миті життя міняються щодень, неначе ніч і день, вітає ранок синявою, та місяць буде з сивиною. Так день минає швидко, лиш тіней залишає нитки, чарує вечір далиною, залишить ніченьку зіркову. Фігурні тіні вечір подарує і далі містом помандрує, засвітяться вечірні ліхтарі як зорі – вище неба і землі. […]
Заходжу в автобус, сідаю біля вікна… І згадую, згадую, згадую… Те, що минулось, ті миті, які схотіли лишитись у пам’яті довше за інші. Мій мозок поєднав ті давні звуки, кольори, запахи в образи. В своїй уяві я переглядаю їх, ніби уривки якогось фільму, такого далекого й туманного, немов я бачила […]
З ким варто збиратися в дорогу, далека, а чи близька є мета, не стане марно хто тривожить? Складне і без того життя. З ким варто збиратися в дорогу? Хто руку в дорозі подасть, з ким стане легко від порога, слово чиє полегшить шлях. Привітним, що про інших дбає, але турботою […]