Ой, суниченьки-сунички, Червоненькі ваші личка Солоденькі, соковиті, Ясним сонечком налиті. Вітамінні ягідки. Хай смакують залюбки Ними дітоньки малі Й дякують святій землі, Також матінці-природі, Що сунички рясно родять. Вони влітку достигають, Щедро діток пригощають. 2017 р.
Monthly Archives: Червень 2021
277 posts
Ми підпалили світанок від почуттів-сірників, Ось і підкрався вже ранок полум’ям наших світів. Ми все спалили дощенту – гордість, амбіції, страх, Щоби кохатися разом в нових, вже спільних світах. Знаєш, а ми не всесильні – просто здалося на мить, Наш не сполоханий вогник теж врешті-решт догорить… Тільки від іскор сліпучих […]
. . КОЖНА КВІТКА ФАЙНА ПО СОБІ, – . .- Казала колись бабка НАТАЛІЯ, дбайливо доглядаючи та акуратно підв’язуючи кожен кущик чорнобривців. . . – Ці, май високі (купчаки), треба садити попід хату, а низенькі, набиті (махрові) чорнобривці, треба класти поперед них. Так […]
Не думать, не надеяться, не ждать, И больше не копаться снова в прошлом, Зачем всё так же в закрытую дверь стучать, Когда тебя не ждут, не стой уж на пороге. Не думать, не надеяться, не ждать, Уйти, сломав стереотипы, И научится заново дышать, и научится улыбаться миру. Ценить свой миг, […]
Від щастя втікати для жінки,Скоріш необачність обрати,Тепер почуття всі відтінки,Почують відвічні сонати. Ось тільки, мов кинута в морі,Вона попливе одиноко,Її інтуїція знову,Ламає майбутнє жорстоко. А доля така хитромудра,Знаходить причині притулку,Лиш часом, відтоді забута,Розкаже… обходила згубу.
Дівчинонько-зіронько, Дівчинонько квітонько Чарівна й зваблива, Дівчино-голубонько, Ростеш комусь згубою, Красунечко мила. Твої очі чорнії І брови шнурочками У душу запали, А личко біленькеє Так бентежить серденько, Що не спить ночами Козак молодесенький, Думає про тебе все І забуть несила. Якщо зможеш покохать Ти оцього козака, То зробиш щасливим. 2019 […]
. . І КЛИЧЕ ЛІТО З КВІТАМИ ДО СВОГО РАЮ . .Ще крок, маленький обережний крок, – . .Мандрую до квіткового я раю. . .Повітря свіжого живий ковток . .Щоранку легко й радісно вдихаю. . .Яка краса! ГОСПОДНЯ благодать! . .Барвисте усміхнулося нам літо. . […]
Улітку, лиш сходить сонце,На велосипед й до степу,Квітки польові вже вкотре,Розвіють тут запах меду. Є річка, звичайно щастя,Душа оживає знову,Вода замінити здатна,Пігулок велику торбу. Природа найкращий лікар,Спортивний зал, просто неба,Тож навіть у зиму сніжну,Не страшно, як трішки змерзла.
“Безодня” В твоїх очах розлилася безодня, В твоїх словах розвіялась печаль. Якщо ж на те є ласка та господня, Пропасти у тобі мені не жаль. У локонах твоїх неначе вітер, Уста твої солодкі ніби мед. Слова складаю я із дивних літер Слова які мов знаю […]
На кожному вікні кімнатні квіти І за вікном встелили грядку всю. Я буду як вони життю радіти, Вбирати в себе завжди цю красу І насолоджуватись нею до станку, Писати вірші та добро творить. Душі потреба, а не забаганка – Не існувати – повноцінно жить. 2017 р.
Лесь музичним молоточком Зранку цокав по кілочкам. – “Не змарную ні хвилинки, Побудую всім хатинки. Кішці, песику, курчатам, Поросяті, каченятам.” Цокав, цокав, – перестав. Тихий час у нас настав.
. . ПОМАНДРУЙМО ЗНОВУ У ДИТИНСТВО, . . І ВІДЧУЙМО СОНЯЧНИХ РУДБЕКІЙ БЛАГОДАТЬ! . .- Ой, так багато жовтих сонечок у твоїх квітках, бабуся! І такі всі гарні, з промінцями, кругленькі, і великі, і маленькі, і середні, […]
В лабіринти палкої ночі Заведи мене, я не проти. Щасливенна і не наврочу. Ах, який же він, той твій дотик… Поцілунками, наче маками Укривав розпашіле тіло. Аж хотілося тихо плакати. Вії в темряві затремтіли. Розгорілося дике полум’я. Не гаси, хай до ранку тліє. Ніжним голосом шепочи ім’я, Щоби дійсністю стала […]
Кохання запізніле, дивне,Приборкало закон тяжіння,Відколи почуття невинне,Приходить, як зоря вечірня. Немовби відчуваєш, скоро,Засяє виднокрай небесний,А простір розцвіте навколо,Квітками кольорів веселки. Хіба нам зрозуміти більше,Незвідані душі секрети,Останнє, мов роса в час літній,Цінуєш… дорогі моменти…
” ПОЦЕЛУЙ С АРОМАТОМ ДОЖДЯ” Вставив чистый лист в старую печатную машинку он откинулся на спинку высокого кресла с потертыми подлокотниками и уставился на лист в мыслях уже рисуя те образы, которые хотел сейчас положить словами на него. А писать он хотел о весне, земля, которой пахнет тающим снегом, первыми […]
Ти колись заглядала у ніч? Ту страшну, непроглядну, кощаву… Що до серця все липне, як кліщ… І чекає, готує розправу… Ти колись заглядала в пітьму? Злу, недобру, химерно-примхливу, Що у серце складала журбу Мов дарунки в життєву торбину… Ти колись розбирала ту річ, Що у серці сидить […]
. . Я ТАК ЛЮБЛЮ ЧИТАТИ КНИГИ . .Я так люблю, люблю читати книги, . .Гортати білосніжні сторінки. . .Поезію величну, гарну прозу, . .Як в юності, читаю залюбки. . .Захоплююсь я почуттям героїв, . .Живу із ними, мандрую, іду, . .Народжую, дихаю […]