Мертві, завжди, залишаються мертвими У Львів я приїхав пізно … в тридцять вісім років, щоб подивитися на місто та придивитися другу половинку. Та, як показує практика, сутулі блондини у окулярах із товстими лінзами не користуються особливою популярністю серед панянок. Правда, щось страшне із великими відкладами жиру на животі можна […]
Пішки до Дніпра, вплав до Запоріжжя. У густий Дунай умочу крило… Це ж усе моє: степ і бездоріжжя, Золоті лани й срібне джерело. Мамо, це ж вона — ненька Україна, Про яку співав кожен відчайдух. Тільки знов гірчить чорноморська піна. Тихих берегів, певно, не знайду. Мій Чумацький Шлях […]
Минав дві тисячі просунутий рік. Тривало тестування нового глобального сервісу «Фауст-XXI». Слоган «Одна душа — одна мрія» причарував багатьох. Відомому у вузьких колах фотографу закортіло спинити мить, спіймавши в об’єктив сонячного зайця верхи на надвечірній морській хвилі. Обізнаний у загальній брехні безробітний зажадав загальної правди. Історик-початківець попросив персональної машини часу. […]
Розчеши мені, мамо, коси, заплети у тугі джгути, синю стрічку – весняну просинь – у волосся моє вплети. По голівці погладь рукою, щоб забулися всі жалі, щоб проблеми, тривоги й болі знов здалися такі малі, як в дитинстві, що босоного топче серця тугий клубок, як же важко, помилуй, Боже!, став […]
На колінах мати плакала до Бога – Поверни ти сина, бо важка тривога. Поверни ти віру, бо змита сльозами. Як же важко жити в світі з ворогами. Руки постаріли, очі наче попіл. Як же я змарніла, сину синьоокий. Мені хоч хвилинку, щоб ти повернувся, Увійшов до хати вголос відгукнувся. Плаче […]
Епоха прозрінь приходить раптово. Хоча насправді з часом з’ясовується, що все до того йшло. Цинізму навколо щосекунди більшає, а щирих сердець меншає. Ми все частіше приховуємо свої почуття за масками фальшивої доброзичливості, натягнутих посмішок і розмов ні про що. Прозріння з’являється як світанок. Ти прокидаєшся вранці і розумієш, […]
Дівчина полем гуляла – Вільна дівчина степна. Пісню веселу співала Про козаченька вона. Мріями землю покрила, Махом руки понесла. Як козаченька любила, Знає лиш серця струна. Ніби віки промайнули, А Україна все та! Знову дівчина чекає З сходу свого козака. Тільки лиш пісню не чути, Радості мало в словах. Струни […]
Я дякую тобі, а ім’я твого я не знаю. Я дякую за світ, в якому я живу й виживаю. І байдуже, що час пішов вже проти сонця. Ми люди всіх висот і до кінця боримося. Я дякую тобі за ріднії стіни. За батька , мати і за любов країни. За […]
А вдома знову почались жнива! І мліють жайворонки в піднебессі. В жнивних потугах схлипує земля, І колос до самого долу гнеться! Серпневі ночі літеплом пропахли, Вмирають зорепади в небесах, А ранки захлинаються у росах Й жоржини в діамантових вінках! І стелиться від хати аж до неба Прозорий день, що грушами […]
Я кожен день, рифмуючи, живу, Проходячи тут вулицями міста. Я бачу тут щодня незвідану красу, Ось ,і закінчилась осінь золотиста Вона пішла лишивши лише слід. Покривши все навколо жовтим листям. А люди,як і раніше йдуть на схід. Щоб повернутись сонцем променистим. ©TEODOR FANGER
І знову сонце за вікном… Відкрило нам цей новий горизонт, Збагативши душі наші цим теплом, В думках закарбувавши цей момент. Ти намалюй той світ, що бачила у снах. Додай у нього розмаїття світлих кольорів, Немов ті квіти, що розцвітають у степах. Ти буть немов той птах, що в небо […]
Їй до болю хочеться в мансарду мрій Де помешкання просякнуте трояндами Куди ніколи не вдереться буревій І не звабить світ порожніми принадами Там кидає сонце відблиск полум’яний На казкові портрети та пейзажі Їх митець творив, на диво, вправний Його оживають в надвечір’ї персонажі Там точаться розмови неквапливі За чаєм […]
Не лише в свята згадайте про жінок! А й в дні безбарвні і рутинні Без оберемків змучених квіток Вітань в чужім словеснім павутинні Заваріть їм ліпше кави зранку І люб’язно в постіль принесіть Жінка гляне на духмяну філіжанку І всі образи розчиняться у мить Робіть коханим частіше компліменти Вони […]
Самотність не лікують телевізором І в кімнатах ввімкненим світлом Розмов телефонних мізером Не заїдають солодким повидлом Самотність не варто топити у пляшці In vino veritas – надуманий міф Бо доведеться вклонитись поразці За деградації зачепитися риф Долі Богом усім передбачені Просто треба навчитись чекати Не згадувать мрії на вогнищах страчені […]
Було…Ти маленький колись Заснув, й щось недобре наснилося… А потім сон миттю змінивсь, – То мама за тебе молилася… Було… Ти із другом гуляв, І ви через щось посварились, А потім друг руку подав, – То мама за тебе молилась… Було… Ти дорослий в авто, Машина з дороги збилася, А […]
Среди моих знакомых и друзей. Не может быть Иуд Искариотов. Мы дружим очень просто, без затей. И любим с постоянством идиотов. Мы дружбу закаляем, словно сталь. Ведём с Судьбой бесчисленные споры. Надеемся хотя бы на медаль И подлость ненавидим без разбора. Но в этом мире множество проблем. Что создаём с […]
Таксі маршрутне, водій лютує, «Усі по пільгах» – він репетує, Це в бік солдата, що попри втому Рюкзак тримає, їде додому… В очах – гармати, вогні і танки В очах пекучі, страшні світанки, Окопи, крики і мін сичання, Холодні очі, страшне прощання. У серці спогади ті колючі, Про втрату […]
Що я без тебе, без твоїх очей, Без того всесвіту в якому потопаю… Як ніч без неба, місто без людей, В якому мрії – привиди блукають… Що я без тебе, – спека без дощу, Холодна осінь без рясного падолисту, Маленьке всохле деревце в саду, Корінням вросле в землю кам’янисту… Що […]