– Мені моя бабуся розказує казки, Пече смачні рогалики і різні пиріжки, Будь що її питаю – пояснення дає, Я дуже задоволена, що в мене вона є. – На жаль моїй бабусі є тільки п’ятдесят До пенсії ще довго потрібно працювать. Коли на відпочинок дід з бабою підуть Якраз до […]
Daily Archives: 02.08.2020
69 posts
Та як же набридла одвічна делема Ці сутички розуму й хворих бажань Всесвітньо роздута громадська проблема Для рішення мало дарвінських знань До стану огиди доводить, бунтує, Спазмує, та так, що й нудить вві сні І внутрішнє его осліпло, не чує І гордість калікою стала в мені На милиці кошти в […]
Частіше заглядайте людям в очі, Вони не збрешуть, не сховають гнів, У них слова людські завжди пророчі, І сотні тисяч, і мільйони снів. У них і туга відбивається, й кохання, Душа людська і безлічі думок, У них побачиш щире поривання, А в когось від життя важкий урок. Дивіться в рідні […]
Листопад, листопад… Багато ж ти завдав мені болю, і ось знову прийшов на мій поріг… Думаєш, я рада тебе бачити? А знаєш, а я рада. Дивуєшся? Не дивуйся, я вже не та тендітна дівчинка з розгубленими очима, я – сильна жінка! Я – жінка-осінь. Тоді, давно, а для мене ніби […]
Ти мрієш про чудо, Хоч в нього не віриш. Чекаєш ти дива, Хоч дива немає. Ти руки чужі У руках своїх грієш, Коханням чужого Тепер називаєш. Ти дивишся в небо, Надію кидаєш: «Лети ж ти до Бога, Здійснись і вернися!» І знову з чужим, Хоч його не кохаєш, Ти самоти […]
Мої вірші від самої душі, Все пережите, те, чого не вбити. Все наболіле в зошит, як уміла, Із пам’яті, з життя і майбуття… І мрії і тривоги – все до Бога! І біль моя, і сльози – це не проза… Та кожне слово – воля і окови… Тут все життя, […]
Сидить сама, чомусь вона сміється, Чи може плаче, чи мені здається, Сама удома, і дитина спить, Але душа у дівчини болить. Сидить сама. І зачіску зробила, І манікюр сьогодні відновила, Душа відкрита – їй немає меж! Красуня – що очей не відведеш! Бокал вина до губ її торкнеться, […]
Обіцяла тобі бути чесною. Я цю рису в собі бережу. І сьогодні цей день, коли вперше я Тобі в очі цю правду скажу: Розлюбила. Відчула ще звечора. Через це я не спала всю ніч. І сьогодні цей день, коли вперше я Не торкаюсь закохано пліч… Я сюжет про […]
Почуй мене, рідний, почуй. Любов моя завжди безмежна. Хоч буваю необережна… Ти душу мою відчуй. Пробач за помилки, пробач… А хто ж безгрішним буває? Ти знаєш, таких немає. Не буває життя без невдач. Ми разом такі щасливі! Відчуваєш тепло долонь? І не згасне вже наш вогонь, Не накриють тумани сиві. […]
Я так часто буваю щасливою, що дивуюся і сама, Стала впевненою людиною, на душі вже давно не зима. Я так часто буваю усміхнена, що притягую лиш тепло, Хоч і долею я похитана, та печалі – як не було! Я так часто буваю в гуморі, знову дзвінко для вас сміюсь, […]
Пішов незвичайний сніг… Так холодно… Іду до парку, де чекає мене він… Іду, ніби на роботу. Бо так треба. Бо я сьогодні можу зробити одну людину щасливою. Тільки тому, що прийду. Подруга дивиться на мене з подивом. А я не можу їй пояснити, чому я вчинила саме так. Я людина, […]
А ви вмієте так любити, щоб від щастя аж в грудях боліло? А ви вмієте так цілувати, щоб аж в голові паморочилось? А ви вмієте так обіймати, щоб аж дихати було важко? А я вмію. А ще я вмію літати. Почуття великого кохання так охопило мене, що я кожною клітиночкою […]
В чиї очі ти сьогодні дивишся з вдячністю? Хто тебе рятує від спогадів про мене? Вона тебе огортає ніжністю, турботою, любов’ю. Вона готує тобі сніданки, обіди, а за вечерею ти згадуєш мене. Я любила готувати тобі вечерю. Я часто не бувала вдома. Робота, навчання, знову робота. Знову. А ось вечори […]
Ви знаєте, як же важко живеться поету?… Не такий, як усі, не практичний, живе почуттям. Довіряє всім людям й живе незабутнім моментом, Всі вірші і думки називаються словом «життя». Як же важко поету прокинутись й йти на роботу, Як же важко заснути, як темрява вкриє плече… Як же щиро […]
А вам давно було лиш десять? Коли зі школи з рюкзаком, Ви проводжали Катю, Лесю, І парком бігали з Петром? А вам давно було лиш двадцять? Побачення, екзамен, стрес… Як ніжно вміли цілуватись… Як проводжали на «Експрес»… А вам давно було лиш тридцять? Сміх діток, збори, все… Сім’я. […]