Зміліли ріки і змаліли береги. Шпаки клюють черешні за хатами, І вОрони горіхові верхи Збивають заїдастими ротами. Замулились джерела і ставки, Де моя мати срібну воду брала І обвінчалася я з сумом навіки, Й тривожним сон став, як нічна заграва. Затихли птахи-співуни у небі, Лиш сумно щось приказують в бузку, […]
Троянди розцвіли в моїм саду, Такії пишні і пахучі квіти, І нагадали мені про пору, Як ними милуватись ми, як діти. Приспів А троянди, а троянди, Квіти ніжні, запашні, Чи байдуже вам, троянди, Що в нас діється в душі!? І горять, горять собі, палають У саду моєму гарнії квітки […]
Мої з тобою розмови — із присмаком шоколаду. Моє до тебе кохання — п’янкий альпійський ґлінтвейн. І ночі самотні схожі на пастку чи навіть зраду. І всесвіт — ще більш відносний, ніж думав колись Ейнштейн. © Людмила Іванець
Грішне кохання З тобою ми зустрілись надто пізно, Коли весна і юність відцвіли, Подарувало літо нам сім’ї намисто І осені настали тихі дні. Нам було байдуже, що скажуть люди, Та неважливі стали пересуди І зовсім не бентежили нас погляди цікавих перехожих, Кохали ми, хоч знали – так негоже… […]
Юнак молоденький троянду вгледів, Трояндочку в чистому полі. Немов би на крилах до неї летів І любувався красою доволі. Трояндо, трояндо,така молода, Трояндо, ти в чистому полі зросла! “Трояндо красива, зломлю я тебе. Краса твоя так полонила мене!” “А я тебе, хлопче, за те уколю, Бо болю терпіти я страх […]
Співає травень за вікном. Вплітає дні в свою косу весна, що розлилась кругом. Ось квіти татові несу… І стелються мені до ніг, і тягнуться мені до рук шовкові трави запашні, бо квіти татові несу. Звивається змією шлях і губиться в словах жалю весна, обірвана завчас… Я квіти татові несу! Він […]
Тихий дзвін золотого колосся, Запах меду, як липа цвіте, Ніби манить до себе і просить, – Ти хоч зрідка навідуй мене. А мене і просити нетреба, Що за Божий то дар – світ краси, Щось шепочуть замріяні верби, Мені сняться їх голоси.
Про що мовчать твої вуста? За ким твоя душа сумує? А по щоці тече сльоза, Скажи, кого тобі бракує? Невже його? Невже і досі ти чекаєш? Надії марні у думках снуєш І без взаємності кохаєш? Чому ніяк не згасне вогник? Жевріє досі, як на зло, Страждаєш ти і […]
Люблю осінь, заціловану дощами, Залюблену й загублену в лісах, Розбещену, розхристану вітрами Знеможену від полюбовних чвар. Запалену хмільними кольорами, Сп’янілу від цілунків між трави, Змальовану майстерними мазками В картинах, віршах й просто на стерні… Розкидана копицями по полю, Розчесана туманами в ярах. Без сорому,без остраху,без болю Краде в природи свій […]
Мамина молитва Заглядає місяць крізь фіранку, Розсипає світло зірочок на ганку, Ніч в своїй прекрасній тиші, Усі сплять, лиш мати немовля колише. Просить Бога про його здоров’я, Довго молитвИ читає, Прихилилась до колиски, Біля неї ж засинає. Світить сонце рано-вранці, Син у школу поспішає, Настанови мати дасть, […]
Юнак молоденький троянду вгледів, Трояндочку в чистому полі. Немов би на крилах до неї летів І любувався красою доволі. Трояндо, трояндо, така молода, Трояндо, ти в чистому полі зросла. “Трояндо красива, зломлю я тебе. Краса твоя так полонила мене!” “Щоб ти пам’ятав мене, я уколю, Бо болю терпіти я страх […]
Обійми мене міцно і ніжно Бережи від кошмарів вночі. І мені абсолютно не буде тісно, Головне не пускай, прошу. Зачекай. Обійми мене, пригорни до грудей Можеш просто ось так помовчати. Я схилю голову на твоє плече Могла би завжди отак пролежати. Обійми мене, так як ти вмієш Цю теплоту ніхто […]
Ягодою. Спілою і соковитою. Оливо-жовтавою, майже янтарною ти видаєшся мені. Нестерпно отруйною, манкою, без виходу, без сподівання, з чорним насінням біди на самому дні. Течеш. Пальці липкі. Злипаються клавіші: в них залипають слова. Слушні думки. І воля. Літери липнуть… літери… Ллл… “Тури. Гарячі тури!” Вітер гарячий – просто в обличчя […]
Уметь быть сильным – это воля свыше, Она дана мне год за два вперед И я смогу услышать голос ниже, Тот голос, что века во мне живет, Я не смогу отвергнуть душу друга, Того что слезно просит – помоги, Я не могу сказать, Ты мне не нужен, Ведь от любви, […]
Любовь – это странная штука, В ней внезапными будут дожди, В ней нелепыми будут моменты Когда нам быть вдвоем суждены. У любви нет ни граней ребристых, Нет и даже волнистых минут, И нет даже сердечных признаний, По которым все люди живут. Мы не можем найти разобраться, Где начало, а где […]
дике поле І настояне полинами, вістрями стріл гаптоване. кибитками й бурдюгами і засіяне, і заоране. обпеченими животами курганів горбисті шляхи прокладено. маки червоні. маки, як рани сповзають цівкою-гадиною. та дике поле уже одомашнено. дике поле уже приручено. кам’янистим вологим зашморгом повростали будинки над кручами. ІІ місто поглинає пащекою (зубиська у […]
А вдома знову шелестять дощі… Додолу падає гламурне листя… І знову не приходить сон вночі, І знов душа, немов на перехресті. Злетіти б високо, у синь небес, Та в позахмар’ї вільно політати, Щоб спалах юності в очах воскрес, Щоб кожну мить життя запам’ятати. Додолу падає жовтавий лист, Малює дивний вихиляс […]
З вірності екзамен я здаю роками – Все тебе чекаю, а життя іде… Серце на частини рветься, бо не камінь. Де з тобою стрінемось? Скажи мені, де? Ти зараз далеко й не знаєш, напевно, Як я тебе кличу, як плачу у сні. Між нами дороги стоять та даремно, – Ти […]