ПІРАТКА (не вигадана історія) Доволі дивна кличка для собачки, правда ж? Чому саме Піратка? Мабуть, тепер ніхто цього і не згадає вже. Зрештою, це не надто і важливо, оскільки нас, сусідів господи, в якій проживала ця собачка, вразило зовсім інше… На вигляд звичайнісінький безпородистий пес, якого покинули колись господарі, маленький […]
Daily Archives: 13.08.2020
79 posts
Яке наше кохання на смак? Меду із липи, перцевої м’яти… У слушний момент ми побачили знак і зрозуміли – воно буде тривати! Яке наше кохання на дотик? Неначе троянда – колюче та ніжне… Не має в собі ані крихти екзотики але від того не менш дивовижне. Яку мелодію має кохання? […]
Завжди любив спостерігати захід. По небу сонце розливає фарби. Сьогодні, як і багато років тому, Я знову поринаю в цю казку. Віддавшись теплоті цих тонів, Знову упиваюся красою і щастям. І, скинувши з себе тягар земних кайданів, Я розправляю крила відразу. Закривши очі, злітаю плавно в височінь І в хмарах, […]
Хмари ховають небо, Небо зникає в імлі. Декому й знати не треба, Є воно там, чи ні. Дехто сховався у хмари, Пухкість, як ковдру, натяв. Доля давала, та марно, Очі замружив, не взяв. Дехто у хмарі й родився. В сірім тумані зростав. З мрякою й гниллю годився. Можна інакше?! – […]
Ах, ці очі дівочі! Суцільний туман, Тайна не розкритої книги. В них безодня і вись, небеса й океан – Льодовитий, Південний і Тихий. Мчить на хвилях відкрита і щира душа, Неправдива пірнає в глибини. Золоту не торкнеться ніколи іржа, А слизька заповзе у щілини. Очі можуть любов’ю спалити нараз, Остудити […]
Побіжу у придуманий світ своє душі. І щиру молитву я знову прошепчу. Тривоги пройдуть і спокій настане. І добре все буде, собі я, так скажу! І пташкою в небі я буду пурхати, Ніким непомітною неба торкатись. І теплі обійми я знову відчую. Мелодія світу, звучатиме знову. І скільки для щастя […]
Зараз я нікого не люблю… Не тримтять думок стидливих віка. Не було такого ще одвіку, Що для всіх спокійно ночі сплю. Що кохання струни не бринять. Серце мляво тихий ритм тримає. І байдуже, скільки це триває. Та й, мабуть, несила щось мінять. Не бентежить святість спраглих губ. Не дивує цей […]
Одного дня – мені не стане потреби нi чути голос твій, ні бачити очі, І того дня – я дістануся неба, і до землі повернутись не схочу. А небо, небо – безмежний простір, в нім – зорі, зорі – ліхтарики мрії, Шляхи осяють і вкажуть дорогу, куди не вивели […]
О, зрозумій! Приймаю натщесерце свій необачний біль. Де код душі? Де серед тиші надважливий дотик, що робить надлюдьми нас? Де струна? І ця війна розбещує німі холодні душі, стирає ідеали. Гине вщент ландшафт подій. Так, у руках нотатки – та біль в очах. Прозорий стукіт сліз. Чи поруч ти? Чи […]
Побачити, як і куди Зникають повір`їв сліди, Як багатотрудні міста Встигають писати листа До неба, до моря, до гір. Напружити серце та зір, Зустрітися з Правдою: ти Даруєш, плюндруєш світи, І вся наша близькість — лише Танок невідомих кліше, Але якщо стерти цю мить, Нова може не забриніть. Тому ти […]
Ні, не романтика з`єднає нас – Холодні руки та ясна свідомість. Ми обернемо всім на користь час, Думки перетворивши в нерухомість. Простий мій намір, хоч і не пустий – Знання зробити цінністю довічно. Ходімо до найвищої мети – перетворити в світло весь їх відчай. Реальність чи пустелі маячня? Азартна гра […]
Так, ніби тиша вб’є гріхи. Так, ніби Космос і є раєм. Все обернулось навпаки. Апостоли зібрались в зграю. Так, ніби Всесвіт — монастир. Так, ніби доля — гра у шахи. Життя кодує нас на мир, Та у війни — таємна спрага. Так, ніби всі дванадцять тут, І кожен святістю палає. […]
Кажуть, не буває незамінних, Кажуть, ми усі – лиш голограма, Але є знання, що йдуть крізь стіни, Крізь роки лишаючись із нами. Кажуть, будуть виміри свободи Все ж нові, а пам’ять не потрібна, Але я згадаю темні сходи І безликість степового вітру. Мов склодуви, ми – майстри абстракцій, Але я […]
Неможливо кохати навпiл, Коли люди зiбрались юрмами, Коли кинув нам виклик натовп, Коли сильнi ми та знеструмленi. Чисте скло – то є скло Гертрудине, І вино її – честь поранена, Залишитися б без утруднення, Без сповільнення над екранами! За парканами, понад сходами, За лаштунками, за порфірою, Неприроднє, та все ж, […]
ПОЛОН Мамо, матінко, матусю, Чому на світі страшно жити? Чому не можем пробачати, І ворогів наших любити? Мамо, матінко, матусю, Чому так важко тисне в грудях? Чому так боляче палає? Невже зневірився я в людях?! Мамо, матінко, рідненька, Кружляють вороны кругом. І нас, рабів своїх невільних Вони хрестують […]
Всеобдарована i ница, То зверхня, то проста до болю, Горять вогнем твої зiницi, Безодня лине пiд горою. Неупокорена, зухвала, Така жива, така непевна, Така природня, сильна, стала, Живеш ти в свiтi недаремно. В таких руках – усi таланти, Усi стихiй грайлива сила… Ти можеш серденьком спiвати, Злiтаючи на легких крилах. […]
Наші прогулянки високими сходами – де на пюпітрах паперові трагедії. Де я симулюю злиття із природою, Де чиєсь волосся загорілось камеддю. Запах столиці – смолянисто-багряний, запах порфіри, металу і крові, запах усіх непомітних станів, запах складної мовчазної мови. Запах щурячих виділень і кави, запах книжок, дорогих парфумів, запах війни. Де […]
I Підручники з брейку, підручники з авторського права, Яскраві комікси, величні постави, Пам’ятки захопливі та нові, Слів м’яких та жорстоких сувій… Час, що помножений на відкриття. Симуляція страху, небуття. II Стяги повсюди, причому різних країн, Музика лине з усіх невідомих сторін… Вирують свята, а за ними – пригоди та тренди. […]