Плаче мати сивочола Та ніхто не чує , Поховала вона сина , Що давно воює…. Прилетів до хати голуб З звісткою у дзьобі : “Прощавайте,мамо рідна, Все в вас буде добре ! Буду я у снах до вас В гості заглядати , Щоб дізнатися,як ви , Як сестра і братик?” […]
Яскраве літо-це мале життя, Таке барвисте,чисте,неповторне, І теплий ранок,хвилечка морська Усе воно енергією повне! Поля пшеничні,квіти запашні, Вселяють в душі нам малу надію, Що літо повернеться,хоч у сні , І теплим сонечком нас обігріє! Як це прекрасно-задивитись в далечінь, І зустрічати з усмішкою захід сонця, Воно тобі тихенько шле привіт, […]
Барвиста осінь знову за вікном Розкинула свої барвисті шати, Схопила вона фарби й пензлики І почала природу прикрашати… Усе одразу ж одразу змінювало цвіт: Кущі,дерева,гілочки,листочки, Усе робилось гарним,чарівним, Немов би все це осені сини і дочки! Вона не шкодувала фарби ні на що, Усе хотілось їй розмалювати, Адже стояло в […]
Відпусти мене, мамо, на небо, Так судилось,рідненька,пробач, Буде важко тобі вже без мене , Не рви серця,лебідко,не плач… Я зостанусь для тебе героєм , Хоч у сні я до тебе прийду, Пригорну тебе,ненько,до себе, Розповім,як тебе я рідненька люблю… Пам’ятай:ти для мене найкраща, Як би важко тобі не було… В […]
Він думає про неї. Постійно і шалено. Про губи, що нагадують червоне напівсухе, про довгі пальці і тонкі вени. Думає про її лице. Він йшов полем і не бачив трав. Прокидався і не бачив ранків. І коли він, молячись, Бога собі уявляв, у Бога були її веснянки. У Бога було […]
Яскравим світлом в сірості ночей Коли весь Всесвіт хворий божевіллям, Коли лютують злоба і свавілля, Наснився ти… Твій час назад тече… Все навкруги безглуздо і химерно. Все тлінно: люди, пам”ятники, віра. Земля волає передсмертним риком звіра…́ Ти змахуєш з плечей космічну скверну. В багно любов безжально затоптали Вже люди, як […]
Рождайся, рости, развивайся! не ленись все успеть, старайся! Влюбляйся, веселись, учись! Успешным стать в жизни -стремись! Пока молодой – можешь петь, С любимой встретить рассвет. Подарить охапку роз, Что курьер ей однажды принёс. Побывать на Канарах, Мальдивах, В местах красивых и дивных. А утром дождливым однажды, Сказать ей:” Вот оно […]
Найжахли́віше те, що так, як тоді – не виходить Найпечальніше те, що я вірю в щасливі закінчення Що мене з цього русла чіпкого ніяк не виводить Хоч у крайнощі падай, хоч в відчаї Нам залишився попіл – ні пробачень, ні писаних істин Засинаємо в різних пустелях, ніби забуті Я ненавиджу […]
Не умію жити, і, мабуть, не навчусь – Важкі ноші звалились на мої плечі. Не зможу знайти бодай стежку просту – На шляху завжди встануть непосильні речі. Життя так промине , а я й не побачу, Закутавшись з головою в таємничих снах, Де згадую про невмируще, подекуди й вічне. Де […]
Ми чужі, з поцілунками в темних підвалах Уламки з минулого, далеко вчорашнього Всі частинки з тобою я з землі підбирала Кидало в жар, як від глінтвейну гарячого Змінили колір твої очі, роками я знала, сама Я пам”ятала запах, здавалось, рідних долонь Мене довго біля тебе не було, й нема Але […]
Мені байдуже, з ким ти спиш Байдуже, кому ти цілуєш вуста Кому даєш ковдру вкрити голе тіло Хто курить біля вікна, яке виходить на площу твого міста Мені байдуже, кому ти перебираєш волосся Кого зранку боїшся розбудити Ти робиш каву без цукру, та всерівно Чиї руки торкаються твого тіла Мені […]
І Дитинство тікатиме трасою, здіймаючи пил на узбіччях: зі мною воно уже трапилось — тепер же відбудеться в інших. ІІ Думками, мов під трафарет, кипить знецінена щоденність. Ми із життям на тет-а-тет, на «ти», на «ми», на «нескінченність». ІІІ коли я піду, дозволь мені залишити маленький рядочок в пожовклому зошиті: […]
Ми пам’ять втопимо в дощах, чекаючи проміння літа чи, може, подарунку звідти — відлуння теплоти хоча б. Потонуть у гіркій іржі будинки наші, наче кволі, натомлені в безкраїм морі, старі поважні кораблі. Тоді, лишившись сам на сам із хвилями брудної люті, між водяної каламуті ми пам’ять віддамо дощам. Богдан Ковальчук. […]
Яка ж ви, люба пані, незвичайна! І, бачить Бог, скажено б я хотів, зустрівши вас на станції «Почайна», чкурнути з вами до «Осокорків»! Насилу ми запхалися б в вагона, втопилися б у поті часу-пік… А стук коліс не згірш за Мендельсона щасливе майбуття би нам прорік! Вінчав би нас невтомний […]
Розквітла яблуня в саду – Травнева ніжна наречена. Тебе на зустріч з нею жду… Нам дасть вона благословення. П’янить весняний цвіт ранет Пелюсткам білим усміхаюсь… Повсюди бджі́лковий сонет… В його мелодію вслухаюсь. Душа співа з ним в унісон, Акорди щастя линуть в серці… Пейзаж довкола, наче сон… В думках – […]
Споконвіку вкраїнці любили калину Кущі ці садили біля хати, в садку… Грона квітів її прикрашали долину Процвітали у кожнім вкраїнськім кутку. Вишивають майстрині калину в узорах На оселях у диво- малюнках вона. ся земля у калині, як небо у зорях… лагодатна для неї тут земля і вода. Пестить сонечко ніжність […]
Із вечором на крилах у любові Знов линуть колисковії рядки – Так ніжність дарувати в кожнім слові Лиш можуть українськії жінки! Глумились над красунями татари, В неволю обертаючи роки: Гарем, немов тяжка небесна кара, – І це пережили́ тоді жінки. Усе було в тяжкій жіночій долі, Війна косила […]
Який великий світ приховують повіки, Тому що, очі - це всього лиш океан. Усі слова, лише, бурхливі ріки, Коли душа, незрозуміла, як оман. Нам варто зазирнути просто в очі, Щоб втратити свідомість від зіниць. І навіть просинаючись що ночі, Ми не помітимо усіх дрібниць. Є погляд що приховує сумління, Коли […]