Я не хочу чужих почуттів. Я не хочу чужих віршів. Хочу крила собі із злив, Там, де пір’ячко із дощів. Я не хочу чужих очей. Я не хочу чужих долонь. Хочу крила там, де полон. Там, де пір’ячко із ночей. Я не хочу чужих пробач. Я не хочу чужих прости. […]
Yearly Archives: 2020
6500 posts
Тримаю в руках свої крила. І фарби… Як їх фарбувати? І звідки себе забрати, Щоб знову в небо… Де сила? Мазками як-небудь. Байдуже, Чи сонце, чи впаду дощами. Крила пройшли крізь плам’я. Тепер вже вони не дуже Гарні, барвисті і сильні. Я їх просто в шафу сховаю. Вдягаю, коли кохаю. […]
Бракує часу, знову ось фортеці. Будую їх і знову порожнеча. Пісок крізь пальці, і порожня мрія. Така повітряна, а мріяла постійна. Будую їх із шкла сніжинок тих, Що вже по жменьках дотик пальців звик. Із сліз зими, мороза, хуртовини. Ось обернусь, вони сміються в спину. І кожний раз з льодинок […]
Бракує часу, знову ось фортеці. Будую їх і знову порожнеча. Пісок крізь пальці, і порожня мрія. Така повітряна, а мріяла постійна. Будую їх із шкла сніжинок тих, Що вже по жменьках дотик пальців звик. Із сліз зими, мороза, хуртовини. Ось обернусь, вони сміються в спину. І кожний раз з льодинок […]
Яка чарівна казка за вікном! Зима довкола все запорошила, І загадково стало так кругом, Все окунулось в сніжне біле диво. Летять сніжинки, наче заграва, Лягають цвітом срібним на дерева. Старенький дуб у шапці спогляда, А поруч річка, мов би кришталева. Десь в далині клубиться сивий дим, Легенький вітер з ним […]
«Пересічні» Я не писати буду цілий січень Й не відправлятиму тобі листи Бо ми з тобою стали, просто пересічні Й до серця не дійдуть вже поїзди А може просто їх загублять листоноші? Усі слова, які я так і не сказав.. Вони ішли по снігу цьому босі Туди, де їх […]
..а небо плаче.. ..небо України плаче.. ..дрібненьким дощиком.. ..ще зранку дріботить.. ..і сльози безупину собі котяться.. ..душа теж плаче.. ..бо в душі болить.. ..і небо сірою скорботою затягнуте.. ..пташки замовкли.. ..сум і вічний біль.. ..і не вгамує її вже ніяка відповідь.. ..ні співчуття.. ..що линуть звідусіль.. ..здається лихо в нашім […]
Змій плаче на горі високій не помістити сліз в долонях, – жертовно гинуть українці, полум”яніє мак червоний на крилах горе-колісниці, на фоні неба голубого, а світ, як завжди, стоїть збоку, бо ні при чім… що їм… до цього.
Ну як живеться вам каліки? Отой! … Гібридної Війни … Де плачуть гірко, ваші діти! Та… посивілі матері… В вас ніг нема? А болю доста! Та ви ще стрибая, живі… Як ті? Що погнили в болотах! Кістьми лягли на чужені… Та ще дадуть якісь копійки Щоб рота затулить рідні… Вони […]
Бува, що солодко мовчить самотність, Хоч ниють свіжі рани у душі. Обпечені думки, слова про совість Не в моді, й знову за вікном дощі. Бува так хочеться закритися від світу, І просто наковтатись самоти. Гонити все від себе, потай мліти, Мовчати, а в середині все рветься на шматки. […]
Збирають наші роки всього потроху . І чого більше? * * * Ми з тобою розмріялись і ранок нас застав.День – ніч… * * * Любов чекала під дверима : чи зайти? Я : чи впустити ? * * * Мова дитини зрозуміла не для всіх. Лиш батьки знають. * […]
Згадаю зими сніжно – білі, Як хуга стукала в вікно, На склі ялинки посріблілі Ховали погляд під сукно. Крізь ніч дивились очі – зорі, А місяць стежку фарбував, Й поля сріблясто – неозорі Морозом вечір цілував. Зима вдягала в розкіш парки, Різьбила диво кришталі, Й з дахів бурульок недогарки В […]
Десь плаче скрипка в самоті, Мовчать у вазі мертві квіти… Нас розуміють тільки ті, Які нас хочуть зрозуміти!
У світі божевілля і страстей Збагнути багатьом, на жаль, незмога, Що вбогість не в відсутності грошей, А це, коли в душі немає Бога!
Вдихаючи осіннюю жоржину, Я знов і знов сумливо визнаю: Не слухав би Адам свою дружину- Навічно залишався би в Раю!
Гойдає вечір гілку орхідей, Чудовим танго літні дні минають… Чи є на світі край без злих людей, Де люди, мов зірки у небі, сяють? Є край такий – безцінний фоліант, Де на обличчях юних завжди квітень
Гойдалися поля червоних маків, Стрункі смереки розмовляли з вітром… Небесні Ангели є світлом для монахів, А для мирян – монашество є світлом!
На столе недопитый латте, За окном грозовые тучи. Мы с тобой проиграли в карты, И любить никого не нужно. Я в глазах прочитаю: «Хватит! Тратить время в пустую секунды!» А в душе одни только маты, Жили попусту мы друг с другом. За окном пролетают недели, Только в доме […]