Свідомості дзвони змовкають в безвиході днів. Ледь чутні ще зрідка її одинокі удари. Зелений туман у думки наші й душі засів, І долі людські знов вершать можновладні бездари. Тепер українське не треба, у темник його! Ві ват олігархам! Зробили усіх нас на славу! Смакуй пропаганду Росії, зрікайся свого! На що […]
про життя
4694 posts
Гармонія Коли ранковий вітер віє – йому віддам свої думки, нехай на сонечку помріє про листям сповнені гілки. Коли пташинонька співає, – дарую їй свої слова, нехай піснями оживає надія, мов зоря нова. Коли цвітуть навколо квіти – позичу їм свою любов, нехай красуються, як діти, своїм дитинством знов і […]
Яка тоненька грань між добротою, І тим хто добрих лохами вважа. Чомусь давно уже само собою, Цих двох понять стирається межа … Чим більше відкриваєш свою душу, Тим більш нахабніше у неї лізуть трутні. Не вмієш ні сказати? Знай, як грушу Тебе трястимуть, матимуть за дурня. Такі слабинку швидко відшукають, […]
(ЗРОБИТИ ОЗНАЧАЄ ЗМІНИТИ І Я МОЖУ ЩОСЬ ЗМІНИТИ, ТОМУ ЩО Я БУДУ ПОРУЧ ЗАВЖДИ I’LL BE THERE) МИР ГЛАЗАМИ РЕБЕНКА НЕСКОЛЬКО ИНОЙ ТАМ НЕ ИДУТ НА ВОЙНУ ВОЙНОЙ ТАМ ЦВЕТЫ КОТОРЫЕ ЦВЕТУТ НЕ СРЫВАЮТ ТАМ ДЕРЕВЬЯ КОТОРЫЕ РАСТУТ НЕ ПИЛЯТ ТАМ У ЖИВОТНЫХ В КОТОРЫХ СЕРДЦЕ БЬЕТСЯ НЕ СТРЕЛЯЮТ И […]
Серце бється із самотушки! Коли тебе бачу! я розквітаю як та квітка . Ти моє сонце . І цінність у житті. Я тебе кохаю. І кохатиму завжди . Не покину тебе,а ні на мить! Ти моє кохання. І рай у житті . Чаруй мене Коли хочеш і захочеш! Я тебе […]
Доля моя,доля. Де ж ти поділась І чому ти мене не забрала І чого ти мене покинула на землі Ну ти нещаслива доля Горе перетнула І ночей не бачила І ночей засвітила Ця доля мене незлюбила. Ця доля мені недала горя. Чому ця доля мені недала просто померти.Чому,чому,ні! Я ці […]
1. Тень крыльев, будто ночь, покрыла крыши, Вернулся Бэтмэн – крик со всех сторон, Но не был то визит летучей мыши, Над городом как смерч парил дракон. 2 Толпа зевак, увидев в небе змея- Галопом разбежалась по лесам, И только детвора, слегка робея, Все взгляды устремила к небесам. 3 Дракон […]
Мовчить душа немов німа – Слова всі виїла скорбота, Була людина і… нема. Лишились спогади та фото. Вона ж ходила серед нас! Сміялась! Мріяла! Кохала! У неба є безмежний час, Чому їй видали так мало? Чому у нелюдей з усіх Натхнень є тільки убивати? Чому для них природний гріх? Чом […]
С ума сойдёшь от правильных идей, От вязкого желанья улыбаться, Энергии непрошеных гостей, Желания подольше задержаться. За трапезой, беседой и питьем Минуты догоняют наши годы, Шумит банкет за праздничным столом Не прерываясь, даже, для икоты. Гремят приборы, как в шальном бою, В ристалище стальных ножей и вилок, Под […]
Його зірок вона не рахувала В його очах не тьмарилась блакить Вона його усе життя чекала, Щоб в пам‘яті закарбувати мить. Усі казали – губи як кислиці Але для неї його губи – рай Нехай говорять, то усе дрібниці Усе пусте, і хай собі… нехай. Усі казали – сором так […]
І день за днем, за сходом захід, В кімнаті знову відгук вулиць. У склі вітрин, сірі силуети, Немов з минулого вернулись. І всі ці лиця є знайомі, У посмішці у погляді в словах. Серед все заповняючого шуму, Тиша їх найбільший страх. Крики їхні не почути, Бо прагнем вірити очам. В […]
Доповна випивши чорної води, По щоках стікали чорні сльози. Вам не зрозуміти причину моєї журби, Не зрозуміти, чому в душі постійно грози. Пряма моя завжди іде униз, І прірву там завжди шукає. Ніхто не викрикне «Спинись», Не прошепотить «кохаю». Ім’я моє роки зітруть, Земля засипле «дім». Всі житимуть як і […]
I Зрада Холод пробирав до кісток. Зима цьогоріч видалась напрочуд суворою: дихала пекучим холодом, кам’янила усе живе й не випускала нікого з хат без особливої на те потреби. Поземки тягли сніги по землі, а віконниці здригалися від нічних завійних лютувань. Світ занімів від розлюченої стуготи й притих в очікуванні тепла… […]
Яка різниця- хто куди пішов? Яка біда- хто на чиєму боці? “Любити всіх” -цей меседж ” не зайшов”, Бо річ не в нім, а як дивитись в очі? Яка бентега – догодити всім? Яка підлота – вкотре обтиратись? І скільки тих, хто перейде наш дім, І на скількох ще треба […]
«Образки долі» Рисунок перший Старий візниця дрімав на своєму фіякрі в осінній передранішній тиші. Йому хотілося кави ( його дружина варить таку смачну, з корицею) і притулитись до теплої грубки : осінь була чудова, та ранкові тумани наганяли вологости і дрижаків. Тремтів усім тілом, проте, мав тут бути. Мусів відвезти […]
Нет оправданий, нет и вины, Нет и желаний, нет и мечты, Меньше амбиций, меньше и войн, Чем больше стая, тем громче вой. + + + Если за друга – то только горой, Если за веру – значит святой, Разум и ум, не путай мой друг, Там где любовь, […]
Хтось думає, що світ ідеальний, відносини батьків і дітей класичні, культ кохання і сім’ї не змінний і все іде по одному сценарію…… Можливо, ви не зовсім помиляєтесь, адже не всі з’їхали з глузду, проте….. Я, мабуть, краще відкрию ширму жорстокого життя, того, яке існує, але про яке ніхто не хоче […]
Моє село Там вранці пахне м‘ята Вишневий усміх, солов’ї в саду І де,мене чекають мама й тато І де,підтримку завжди я знайду. Моє село. Левади й тиха річка, Поля широкі і безмежна синь. І ніч, яка ж чарівна нічка Так і шепочуть «трохи відпочинь». Моє село Верба стара крислата Ставок […]